У вересні 2022 року Сили оборони звільнили Куп'янськ на Харківщині, який перебував в окупації з 27 лютого. Зараз Куп'янськ — прифронтове місто, що потерпає від обстрілів ворожої артилерії.
Знімальна група online.ua побувала у місті й познайомилася з Олегом — корінним куп'янчанином.
Коли у місто зайшли російські війська, чоловік залишився та продовжував чинити опір російським окупантам. Він поділився своєю історією з кореспондентом online.ua Іваном Гриневичем.
Читайте другу частину інтерв’ю:
Як Куп'янськ живе сьогодні
Фронтова зона. Я вже звик до цього. В місті якщо 1/5 населення залишилась, то це добре. Хоч дітлахів повивозили. Хоча я питав - в школах понабирали класи, і по 22 учні буде.
Яка ситуація у місті з продуктами, з гуманітаркою?
З цим все налагоджено. Приїжджали навіть «гуманітарники» з Греції і з Франції, шукали приміщення на відбудову: вікна, двері і так далі. Питали: «А де у вас найбезпечніший район?» Я кажу: «А у нас такого немає. У нас тут все небезпечне».
Що відбувалося у місті під час окупації
До травня тут тільки російські військові керували. Їм всі цивільні були «по барабану». А вже з початку травня тут почало працювати цивільне ФСБ.
Хто займав проукраїнську позицію, той закінчував дуже погано. У кращому випадку – це підвал. На початку окупації активістів залякали. Вони самі повиїжджали, поки ще була можливість, а всі наші військові, «атошники» - пройшли через підвал.
Зі шкіл вивозили підручники з історії України. У бібліотеку, можливо, вони і не дійшли. Коли вже розбомбили, я зайшов, знайшов прапор Куп’янська – лежав на полиці. Він зараз майорить на колишній адміністрації.
Чи заходили росіяни перевіряти квартири?
Заходили. Хто займав проукраїнську позицію, ті закінчували дуже недобре. Нирку відбили, чи ще щось. А особливо, коли приїжджав СОБР. У мене теж особисто був СОБР, перевіряв. Але у мене нічого не було, я все постирав.
Причепилися до мене, що у мене у Фейсбуці була група «Харків – це Україна». Я кажу: «Дорогой мой, так Харьков даже в Советском Союзе был первой столицей Украины. И что ты хочешь мне сказать, что нет такого слова «Украина»?»
Фото - online.ua
Про колаборантів у місті
Щодо колаборантів що можете розказати? Дуже багато їх?
Дуже багато. Особливо силова структура під назвою «поліція» перейшла на бік окупантів. Я не знаю, скільки у відсотках, але понад 70% – це точно. І найцікавіше те, що ті поліціянти перейшли, які ще в міліції працювали, які вже на пенсії були і по 10, і по 14 років. Вийшли працювати на їхню поліцію. Тут була поліція не російська, а "ЛНР-івська" .
Мацегору навибирали – мера, який здав (місто - ред.), і сказав: «Вперёд. Во избежание кровопролития. На Изюм. Идите Изюм уничтожайте, а моих купянчан не трогайте». І втік.
Примітка: Геннадій Мацегора - мер Куп’янська, якому оголошено підозру за ст. 110 (посягання на територіальну цілісність) та ст. 111 (державна зрада).
Так він ще й у них вкрав два «КАМАЗи» російської гуманітарки, що прийшла. А «КАМАЗ» гуманітарки 40 тисяч доларів коштує.
Серед місцевих ще є люди, які чекають «русский мир»?
Є. Мій знайомий, який весь час відпрацював на «Машзаводі», що зараз повністю розбитий, на 9 травня тут з дружиною ходив з російськими прапорами.
Вони ще й з мене сміялися, бо я завжди, коли підходжу до знайомих, вітаюся: «Слава Україні». А вони: «Ты задолбал своей «Славой Украине». Ну, от «задолбал». А потім, як тільки наші звільнили місто, він одразу розпочав мародерство. Тепер уже ходить, неприкаяний.
Про прапор України над адміністрацією
24 лютого розпочалася війна (повномасштабне вторгнення - ред.), а 27 лютого росіяни вже зайшли у місто. Об 11:45 на адміністрації вони зняли прапор України, але повністю не зривали. Він просто висів внизу.
Ми підняли синьо-жовтий прапор назад. Він провисів до 27 березня. Вони не знімали, зняли лише 27 березня. А вже 27 травня вони офіційно перекрили площу.
Що там відбувалося для мене було незрозуміло, бо нікого не пускали. Всюди озброєні люди були - «зелені чоловічки».
А потім я приходжу, коли закінчилось їхнє незрозуміле дійство, і вже висить російський прапор. 27 травня. А 9 вересня ці прапори були зняті.
Друга частина інтерв’ю вже скоро на online.ua
