Про особливу відповідальність нинішньої української влади, те, як вона має змінитися, загрозу бюрократії та шлях, яким повинна піти Україна, щоб розпочати жити за новими цінностями, в другій частині інтерв'ю ONLINE.UA розповів відомий соціолог, заступник директора Інституту соціології НАН України Євген Головаха.
Першу частину інтерв'ю читайте тут: Є одна річ, від якої залежить майбутнє України - соціолог Євген Головаха
- Що має робити політичний клас, щоб модернізація йшла?
- Не тільки проголошувати реформи, декларуючи відданість європейським цінностям, а показувати, як жити за європейськими цінностями. Бо є ж інший шлях. Росія відтворила цінності ХІХ століття завдяки нафтодоларам, і з ними якось може жити. І у нас є багато людей, які погодились би жити за російським зразком, але немає того ресурсу. У сучасному світі все плинне і хитке. Це багатьох лякає, а радянсько-російська модель презентує просту і зрозумілу, стабільну модель. У нас, між іншим, як і у росіян, безпека є однією з найважливіших цінностей, тоді як для європейців - доброзичливість і свобода самореалізації. Хоча, навіть у європейців через мігрантів і теракти це дещо похитнулось. Не думаю, що праві радикали там переможуть на цій хвилі, але електоральна підтримка таких політичних сил останнім часом суттєво зросла... У нас все просто – безпека на першому місці. Те ж саме в Росії.
- І влада на цьому грає.
- Влада маніпулює цим. Мене не буде, що з вами буде? Це вірно як для російської влади, так і для української. Влада має бути, але ж не будь-яка. Без забезпечення безпеки легко проштовхувати ідею, що будь-яка влада краща, ніж свобода. Я повторюю - влада повинна демонструвати життя за новими цінностями: відмовитись від демонстративного споживання, елітарної ненажерливості, корупційних схем і так далі. Їм Майдани давали таку можливість. Ющенко не був готовий до цього. Демонстрація владою нових цінностей – це важливий чинник, якщо цього не буде, процес дуже уповільниться. Бо у нас дуже ієрархічна система.
Євген Головаха. Фото: Фокус
- Окрім влади, ви називали інтелектуалів і ЗМІ.
- І громадські волонтери. Це єдиний інститут до якого є довіра в переважної більшості населення. І є ще три.
- Три інші - церкви, ЗСУ та ЗМІ?
- Ні, не ЗМІ, а вчені, наука. ЗМІ дуже втратили в довірі.
- Можливо, це добрий знак? Бо до якості і ступеня свободи всієї української медіа-структури є питання, люди адекватно все сприймають...
- Для мене це поганий знак. Війна породжує мобілізаційне суспільство. У мобілізаційному суспільстві преса стає зброєю пропаганди. Люди розуміють, що і українські ЗМІ - теж зброя, а не вільний агент. Тому, вважаю, до преси за останні три роки впала довіра. Це поганий знак, але як тільки закінчиться війна, довіра має повернутись.
- А інтелектуали - це хто? Бо під ними можуть різне розуміти...
- Інтелектуали - це люди, які займаються розумовою працею вищої кваліфікації. Інтелектуали – люди, які створюють духовний простір суспільства.
- І ретранслюють цінності?
- Вони скоріше їх продукують, а ЗМІ ретранслюють. Але маю визнати, що в нас інтелектуали ще не можуть виконувати цю функцію.
- В чому проблема?
- Щоб займатися своєю справою, інтелектуал має знайти місце в соціальній структурі. Для більшості інтелектуалів місця в нашій соціальній структурі немає. Бо навіть такі осередки, як Національна академія наук, поступово втрачають вагу і знищуються. А навіщо владі академія наук? Переважно це економічний шлях знищення, хоча у мене є досвід і прямого владного тиску – за часів Януковича тягали в СБУ, минулого року зрадником називали.
Наша сучасна бюрократія страшніша, ніж радянська. Я захищав дисертацію за радянських часів. Те, як зараз це ж саме роблять мої учні – це знущання над людиною. Яка там наука? І хто не витримує? Талановиті та здібні, які, зіткнувшись із цією бюрократією, знущаннями, йдуть займатись іншими речами. Чесний шлях проходження нашої бюрократії людину виснажує.
Є ще вищі учбові заклади. Вони ієрархізовані і є частиною загальної державної системи. Викладачі там - не вільні люди.
Залишається вільна інтелігенція: письменники, художники. Але їх завдання трохи інші. Насамперед вони відповідають за створення художнього простору. Тому простір гуманітарних інтелектуалів поступово звужується. До того ж, моральних авторитетів, таких, які вийшли з дисидентських лав радянських часів, у нас вже не буде.
- Редукція інтелектуального простору вплине на економіку, свідомість, вплине на буття, якщо перефразувати марксистів?
- Безумовно. Перше: звідки беруться ефективні топ-менеджери? На Заході їх виховують, проводять через освітню систему, насичену інтелектуалами. А у нас яка система? Є спотворена система наукових ступенів - один із елементів системної корупції в країні. Хто виховуватиме, вчитиме?
Друге: якщо вас виховують вільні люди, які не бояться держави і начальника – це одне. Якщо невільні люди – це інше. Тому вчорашні студенти теж будуть відтворювати ієрархізовану систему, яка подавляє свободу. Добре, коли наша молодь отримує освіту на Заході. Але більшість не повертається. Вони лишаються там, бо з тією освітою вони можуть грати за правилами, чесно заробляти гроші. У нас випускники Гарварду теж можуть заробляти великі гроші. Але яка якість цих грошей, яка ціна? Тому повертаються в Україну неохоче. Хоча, теоретично, західні менеджери могли б стати двигуном модернізації. Це так само як для економіки, так і для політики.
- Які у нас зараз шляхи до модернізації?
- Є три шляхи. Перший: повернутись до викривленої радянської моделі і відтворити все, що можна, за зразком Росії. Але на це все немає ресурсу. Та й Росія під питанням, бо ціни на нафту впали. Це шлях модернізації, відкладеної на століття.
Другий: поступова зміна цінностей, починаючи з дитячих садків, школи, університетів. Це шлях на десятиліття. Вводити програми, виховувати нову систему цінностей. Тут головне – вибудувати систему освіти і працювати тільки з новим поколінням, щоб воно не відтворило теперішньої суспільної моделі. Це шлях модернізації цінностей, розрахований на десятиліття.
Третій: зміна моделі поведінки політичного класу і бізнес-еліт. Перед нами приклад - частина американських і європейських мільярдерів, які віддають більшу частину свого статку на вирішення суттєвих проблем суспільства. Це швидкий шлях, зміна згори. Звісно, тиснути мають громадські організації, ЗМІ та інтелектуальна еліта. Це шлях ціннісних змін за роки, враховуючи ієрархічність нашої свідомості. Також треба пам’ятати, що теперішня влада обрана через велику трагедію і кров. Йдеться не тільки про президента України, а про всю сучасну ієрархію влади. Вони мають або змінитись, або йти від влади.
- В плані примусу еліти до поведінки, адекватної європейським цінностям, на що сподіваєтесь?
- Переважно на тиск громадянського суспільства і Заходу, який треба посилювати. Бо тоді навіть наші можновладці можуть приймати закони, які обмежують їхні власні апетити… Зрозуміло, не без певних хитрощів.
- Відтермінування?
- Так. Відтермінування чи підзаконні акти, які розмивають первинний зміст. Навіть цікаво за цим всім спостерігати. Якщо на них тиснути системно, то це призведе до зміни принципів побудови владної ієрархії, а згодом - зміни цінностей більшості.
