Щоб світ офіційно визнав Росію агресором в контексті війни на Донбасі, Україні потрібно підготувати резолюцію з доказами для розгляду на Генеральній асамблеї ООН, при цьому практика визнання агресорами країн, які є членами Ради безпеки ООН, як в даний час Росія, в світі вже є.
Таку думку в інтерв'ю ONLINE.UA висловила політолог і історик Олена Галкіна.
«Один із шляхів для України - це визнання Росії стороною конфлікту на міжнародному рівні. Але ні введення проти РФ секторальних санкцій, ні визнання Росії країною-агресором на рівні Верховної Ради, ні введення воєнного стану - все це ніяк не сприяло б досягненню цієї мети», - сказала Галкіна.
«Але є резолюція Генеральної Асамблеї ООН "Єдність на користь миру", яка була прийнята в 1950 році, на початку Корейської війни, потім використана в 1956 році під час Суецької кризи і в інших ситуаціях, коли агресором або його заступником був член Радбезу. Вона використовувалася з десяток разів», - продовжила політолог.
"Тому можна подати резолюцію в Радбез ООН, зрозуміло, що вона буде ветована Росією. Але потім з цим фактом треба виходити на Генасамблею, де резолюції приймаються більшістю. Там треба буде показати докази участі РФ як сторони конфлікту", - сказала Галкіна.
Читайте також: Українцям пояснили, в чому вони вже перемогли на Донбасі
"Доказів, що вже мали міжнародний резонанс, зараз велика кількість: документи "тіньового уряду Козака" (німецькою газетою Bild були опубліковані документи, які показують, що російські міністри займаються управлінням соціально-економічною сферою в ЛДНР. В "тіньовий уряд" входять віце-прем'єр РФ Дмитро Козак, заступник міністра економічного розвитку Сергій Назаров, заступник міністра фінансів Леонід Горнін. Всі звітують Дмитру Козаку, - ONLINE.UA), прослушка Глазьєва (записи розмов радника Путіна Сергія Глазьєва свідчать про причетність Росії до війни з Україною, - ONLINE.UA), документи Суркова, документи по Boeing, докази участі російських військових", - пояснила Галкіна.
«Чому не видно, щоб працювалося в цьому напрямку?», - запитав журналіст ONLINE.UA.
"Мені не зрозуміло. Можливо, у президента і МЗС тепер є стратегія. Тому що попередні півтора роки були піар-метаннями. Зараз Україна поставила конкретне запитання про послідовність виконання "Мінська-2". Якщо Україна буде гнути свою лінію в ході вироблення дорожньої карти, то в разі відмови РФ від конструктивної роботи, можна говорити про план "Б" і йти на механізм, описаний мною. Зрозуміло, що мова про повернення контролю над кордоном перед виборами на Донбасі - це блеф Порошенко. Але це був хороший блеф. Він привів до усвідомлення німецькими і французькими політиками необхідності вироблення дорожньої карти і фіксації чіткої послідовності», - вважає політолог.
«В Україні не повинно бути політики затягування, а тільки відстоювання своїх інтересів в тих рамках, які існують, по можливості потрібно їх розширювати. Затягування вигідно Росії», - також вважає Галкіна.
«У Москві чудово розуміють, що впихнути ЛДНР Україні назад на умовах фактичної конфедерації нереально. Навіть маленька Молдова не пішла на "план Козака" (щодо Придністров'я, - ONLINE.UA) на початку 2000-х років. Всі розуміють, що зараз, в умовах війни, будь-який уряд чи президент, які спробують протягнути такі зміни до Конституції, будуть тут же зметені народом. І в Росії це розуміють», - впевнена політолог.
