Про те, чому країни «Великої двадцятки» вирішили посилити боротьбу з ухиленням від сплати податків, майбутнє офшорів у світі, чому не можна порівнювати Росію і Україну і невідомість, яка загрожує РФ після краху режиму Володимира Путіна, в інтерв'ю ONLINE.UA розповів російський фінансист і блогер Слава Рабинович.
- З чим пов'язане прийняте цього року на зустрічі «Великої двадцятки» рішення до липня 2017 року підготувати чорний список країн, що не обмінюються податковою інформацією, і щодо яких будуть застосовуватися «захисні заходи»?
- Ясно, що країни «Сімки», які входять до «Великої двадцятки», співпрацювали з питання оподаткування і раніше. І особливо щільно почали працювати з середини 1990-х років. Це викликано тим, що світ дуже швидко рухається в бік глобалізації. Оскільки це давній тренд, то і інші країни G20 почали рухатися в тому ж напрямку, що і "Велика сімка".
- Представники РФ теж були на зустрічі.
- Так. Росія входить до G20. Але у РФ є одна велика дефективність. Росія підписалася під різними угодами по боротьбі з корупцією і руху в напрямку прозорості. Але парламент РФ досі не ратифікував деякі важливі міжнародно-правові антикорупційні акти (наприклад, третю, головну антикорупційну конвенцію світового права - Конвенцію про цивільно-правову відповідальність за корупцію 1999 року). Дума не хоче ратифікувати закони про обов'язкову звітність чиновників - декларування доходів (і їх джерел) чиновників в порівнянні з їх витратами. Останніми роками була велика кількість скандалів з багатьма чиновниками в контексті викриття різних схем корупції, нелегальних доходів та ухилення від сплати податків. Ми також пам'ятаємо і такі міжнародні речі, як Вікілікс і
Панамагейт, які, в тому числі, стосуються і Росії.
- Наступ на непрозорість - це об'єктивний процес чи воля політичних лідерів «Великої сімки»?
- Ці дві речі не можна відокремити. Капіталізм так влаштований, що періодично настають кризи, в тому числі і фінансові. Вони дуже істотно впливають на здоров'я державних, регіональних і муніципальних фінансів, заборгованості країн і їх різних адміністративних утворень. Заборгованість часом велика. Тому в багатьох країнах серйозно думають не просто про збільшення податкової бази (а іноді - і про збільшення самих податків), а й про конкретне збирання податків. Для багатьох урядів збільшення податкових надходжень стає пріоритетом. Відповідно, якщо не вдаватися в різні популістські розмови про борг США, в тому контексті, як це люблять різноманітні інтернет-тролі, то проблема держборгу існує, і нікуди не поділася. Якщо державний борг США трохи перевищує 100% ВВП, то є країни, де державний борг більше 200 і 300% ВВП. У більшості країн серйозні борги, тому збільшення збирання податків має частково вирішити цю проблему.
- У таких країнах як Україна чи РФ можливо довге планування? Схоже, що кожен рік придумують якийсь стратегічний план, який забувають після виходу наступного плану.
- Україну і Росію все ж порівнювати важко. В усякому випадку, Україну після Євромайдану і нинішню РФ. Уявіть собі нинішню Росію як Україну 2000 року з точки зору хронології років. І ось зараз, в 2016 році, все той же Леонід Кучма дає команду сьогоднішньому міністру економіки України розробити план, який буде краще плану попереднього міністра середини 2000-х. Це як зараз Путін доручив створити план розвитку економіки, альтернативний плану Олексія Кудріна (екс-міністра фінансів і заступника голови уряду РФ, займав ці посади з 2000 по 2011 роки, - ONLINE.UA). Звучить як абсурд, так? Та так і є - цей абсурд і є в Росії, тут і зараз.
-
Але який план можливий? Щось на зразок «плану Полсона» в США (розробленого для подолання наслідків фінансової кризи 2008-2010 років, - ONLINE.UA)?
- Можливо, але для цього потрібно, щоб не було режиму Путіна і його ОЗУ, а президентом стала людина, в команді якого буду я чи подібний мені. Коли це буде? Нікому не відомо. Тому що невідомо, що буде після краху режиму Путіна. Путін знищив інститут чесних виборів і інститут змінюваності влади. Тому ніхто не може передбачити, що тепер буде.
-
Яке майбутнє у офшорів?
- Офшори нікуди не подінуться. У розумінні американських інвесторів і Канада є офшором. З точки зору оподаткування, наприклад, Кайманові острови з нульовим податком на прибуток - нормальний офшор для американських інвесторів. Більш того, велика кількість інвестиційних фондів, хедж-фондів, фондів прямих інвестицій і особливо тих, які працюють з нерухомістю на території США, зареєстровані на Кайманових островах. Інвестори, які там зареєстровані або інвестують в фонди, зареєстровані там, платять податки, які потрібно платити, як американських платників податків (або будь-яких інших платників податків, в залежності від їх податкового резидентства). Будь-який нормальний і чистий офшор, якщо він не є, в основному, офшором з відмивання незаконних грошей, буде собі і далі працювати. Якщо ви податковий резидент якоїсь податкової юрисдикції, то дійте за правилами тієї юрисдикції - декларуйте все, що повинні, незалежно від того, через які офшори структуруєте свою діяльність. Тому офшори нікуди не подінуться.
-
Яке майбутнє «брудних грошей»?
- Вони будуть все більше і більше занурюватися в мишачі нірки, за якими будуть полювати з ще більшим завзяттям. Якщо раніше такі гроші можна було складувати на умовних Багамах, то тепер намагатимуться ховати в більш екзотичних місцях.
