Москва вкотре струснула Сирію, але цього разу тим, що покинула її. Президент РФ Володимир Путін, похвалившись, що його війська виконали свою місію по боротьбі з міжнародним тероризмом, наказав міністру оборони почати відведення російських наземних військ з понівеченої війною країни, починаючи з 15 березня. Але такий несподіваний крок викликає великі питання про стратегію Росії.
Приватна розвідувальна компанія Stratfor розповіла про можливі причини відведення російських військ з Сирії і чого можна очікувати від Росії в найближчі місяці.
Росія вторглася в Сирію з кількох причин. Заявленою метою була боротьба з Ісламською державою і іншими угрупованнями, до яких належать багато росіян (і інші громадяни колишніх радянських республік). Незважаючи на те, що Росія в результаті зосередила основну частину своєї уваги на повстанцях, що борються з сирійським режимом, а не на бойовиках ІДІЛ, немає ніяких сумнівів, що вона справді сприяла завданню серйозної шкоди ісламістським бойовикам за останні кілька місяців.
Переслідувана минулими невдачами в подібних втручаннях, Росія також продемонструвала світу - і зокрема США, - що може успішно затвердити себе у військовому і політичному плані і за межами своєї держави. Кремль хотів бути почутим. У перші тижні після того, як Росія вперше вторглася в Сирію, президент США Барак Обама применшив дії Росії, заявивши, що Москва вчинила необгрунтовано. У наступні місяці Росія (спільно з Іраном) стабілізувала і зміцнила сирійський режим і лояльні до нього сили. Крім того, участь в Сирії, нехай вона і була обмежена, дала Росії можливість показати свою переобладнану військову силу, демонструючи її відновлення після пострадянського розпаду.
Росія не кидає Сирію остаточно. Хоча Москва і сказала, що її основне авіаційне угрупування буде знято, вона не надала жодної конкретної дати закінчення відведення і ясно дала зрозуміти, що буде продовжувати присутність на повітряній базі Бассель аль Асад біля Латакії і військово-морській базі в порту Тартус. І наразі вона може собі це дозволити. Росія, може, і страждає економічно, але вартість операцій в Сирії - кілька мільйонів доларів в день з оборонного бюджету в $50 мільярдів - досить терпима для одного з найбільших в світі оборонних розтратників (залученість Росії в конфлікт фактично забезпечила оборонній промисловості кілька контрактів з іноземними покупцями, враженими новою російською зброєю.) Втім, варто відзначити, що є дехто в Росії, хто пам'ятає про високу ціну безстрокового зобов'язання сирійському режиму; вони закликали уряд згорнути операцію. Російський народ з ентузіазмом підтримує операцію в Сирії, поки в результаті конфлікту не гине дуже багато росіян. Вони не хочуть повторення Афганістану.
Путін зробив заяву, щоб змінити сприйняття поведінки Росії в Сирії. Але з якою метою? Чи намагається Москва домогтися більшої угоди - не тільки в Сирії, але і з Заходом в іншому місці?
З огляду на терміни, заява Путіна скидається на спробу сформувати останній раунд мирних переговорів, які почалися 14 березня в Женеві. В останній спробі укласти мирну угоду делегації сирійського режиму і опозиції зустрічаються з посланцями ООН на цьому тижні. Режим надав свою політичну пропозицію ООН в понеділок, в той час як делегація опозиції закликала Росію використовувати в переговорах свій вплив на сирійську владу. Припиненням наземних операцій Москва або позиціонує себе в якості арбітра, або вона вже забезпечила угоду з режимом, яка скоро стане відома. У будь-якому випадку Кремль намагається пов'язати майбутнє сирійського конфлікту зі своїм заступництвом, щоб отримати важелі в інших питаннях.
Москва також може змінювати свою роль в конфлікті, щоб поміняти сприйняття країни за межами Сирії. Ще одна причина, з якої Росія спочатку втрутилася в регіон, була в тому, щоб отримати перевагу над Заходом через більш термінове в Москві питання: України та пов'язаних з нею західних санкцій. Москва не змогла використати свій вплив в Сирії, щоб зрушити з місця підтримку Києва з боку Сполучених Штатів, або в питанні зняття санкцій з Росії. Крім того, Кремль знає, що обидві сторони зайшли в глухий кут у прогресі, досягнутому на Мінських переговорах про бойові дії в Україні. Проте, кредитне плече Росії, щонайменше в Європі, зросло в останні місяці, в той час як сирійські біженці продовжують стікатися в Європу. Якщо Росія скасує свою операцію в Сирії, це може уповільнити потік мігрантів. Проте цей варіант ускладнюється станом російсько-турецьких відносин. Росія могла сподіватися на формування уяви не тільки про її позитивний внесок в переговори щодо Сирії, але і про допомогу з кризою мігрантів в Євросоюзі.
У найближчі місяці Росія могла б спробувати змінити негативну атмосферу навколо країни в період перед критичним голосуванням в липні про продовження санкцій. Після першої офіційної зустрічі між міністрами закордонних справ ЄС щодо російської політики за більш ніж рік, Італія і Угорщина (обидві країни, які Росія активно лобіює) заявили 14 березня, що продовження санкцій відносно Росії не є автоматичним. Потрібна одностайність, щоб продовжити санкції ЄС, тож Росія просто потребує однієї країни, яка б відмовилася від санкцій - те, що вона не в змозі була забезпечити в минулому.
Росія диригує декількома стратегіями для декількох результатів, і жоден результат не гарантований. Єдиною гарантією є те, що Москва продовжить маневрувати в цьому постійно мінливому регіоні світу.
