Зіткнувшись з противниками, які можуть відповісти на достатньому рівні або протистояти військово-технічним силам США, Міністерство оборони почало інтенсивні зусилля з інвестування у нове покоління можливостей, спрямованих на відновлення переваги американських військових. Ці зусилля були названі "третьою стратегією противаги", визнаючи дві попередні стратегії інвестицій в технології, які успішно протистояли досягненням радянських військових можливостей.
Віце-президент Лексінгтонського інституту доктор філософії Деніел Гор, який служив у Пентагоні під час адміністрації Джорда Буша, у своїй статті "Генеральний план воєнних сил США з перемоги у війні проти Росії і Китаю вже у дії" для The National Interest, переклад якої зробив ONLINE.UA, розповів про американські сили третьої стратегії противаги, які, виявляється, уже розгортаютсья.
Перші дві стратегії противаги були розроблені з орієнтацією на конкретного противника у вигляді Радянського Союзу і його прибічників, і мали подолати конкретну проблему: швидкий наступ проти Організації Північноатлантичного договору (НАТО) в Європі, підкріплений загрозою ядерної ескалації. Перша стратегія противаги була направлена на широке поширення ядерної зброї в армії США як спосіб економічно ефективної протидії масивній перевазі Радянського союзу/країн Варшавського договору у звичайних озброєннях. Після того як Радянський Союз досяг стратегічного ядерного паритету з США, перша стратегія противаги була визнана неактуальною.
Співробітники органів планування оборони США пізніше, щоб перемогти російські звичайні сили, інвестували в малопомітність, точність навігації і націлювання, бортову розвідку, спостереження і зондування. Найбільш відомим елементом цієї другої стратегії противаги була концепція повітряно-наземної операції, яка прагнула задіяти наземні сили США для протистояння радянським формуванням, у той час як авіація проводила удари по об’єктах в глибині оборони, в тому числі за допомогою ранньої моделі малопомітного літака, призначеного для руйнування радянського наступу.
Сьогодні Росія та інші конкуренти і регіональні противники США інвестують в ряд можливостей, тактик, методів і організаційних дизайнів, спрямованих на створення противаги над тим, що вони сприймають як військово-технічну перевагу США і НАТО, а також для підтримки власних стратегій швидкої і неядерної, наступальної війни. Стало очевидним, що американським військовим потрібні нові можливості та концепція роботи.
Читайте також: Путін повинен відповісти Трампу за Сирію, можливе загострення на українському напрямку - Орєшкін
У 2014 році Міністерство оборони оголосило "Інноваційну оборонну ініціативу" (Defense Innovation Initiative) покликану розробити набір удосконалених можливостей, які будуть складати основу третьої стратегії противаги. Центральне місце в зусиллях займає нова програма наукових досліджень і планування розробки широкого спектру (Long-Range Research and Development Planning Program, LRRDPP), яка допомагає визначити, розвивати і робити польові прориви в найбільш передових технологіях і системах, особливо в областях робототехніки, автономних системах, мініатюризації, великих масивах даних і перспективних технологіях, в тому числі 3-D друку.
На жаль, нинішнє прагнення до створення третьої стратегії противаги трохи більше, ніж список технологічних побажань. Перші дві стратегії були успішними завдяки здатності технологів і військових планувальників вибрати з розвитку науки і техніки набір можливостей і операційних концепцій, спеціально орієнтованих на проблеми протидії радянським перевагам в розмірі сили, географії і часі нападу. Це були зусилля прикладної, а не експериментальної науки.
І хоча зростаюча загроза є технологічно більш складною, ніж та, з якою військові США зіткнулися під час холодної війни, вона в оперативному і в кількісному відношенні набагато більш обмежена. У Росії є достатньо сил, щоб загрожувати найближчим сусідам, але немає засобів, націлених на Атлантику. Китай може боротися за так званий "перший ланцюг островів" (first island chain) і, можливо, оскаржувати право на другий, але не може домінувати у Східній Азії. Стратегічне питання, яке має вирішити третя стратегія противаги, полягає в тому, як протистояти обмеженим наступальним можливостям потенційних супротивників, які будуть працювати під егідою так званої системи перекриття доступу/блокування зони (A2/AD), призначеної для запобігання або погіршення відповіді США і їх союзників.
На щастя, вже існує багато можливостей для надійної третьої стратегії. США і ряд їх союзників по НАТО купують непомітні уніфіковані ударні винищувачі (JSF) F-35. Завдяки вдосконаленому набору датчиків, радіоелектронному озброєнню, можливості обміну інформацією, а також високоточній зброї, JSF створить абсолютно новий вид середовища для війни у повітрі. Не випадково, що перші F-35A ВПС США були розгорнуті на цьому тижні у Великобританії, а літаки морської піхоти F-35B знаходяться в західній частині Тихого океану. Це буде якісно новий рівень, коли п'яте покоління F-35 зможе "розмовляти" з іншими повітряними судами, зокрема, з четвертим поколінням винищувачів.
Інший потенційний елемент в третій стратегії переваги – це сильна повітряна і протиракетна оборона, як стратегічна, так і в театрі бойових дій, для протистояння загрозі від зростаючої кількості балістичних і крилатих ракет, а також винищувачів у перспективних супротивників. Китай, Росія, Північна Корея й Іран сподіваються, що хід і результат майбутнього конфлікту з Заходом вирішать масивні перші залпи балістичних і крилатих ракет у перші хвилини.
Як продемонстрували ізраїльські сили оборони, ПРО може використовуватися вибірково, протистояти нападнику з серйозним плануванням удару. США вже розгортає ряд передових тактичних і воєнно-повітряних сил на театрі військових дій і протиракетну оборону, в тому числі систему "Іджис" з зенітними керованими ракетами класу "Стандарт" на борту надводних кораблів і на березі в Європі і комплексом THAAD у Південній Кореї.
Армія США провела успішні випробування свого нового багатоцільового пускового пристрою (Multi-Mission Launcher) озброївшись різними перехоплювачами проти безпілотних літальних апаратів, ракет, крилатих ракет, артилерійських снарядів та мінометів. Нещодавно були також проведені випробування лазерної зброї на борту транспортного засобу "Stryker" проти безпілотних літальних апаратів і снарядів малої дальності. Потужний корабельний лазер і електромагнітна зброя можуть стати доступними протягом десяти років. Енергетична зброя спрямованої дії може радикально змінити витрати на користь оборони.
І нарешті, армія США має ряд короткострокових програм модернізації для своїх танків, бойових броньованих машин, артилерії і ракет дальнього радіусу дії, які суттєво збільшать військову міць наземних бойових одиниць США. Дуже важливою є здатність перемогти перший ешелон російських сухопутних військ – у Москви немає резервних можливостей для перемоги, на які вона могла б покластися. Якщо США і їх союзники по НАТО зможуть розбити 1-шу гвардійську танкову армію, цього може бути достатньо, щоб підірвати будь-який російський план нападу на НАТО.
Цікаво уявляти собі третю стратегію противаги як майбутнє, наповнене автономними роботами, світловими мечами, винищувачами X-wing і Зірками смерті. Насправді, більша частина сил, необхідних для реалізації третьої стратегії, або уже розгортається або знаходиться на просунутому етапі розробки. Єдине, що потрібно – це рішучість зараз розгорнути ці можливості в необхідній кількості, і бюджет для підтримки їх комплектування.
