Останні події навколо українських олігархів дають підстави для більш ефективної деолігархізації української економіки і політики. Цей пункт записаний в передвиборчій програмі Петра Порошенка, що дає додаткові резони для його реалізації.
Сьогодні можна констатувати, що олігархічна модель розвитку виявилася збитковою для України. Її результатами стали збагачення одиниць і зубожіння мільйонів, обмеження економічних і політичних можливостей національної буржуазії, перетворення України на аутсайдера Європи з багатьох аспектів.
Нинішнє становище нашої країни багато в чому обумовлено впливом олігархів, які чимало досягли успіху в формуванні власних образів. Рінат Ахметов позиціонував себе "королем Донбасу" і успішним власником футбольного клубу, Віктор Пінчук - найрозумнішим і просунутим, тісно інтегрованим в західне співтовариство (форум YES, Клятва дарування та інше), Дмитро Фірташ - меценатом і патріотом України. Про патріотизм чимало говорив і Ігор Коломойський, чий інформаційний холдинг недавно закрив мовлення каналу Ukraine Today.
Читайте також
:
ціоналізація "ПриватБанку": Коломойський продовжить грати в кішки-мишки з Порошенком
На перевірку все виявилося куди прозаїчніше. Рінат Ахметов покірно спостерігав за тим, як нібито підконтрольний йому Донбас був інфікований сепаратизмом, а частина регіону - окупована. Він вже зіткнувся з перспективою втратити статус найбагатшої людини України. Дмитро Фірташ не приховує зацікавленості у відновленні старих газових схем, а "Інтер", співвласником якого є застряглий в Відні олігарх, раз у раз потрапляє в скандали через свою редакційну політику. Ігор Коломойський навряд чи порушуватиме тему патріотизму найближчим часом, а
Віктор Пінчук спробував одночасно загравати з Кремлем і майбутньою адміністрацією Дональда Трампа
.
Перехід в державну власність "ПриватБанку" і така, що стала скандальною, стаття Віктора Пінчука в The Wall Street Journal, в якій запропоновані "хворобливі компроміси" з Росією, ні в чому не обов'язкові для Кремля, створили хороші умови для здійснення деолігархізації. Нагадаю, що цей процес знайшов відображення у передвиборній програмі Петра Порошенка в 2014 році. Більш того - Помаранчеву революцію 2004 року часто називали виступом мільйонерів проти мільярдерів, правда, її плоди в економічній сфері якось загубилися за пошуками приватного інтересу сильних світу цього.
Зменшення впливу олігархів на всі сфери життя держави є асиметричною, але реальною відповіддю на кинутий виклик. Навряд чи це станеться через гучні судові процеси, скоріше, мова йде про відділення мух від котлет - масштабних інтересів власників великого бізнесу від спроб монополізувати політичний вплив на ситуацію в країні.
Очевидно, одна зі складностей полягає в тому, що і глава держави підпадає під класичне визначення "олігарх". Його фінансова незалежність і високий матеріальний статус в кризовому українському суспільстві сприймаються неоднозначно. З іншого боку, саме у Порошенка є реальні можливості реалізувати ці плани, принаймні, ініціювати конкретні кроки і зрушити процес з мертвої точки. Для цього президенту необхідно не тільки тиснути на існуючих олігархів, але й не створювати умови для появи нових. Це завдання виглядає проблематичним для реалізації, але не безнадійним.
Слід розуміти, що деолігархізація через скасування результатів приватизації і конфіскацію активів істотно підірве інвестиційну привабливість України. Такий сценарій виглядає неприйнятним, оскільки в умовах гібридної агресії Росії зіграє проти нашої країни. Мабуть, єдино можливий варіант - посилення можливостей малого і середнього бізнесу, який останнім часом все частіше стає донором фінансових ресурсів. Цей шлях буде непросто пройти, оскільки вплив на медіаринок і законодавчий орган українських олігархів досить переконливий, а в разі небезпеки вони зможуть консолідувати свої зусилля. Але преференції національної буржуазії мають не тільки економічний, а й політичний підтекст: саме вона стала неврахованим Кремлем фактором, який багато в чому допоміг нашій країні вистояти в 2014 році. І їй доведеться спертися на громадянське суспільство, слабке і не завжди ефективне, але здатне до зростання і посилення впливу.
Читайте також
:
чекають різні сценарії, крім одного, а у Порошенка з'явилися проблеми
За великим рахунком, деолігархізація - серйозний іспит для українського суспільства в цілому на його готовність до змін усталених правил гри, на здатність політиків сприймати нові правила гри, а бізнесменів - свідомо розділяти важелі впливу і відокремлювати власну вигоду від національних інтересів. Вважаю, що це - не просто гучне слово, а реальний шанс для України змінитися в умовах існуючої загрози суверенітету країни.
Євген Магда,, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA