Угода про асоціацію і зону вільної торгівлі між Україною та Європейським союзом викликала настільки гостру дискусію, що призвела до розриву відносин між Києвом і Москвою, яка була проти тісніших зв'язків України з Європою. Через кілька місяців створюється враження, що угода для ЄС вигідніша, ніж для України.
Журналіст Леонід Бершидський в своїй колонці "Угода про вільну торгівлю для України була тільки початком" (Ukraine's Free Trade Deal Was Just a Start) для Bloomberg розповів про те, що варто зробити Україні та її президенту Петру Порошенкові, щоб укладений з ЄС договір приніс реальну користь країні і був вигідний не тільки Європі.
Але це не означає, що угоду не варто було укладати. Втім, якщо Київ хоче отримати довгострокову вигоду від вільної торгівлі, йому доведеться запроваджувати деякі зміни у себе вдома.
Європа і Україна почали переговори щодо Угоди про асоціацію в 2008 році, і вона знайшла більш-менш остаточну форму до 2012-го. Через рік президент України Віктор Янукович під тиском з боку Москви відмовився підписати Угоду; президент Росії Володимир Путін хотів, щоб Україна приєдналася до створеного ним проекту, який зараз називається Євразійський економічний союз. Рішення Януковича стало поштовхом для початку масових протестів в Києві, а через три місяці він був змушений тікати з країни.
Новий проєвропейський уряд прискорив підписання Угоди, яка зобов'язує Україну доводити своє закони і правила до рівня Євросоюзу, що знижує або усуває більшість торгових тарифів між двома сторонами.
Торгова частина угоди набула чинності з січня 2016 року, і перші дані про її реалізацію не стали обнадійливими для України. За даними українського урядового статистичного відомства, протягом перших двох місяців 2016 року обсяг торгівлі товарами з ЄС незначно знизився, при цьому експорт впав більше, ніж імпорт. Порівнявши обсяги цих даних, я виявив, що середній приріст у річному обчисленні в експорті до країн ЄС досяг 2,1% в січні і лютому; але середній приріст імпорту склав 10,4%.
Іншими словами, крім того, що вона розлютила Росію, яка підняла торгові бар'єри з Україною у відповідь на угоду з ЄС, що призвело до різкого падіння експорту і імпорту, угода вносить негативний чистий внесок в торговий баланс України - не дуже приємна новина для країни, у якій міжнародні резерви в розмірі $13,2 млрд покривають менше трьох місяців імпорту.
Угода між Україною і ЄС поки привела до перекосу на користь європейських компаній. Євросоюз впровадив річні квоти на деякі українські продукти, і вже до 1 квітня певні квоти на 2016 рік - на мед, цукор, кукурудзу, виноградний і яблучний соки, а також деякі злакові, - були вичерпані. Квота для етанолу також майже виконана. До 1 травня квота на овес також виконана, а експорт пшениці і ячменю наближається до граничної межі, встановленої на рік.
Крім сільськогосподарської продукції, Україна експортує метали. Угода не змінила правил цієї торгівлі, яка була вільною з тих пір, як Україна вступила до Світової організації торгівлі в 2008 році. Ціни на сталь різко виросли на початку року, в результаті чого українська гривня несподівано зміцнилася по відношенню до долара; в квітні невелике збільшення повинно було поліпшити торговельний баланс країни, але даних поки що немає. Але з кінця квітня ціни на сталь знизилися до рівня кінця березня. Статистика для другої половини року, швидше за все, покаже збільшення дефіциту торгового балансу України з Європою, тому що сільськогосподарських квот вже не буде, і не буде нічого, що збалансувало би зниження експорту цих товарів.
Умови торгових угод ЄС з менш розвиненими країнами часто більш вигідні для Європи. Митний союз з Туреччиною, створений в 1995 році, наприклад, не дає турецьким фірмам рівного доступу до деяких ринків, з якими ЄС уклав угоди про вільну торгівлю, і не надає Анкарі ніякого контролю над цими угодами. Через двадцять років після того, як угода була укладена, у Туреччині велике негативне сальдо торгового балансу з Європою. Цей ефект, однак, згладжується за рахунок величезного потоку європейських інвестицій до Туреччини. У 2014 році, наприклад, вони склали 64,9 млрд євро ($74 млрд), в той час як турецькі інвестиції в ЄС досягають лише 8,3 млрд євро. Ця асиметрія допомогла Туреччині створити нові робочі місця і розвивати вкрай важливий експертний потенціал в експортних секторах, що їй дуже придалося на ринках за межами Європи.
Європейські бюрократи сказали українцям не чекати миттєвих вигод від угоди з асоціації. Найбільш песимістичні, такі як керівник секції торгівлі представництва Європейського Союзу в Україні Ніколас Бердж, кажуть про поліпшення через 5-10 років. Найбільш оптимістично налаштовані, наприклад, глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський, кажуть про термін від 2 до 4 років. У будь-якому випадку, необхідний час, щоб європейські компанії відкрили для себе Україну, - наразі в основному як джерело дешевої, але відносно добре навченої робочої сили - і почали будувати там виробничу діяльність.
Україна, однак, аж ніяк не готова їх прийняти. Крім дестабілізуючої присутності підтриманих Росією бойовиків на сході країни (що не закінчиться, навіть якщо припиняться бойові дії і в окупованих регіонах пройдуть вибори), найбільшими перешкодами є масова корупція і бізнес-клімат, в якому складно отримати прибуток, дотримуючись всіх правил.
Президент України Петро Порошенко скасував запланований візит на антикорупційний форум в Лондоні, організований прем'єр-міністром Великобританії Девідом Кемероном, під приводом проблем із проведенням ключових призначень і деяких законів в парламенті (мова фактично йде про призначення генпрокурором Юрія Луценка, - ред.). Проте в Києві також говорять, що йому соромно їхати через нещодавнє викриття його офшорної діяльності, заснованої на так званих Панамських документах.
Хоча немає ніяких доказів того, що Порошенко зробив щось протизаконне, Панамські документи справді оголили мережу найближчого кола людей, які керують країною. Але рішення еліт України «паркувати» гроші і вести бізнес за межами країни говорить про більш серйозні проблеми: високі податки, необгрунтовані правила і небезпечні права власності. Тож не дивно, що Кіпр - традиційна офшорна зона - несе відповідальність за 27% відсотків прямих іноземних інвестицій в Україну. Або те, що Британські Віргінські острови (де Порошенко створив структуру, щоб допомогти йому продати кондитерський бізнес) "інвестували" майже стільки в економіку України, скільки в Великобританію, і навіть більше, ніж до Франції. Ці інвестиції насправді не зовнішні - вони в основному від місцевих олігархів, в тому числі Порошенка.
Україна може тільки виграти від угоди з ЄС, якщо пригальмує, і забезпечить дотримання прозорих і розумних правил для європейських інвесторів. В іншому випадку угода буде лише тягарем торговому балансу, заважаючи веденню бізнесу з Росією і допомагаючи європейським експортерам більше, ніж українським.
