За минулий місяць
Кремль ще раз підвищив градус у своїй малоінтенсивній війні на сході України. У вересні 2015 року, коли Кремль вирішив вступити в сирійську війну, він скоротив насильство на Донбасі і утримав місцевих бійців, які виступали проти такого курсу дій. До вересня порушень режиму припинення вогню було в середньому від 70 до 80 на день, перш ніж вони скоротилися до 30-40.
У своїй статті, переклад якої зробив ONLINE.UA, директор підрозділу в Атлантичному центрі Джон Гербст, який був послом США в Україні з 2003 по 2006 рік, говорить про те, чому зараз Україні як ніколи потрібна допомога Європи та США, а не тиск з виконання Мінських домовленостей.
У той час Москві було ясно, що її операція в Україні безуспішна. Україна стабілізувала оборонні рубежі; мало сенс зробити паузу, в той час як Кремль зосередив свою військову увагу на Сирії. Москва сподівалася, що зниження насильства - але не повне припинення вогню - зможе переконати Євросоюз послабити санкції в грудні. Цей виверт не спрацював, і санкції були продовжені на шість місяців.
З січня щоденна кількість обстрілів на Донбасі знову підскочила до більш ніж 70. Крім того, протягом останніх шести тижнів проросійські сили в регіоні 73 рази порушили режим використання зброї (зберігання важких озброєнь в зоні заборонено угодою про припинення вогню), на противагу 12 таким випадкам з боку українських сил. Спостерігачі також відзначили 88 танків, зібраних на російській стороні лінії припинення вогню поблизу Дебальцевого.
Рішення Москви посилити військові дії на сході України пов'язане як з війною в Сирії, так і з ситуацією в Україні і Європі. До кінця 2015 року операція Кремля в Сирії йшла не так вже й добре. Це правда, що втручання Росії швидко зупинило відступ режиму Асада, який стабільно здавав територію своїм противникам протягом перших восьми місяців 2015 року. Проте до кінця минулого року втручання Кремля допомогло відновити лише 0,004% підконтрольної Асаду території Сирії.
У січні, однак, хід битви в Сирії почав змінюватися. Москва вдалася до килимового бомбардування слабких західних опозиціонерів і цивільних центрів в передмістях Алеппо - тактика, якою вона успішно користувалася під час другої чеченської війни. Це бомбардування розгромило сили опозиції, привело до масових жертв серед цивільного населення і
зі своїх будинків. Це дозволило силам Асада захопити значну територію на підході до Алеппо і посилило кризу біженців в Європі. Бачачи
прогрес в Сирії, кульмінацією якого наразі стало припинення вогню
, і збільшення тиску на Європу, Москва вирішила, що вона знову може підвищити ставки в Україні.
Були й інші причини для такого рішення Кремля. Цілі Москви в Україні не змінилися з тих пір, як колишній президент Віктор Янукович втік до Росії в лютому 2014-го. Якщо РФ не може відновити проросійську владу в Києві, то буде дестабілізувати нинішнє прозахідне керівництво шляхом підтримки контролю в частині Донбасу і військового тиску на країну. Москва не бачить недоліків в посиленні військових операцій.
На жаль, реакція Заходу на зростаючу агресію Путіна в Україні виправдала розрахунки Москви. Незважаючи на явне зростання порушень режиму припинення вогню з боку контрольованих Росією територій України, міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр і міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Айро відчитали Україну з питання виконання її зобов'язань в рамках Мінського процесу 23 лютого в Києві.
, що «мирний план, складений в минулому році в Мінську між Німеччиною, Францією, Росією та Україною, застопорився, оскільки кожна зі сторін порушує режим припинення вогню і Київ не може ухвалити ключовий виборчий закон».
Ключем до припинення війни на сході України є чітке розуміння її походження і природи. Це не українська громадянська війна; це зовсім не прихована війна, і її очолює, фінансує і озброює Москва. Оцінки присутності російських військ на Донбасі варіюються від кількох сотень до десятків тисяч.
Найголовнішим, безпосереднім обов'язком Мінських домовленостей було припинення вогню. З моменту набуття чинності цими домовленостями 375 українських військовослужбовців були вбиті і 1500 поранені. За той же період Україна втратила кілька сотень квадратних кілометрів території. Так, Україна взяла на себе зобов'язання схвалити закон про місцеві вибори для окупованих Росією територій, але вони не можуть проводитися до тих пір, поки тривають щоденні порушення режиму тиші. Російські важкі озброєння залишаються на окупованих територіях і ставленики Москви не дають місії ОБСЄ вільного доступу до всієї підконтрольної їм території.
Найкраще, що канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд можуть зробити прямо зараз - це відзначити збільшення насильства і закликати Путіна його припинити. Якщо насильство на Донбасі не закінчиться, вони повинні оголосити про свій намір розглянути продовження санкцій на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС у березні. США теж повинні зіграти свою роль. Президент США Барак Обама повинен надати Україні протитанкові ракети до літа, якщо Кремль продовжить порушувати режим припинення вогню.
