Білорусь проводить масштабні військові навчання біля кордонів з Україною, а від її самопроголошеного президента Олександра Лукашенко лунають заяви про війну за західноукраїнські області. Посилюється тиск і з боку Володимира Путіна, який хоче за будь-яку ціну втягнути Білорусь у війни проти нашої держави. Чи приєднається Білорусь до повномасштабного російського вторгнення? І якщо так, то як розвиватимуться подальші події – читайте в нашому матеріалі.
Чому загроза вторгнення з боку Білорусі цілком реальна
Усім відомо, що Білорусь давно втратила свою політичну незалежність. Її «президент» Олександр Лукашенко повністю підпорядковується волі російського диктатора Володимира Путіна.
Де-факто Білорусь вже знаходиться у стані війни з Україною, адже з її території відбувався лютневий наступ російських військ на північні області України, зокрема Київщину. Не можна забувати й про ракетні обстріли українських міст з території Білорусі, які тривають досі.
Лише військові поразки Росії на початку вторгнення та повний провал так званого бліцкригу змусили Олександра Лукашенко тимчасово відмовитися від прямого втручання в конфлікт.
Однак говорити про повну ліквідацію загрози з боку Білорусі наразі не можна. Російська армія зазнає величезних людських та матеріальних втрат на сході України, тому відкриття другого фронту конче необхідне Володимиру Путіну.
Олександр Лукашенко та Володимир Путін (фото — kremlin.ru)
На думку військового експерта Олега Жданова, Білорусь продовжує відтягувати дату вторгнення до України, але підготовка до війни справді триває. Про це свідчать масштабні навчання з залученням усіх видів військ, які розпочалися в Гомельській області 22 червня та продовжуватимуться до 8 липня.
Міністерство оборони РБ створило південне оперативне командування. Під час передислокації військ Лукашенко розмістив 7 батальйонно-тактичних груп у Брестській та Гомельській областях поруч з українським кордоном. Це угрупування налічує приблизно 3,5-4 тисячі особового складу, більшість з яких є спецпризначенцями.
"Активізувалася" останнім часом і білоруська пропаганда. У ЗМІ постійно брешуть про "звірства київської хунти", "неонацистів" та обливають брудом українську владу. Сам Лукашенко навіть публічно припустив, що його армії, можливо, доведеться воювати за західні області України, щоб вони не дісталися країнам Заходу.
Цілі та завдання можливого вторгнення армії Білорусі
Найбільш ймовірними напрямками просування білоруської армії, якщо їй буде відданий наказ про наступ, стануть Волинська та Рівненська області. Метою цього наступу буде відрізання українського угрупування від поставок зброї від країн-партнерів, які йдуть через Західну Україну.
Також відкриття другого фронту відтягне частину української армії зі східного та південного напрямків, що дозволить російським військам перегрупуватися та посилити натиск у цих геріонах. В такому випадку становище українських захисників суттєво погіршиться, оскільки воювати на два фронти вкрай важко.
Щодо наступу білоруської армії на Київ та Полісся – цей сценарій малоймовірний, оскільки зараз на території Білорусі знаходиться всього дві-три батальйонно-тактичні групи росіян. Без підтримки російських військ таке рішення стане справжнім самогубством, враховуючи укріплення на північних кордонах України та навколо столиці.
Варіанти розвитку продій
Боєздатність білоруської армії складно назвати високою – вона майже у всьому поступається українській, включно з технікою та оснащенням. Також білоруським солдатам бракує бойового досвіду – за останні десятиліття Білорусь не брала участі у жодних воєнних конфліктах.
Відіграє роль й низька чисельність білоруського війська. Воно нараховує близько 60 тис осіб. До прикладу, російське угрупування перед вторгненням 24 лютого налічувало 160-190 тис. осіб. Водночас основою білоруської армії є строковики, мотивація та навички яких – під великим питанням.
Олександр Лукашенко та армія Білорусі (фото — president.gov.by)
За словами Жданова, якщо Лукашенко все ж таки наважиться на повномасштабне вторгнення в Україну, його війська наступатимуть колонами бронетехніки під прикриттям авіації та артилерії, як це вже робили росіяни на першому етапі війни. Вони спробують перерізати основні транспортні артерії на рівненському та луцькому напрямках.
Воїни ЗСУ вже добре відпрацювали тактику боротьби з колонами противника, а значний потенціал західної зброї, яка вже є в наших бійців, дозволить ефективно стримувати просування ворожих військ. Якщо згадати про застарілу техніку армії РБ та брак необхідного досвіду – картина для білорусів вимальовується вкрай сумна.
Великі втрати серед білоруських військовослужбовців та нездатність армії виконати поставлені задачі, ймовірно, спровокують збурення у суспільстві Білорусі. Згодом посилення протестних настроїв може призвести до нової політичної кризи та навіть усунення диктатора Лукашенка власним народом.
Цілком можливий і такий сценарій, коли армія РБ (або її частина), зазнавши великих втрат, відмовиться підпорядковуватися Лукашенку та перейде на бік українських збройних сил. Або ж "поверне багнети у бік Мінську", вирішивши скинути диктатора, що віддає божевільні накази.
Чого ж очікувати українцям?
Як заявив в ефірі об'єднаного телемарафону керівник головного управління розвідки Кирило Буданов, на цьому етапі війни загрози вторгнення білоруської армії на територію України немає. Він вважає, що навчання та військові збори, що проводяться в Білорусі, не є підготовкою до наступальних дій.
Про низьку ймовірність наступу з боку Білорусі свідчать такі факти:
важко передбачити, чи вдасться Володимиру Путіну "дотиснути" Олександра Лукашенка, щоб той розпочав військову операцію проти України. Останній чудово усвідомлює, чого може коштувати така «авантюра» його армії, його державі а також йому особисто;
невідомо, чи зможе Білорусь зібрати достатню кількість військ та техніки, щоб армія змогла виконати поставлені перед нею завдання. Кількість контрактників у війську РБ невелика, а використовувати у якості "гарматного м'яса" строковиків – ненайкраща ідея.
рівень мотивації білоруських військовослужбовців набагато нижчий, ніж у зомбованих кремлівськоюпропагандою росіян. Пояснити військовим мету операції проти сусідньої України, з якою у Білорусі немає жодних конфліктів чи суперечок, буде складно.
Звичайно, недооцінювати небезпеку з боку Білорусі не можна, але й очікувати нападу у найближчі дні теж не варто. Однак важливо пам'ятати, що Путін зробить все можливе, щоб Лукашенко вступив у цю війну. Так, до прикладу, з'явилася інформація від Головного управління розвідки про те, що Кремль планує підрив житлових будинків у білоруському місті Мозир.
Повідомляється, що у Мозир під виглядом цивільного населення прибули диверсійні групи. До їхнього складу входять кадрові співробітники головного розвідувального управління РФ, а також найманці приватних військових компаній. Здійснені диверсантами провокації, на думку кремлівських кураторів, створять для Лукашенка так званий «казуc беллі» – привід розпочати бойові дії проти України на стороні РФ.
