Український блогер і письменник Павло "Паштет" Белянський, який заробляє на життя ритуальними послугами, поділився історією, яка надихнула його на написання першої книги "Я працюю на кладовищі".
Про це він розповів в інтерв'ю ONLINE.UA.
"Перший випадок, який мене вразив і став першою історією, яку я написав. Прийшла жінка похилого віку, тиха, спокійна людина. Було їй за шістдесят років. Все в ній було врівноважено: рівне обличчя, ніяких переживань, істерик, судом. І вона спокійно розповіла свою історію", - згадує письменник.
Читайте також: В Україні до авторів книг ставляться огидно - письменник Павло Белянський
"Коли їй було років двадцять п'ять, у неї була дочка. Дочка гостювала у бабусі в Дніпропетровську, і там вона потонула. Будучи в емоційному шоці, жінка приїхала і поховала доньку там же, в Дніпропетровську. А через кілька років їй приходить лист: кладовище зноситься, на його місці буде Парк культури та відпочинку. І родичам дається певний час: або вони останки забирають, або там все бульдозерами порівняють. Потім посадять дерева, поставлять гойдалки - і все буде красиво. І жінка поїхала в Дніпропетровськ, прийшла на кладовище. Нікому не дала розкопувати, сама викопала. Вона мені розповідає: коли ховала дівчинку, сама їй кіски заплітала. Одна кіска розплітається, вона її знову заплітала. І ось вона відкрила труну, все в коробку переклала - і кіска там ця була, неслухняна. Вона викупила купе в поїзді і їхала одна, всю ніч коробку цю тримала на колінах. Приїхала до Києва, поховала останки на Берковецькому кладовищі, прикрутила медальйон і лягла там: "Все, більше жити не буду!" Але прожила ще багато років. Коли дочка загинула, вона розлучилася, заміж потім не виходила, дітей більше не було", - переказав історію жінки блогер.
За його словами, з цієї історії він написав оповідання, з якого і почалася його літературна діяльність.
"Ось це все вона мені спокійним, рівним голосом розповіла і замовила подвійний пам'ятник, для доньки і для себе. "Ну, ось і все, - каже. - Ще трохи, ще трішечки, і ми, нарешті будемо разом! Слава Богу!" І ось так рівно пішла. Я не знаю - напевно, півпачки сигарет викурив після того, як вона пішла. І хворий блукав півдня, куди йти з цим, не знав. І написав про це розповідь. Це було, як до психолога сходити. Виклав в блог, тому що потрібно було з кимось поділитися. І в підсумку - це стали читати", - сказав Белянський.
Письменник вважає, що його розповіді допомагають іншим людям зняти емоційну напругу.
"Чому я пишу ці розповіді - я розумію, для мене так простіше. А ось чому люди читають такі складні, важкі історії, роблять перепости? Це питання завжди залишається відкритим, як би я на нього собі не відповідав... Напевно, для людей це теж якесь емоційне розвантаження", - зазначив він.
- Категорія
- Культура
- Дата публікації
Український блогер розповів вражаючу історію, після якої почав писати про цвинтар
