Про наслідки Майдану для України, блокаду Донбасу, дивовижне звільнення з полону бойовиків, бійки під куполом Верховної Ради й те, чому він інколи приходить до парламенту з пістолетом, розповів в ефірі інтернет-шоу "Double Ять" з ведучим Олександром Лірчуком на ONLINE.UA позафракційний народний депутат Володимир Парасюк.
- Ти прийшов з Верховної Ради. Ми зараз у розпалі економічної блокади окупованих територій, що було у Верховній Раді, пов’язане зі Cходом (розмова відбулася кілька днів тому, - ONLINE.UA)?
- Нічого не було, бо, в принципі, Рада останнім часом нічого не робить. Я давно казав, що п’ять років для українського парламентаризму – занадто довго, от два-три роки – нормально. Ми весь запас патріотичної енергії в парламенті використали. Все, що там робиться, навпаки – шкодить. І шкодить не бездіяльність, а почались дурні закони.
- Я говорив нещодавно з нардепом Ігорем Луценком, що атмосфера в стінах Ради шкідлива, і що там з нормальними людьми щось робиться. З чим там треба боротися?
- Із системою - так побудоване наше життя в Україні, відношення до влади, влади до народу. Треба знищувати ці поняття. Якщо ти – "біла ворона", то в тебе таке відчуття, що з тебе сміються, що треба робити як всі. Потрібно від цього відсторонюватися і ставати вільними – це "совкова" система.
Цю будівлю я би просто зніс і побудував новий парламент, в іншому місці і з нормальною архітектурою, щоб він приносив користь людям. Там зараз настільки примітивні традиції в цьому парламенті, стільки неправильних речей відбувалося… Ми з цими традиціями, історією далеко не підемо, але це передається від батька до сина. Треба знести і поставити табличку "Більше ніколи не повторимо ваших помилок".
- Ми часто зустрічаємося з молодими депутатами, які після Майдану навіть не мріяли, що будуть сидіти в стінах тієї будівлі.
- Це було за межами реальності, але це не була моя мрія. Моя мета була змінити країну. Від молодих років у націоналістичних військових таборах я навчався. Але так сталося, що я потрапив у Раду.
- Що ти відчув в атмосфері, коли вперше зайшов до цієї будівлі?
- Є така фраза - "не такий страшний чорт, як його малюють". От цей професіоналізм, пафос – його подають через голубі екрани, як їм потрібно, а не як у реальності. Нічого страшного там немає, за розумними фразами там немає складних процесів, у цьому може кожний за тиждень розібратися.
Там немає нічого складного, це лише так подається людям. Система каже, що треба передавати лохам, що все складно. Але насправді ми нічого не робимо там. На даний момент це візуалізація чиїхось домовленостей. Але після Майдану був певний удар, і туди потрапили люди, які звідти можуть розказувати.
- Скільки їх?
- 30 людей, але цього вистачає. Бо колись був один. І коли їх багато, суспільство їм вже довіряє.
Я, коли перший раз зайшов до Верховної Ради, став на балкон. Між реальністю і нереальністю межа мізерна, не знаю, скільки той балкон метрів має, може 10. Коли я там стояв, то не міг відчути все, що відбувається насправді. От коли ти до зали заходиш – розумієш, що все по-іншому.
Володимир Парасюк. Фото: Facebook
Я казав людям, що навіть якщо вони вийдуть на балкон Верховної Ради, це буде не те. Ви маєте почути вирішення бізнесових питань, як торгуються, планують відпустку. Чому я застосовую силу? Бо в свідомості це складно сприймати, і воно вже нариває і накриває, переходить в агресію, вистрілює.
- Це від безсилля щось змінити?
- Це просто певний метод боротьби. В нас немає парламентаризму, забудьте. Це Верховна Рада.
- Тобто там вирішують лише бізнесові питання?
- Ну, там є нормальні люди, які пишуть закони і хочуть кращого, ти просто натикаєшся на такі речі. Але Майдан змінив насправді період нашої еволюції: я дав десять років, три прожили, лишилося сім. Наша еволюційна модель хороша, але її потрібно завжди підігрівати революційним методом.
Читайте також: Коли ця Рада починала працювати, регіонали боялися увійти до зали - нардеп Ігор Луценко
- Від Майдану до Майдану – наш спосіб життя?
- Ні, така наша еволюція з деякими методами революції. От у Скандинавії суто еволюційний метод, спокійний, а Сінгапур – революційний…
- Але європейські країни теж пройшли цей шлях, просто раніше. Як ти реагуєш на події в Румунії?
- Вони теж не можуть знайти істини, я думаю, що вони далі, ніж ми. От Росія - це взагалі пропасть.
- Депутати, які засідають вже не перший термін, вони ж вважають таких як ти вискочками?
- Тепер вони вже бояться.
- Страх який?
- Втратити те, що маєш.
- Ви можете стати причиною їх проблем?
- Вони були носіями неправди. І якщо взяти депутата, який крав і брехав, я його зможу розмазати по стіні через його брехню, і він не матиме жодної можливості, аргументу виправдатися.
- А були такі діалоги?
- Звісно, вони цього бояться. Я відчуваю цей страх, і в мене часто бували розмови. Навіть вчора я підійшов до депутата і сказав, що він може говорити, що хоче, але почую ще раз по телебаченню погане слово в мою сторону, я буду з тобою говорити по-іншому. Я тому не Петро і не Степан, я - Володимир Парасюк, і я відповідаю за свої слова. Він каже, що це політика, але я сказав, що це – честь.
- Ті, про кого ти говориш, дуже впливові?
- Так.
- Ти комплексуєш перед ними, що не такі матеріальні статки маєш?
- Але скільки я маю можливостей в плані руху, виконання своїх цілей! В них того немає. Мене гроші не зв’язують. Їх зв’язують гроші, а мене - ні. Звісно, я не убогий, маю забезпечення, але я за цим не женусь. Близькі – моє єдине слабке місце.
В мене була розмова з одніми персонами, я сказав, що це буде остання їх дія. Мене може захистити моя сила – внутрішня і зовнішня – до цього треба готуватися. Я мав конфлікти з впливовими людьми, які можуть іти на крайнощі, щоб прибрати ворога. За три роки там викидають різні компромати, а на мене цього немає. Я ж не боюся висловлюватися в бік Порошенка та інших. Тому в цьому моя сила.
- А батьки не кажуть заспокоїтися?
- Тато такий, як і я, а мама – берегиня дому, займається бізнесом, виховує онуків.
- От вона певно думає: всі діти як діти, коло матері, а мого десь несе…
- Моя мама така сама в розумінні всього. Але на війні є штурмовики, танкісти і є прибиральники. І без кожного елементу не буде перемоги.
- Ти – штурмовик?
- Можливо. В нашій сім’ї мама розуміє, що вона має забезпечити тили для моєї комфортної роботи і команди. І навіть, якщо вона хоче, "відірватися" – поїхати на акцію, відчути себе активною.
- Ти не відчуваєш себе головним героєм кіно Тарантіно? Після Майдану ти прокинувся суперзіркою.
- Якщо я почну це усвідомлювати – це буде мій кінець. Треба залишатися таким, який ти є. Я приїхав сам на машині, без охорони, може й неправильно припаркувався. Але поки я сам знаю, що я нікуди не відірвався і не став цією зіркою, доти я людина. Мені так комфортно, мені цікаво так спілкуватися з людьми.
А Майдан – один з етапів мого життя і країни. Мене зробили журналісти, я сам себе не робив. Ну, виступив на Майдані – я не є окремим персонажем. Моя маленька персона щось зробила? То таких ключових моментів було багато! Я не приватизую це явище. Так сталося, що створилася певна довіра, і треба було щось творити.
Володимир Парасюк на Майдані. Фото: prportal.com.ua
- Хто пише сценарій твого життя?
- Я сам, але багато чого не знаю. Я іноді сяду і не знаю, що робити, мине година – і воно саме приходить і вирішується. Я часто, коли пишу голосні пости у Facebook, то чекаю годину, чекаю і аналізую, і тоді пишу. Я знаю, як зробити країну кращою – амбіційно, але знаю.
- Ти говориш, що потрібно частіше переобирати Раду, але тебе можуть не вибрати.
- Я цього не боюся. Як тільки я почну трактувати це як сенс свого життя – мені кінець.
- В тебе багато симпатиків, тебе можуть переобирати.
- Я побував у Верховній Раді, відчув всі моменти, зрозумів модель, знайшов її слабкі місця, я зрозумів свій наступний крок – робота команди.
- Партія?
- Ні, занадто голосно – просто команда однодумців. Чи це будуть я і люди, які зараз зі мною, чи я піду до людей і з собою візьму. Зараз я приймаю рішення для себе.
- Якщо не Верховна Рада, то що?
- Виконавча гілка влади. Зараз отримаю вищу освіту і, якби була можливість, то силові структури. Я проаналізував ситуацію, можна навести порядок у нас дуже швидко і дозволити праву запанувати.
- Це не військова влада?
- Ні, це питання війни. Я би зайнявся СБУ – там не треба суперзнання Кримінального кодексу. Треба вміти будувати роботу, бути суперовим менеджером і створити класну команду. Поки це нікому не вдалося.
- Ти відчуваєш, що навколо тебе є багато однодумців?
- Їх багато, дуже. Треба рішучішим бути, швидшим у прийнятті рішень, не затягувати довгі процеси – якщо є проблема, то працюємо. І ще питання чесності – чи вона падка до грошей.
- А ти вже пройшов випробування?
- Бувало, пропонували хабарі за голосування.
- А які суми?
- По-різному, мені особисто не пропонували. За бюджет проголосувати просили, що будуть плюси певні. Були моменти, що я знав: можна домовитися, і тобі дадуть 100 тисяч доларів.
- Ти бачив ці гроші? Я не знаю, як би себе повів з такими грошима.
- А що таке 100 тисяч? Це кінець, опіум. В нас у Раді ходять і думають, як би себе дорожче продати. Є депутат один, він настільки тупий, що навіть не може свій статус використати, але йому не платять дорого – він хоче дорогі хабарі, але їх ніхто не дає. І мені з цього смішно! І от ви проголосували, гроші заїхали – ви ж лохи!
- Якщо ти пересядеш на Lexus, я зрозумію, що ти продався?
- Мені такі машини не подобаються, я люблю Skoda, бо це велика, надійна машина. В мене такий період, що я маю брати те, що зручне, а не те, що красиве.
От їдеш у Maserati, і в тебе вона поламалася. Де ти в Донецькій області до неї деталі знайдеш? От Skoda - інша справа. Може потім, колись, я повернуся в бізнесові питання, і в мене буде ціль мати красиве… За весь час я мав багато можливостей купити красиві речі, але я від них не кайфую.
Якщо є гроші – в інше місце вкласти, нащо жовту пресу веселити?
- Ти прийшов у політику несподівано, мало досвіду. Чи є коло тебе люди, яких ти поважаєш і слухаєшся?
- Віктор Чумак, Юра Дерев’янко. До Пинзеника ходжу за порадою – він сильний економіст. Я не питаюся, що він думає – прошу пояснити. Мені цікава відповідь лише на мої питання, він мені пояснює. Оксана Корчинська теж.
- Вони – однодумці?
- Ні, вони – чесні люди. Їх багато: Єгор Соболєв, Ігор Луценко, Павло Костенко, Олег Березюк, Юрій Шухевич.
- Парасюк ходить до Пинзеника? Він пройшов тривалий політичний шлях.
- Про нього дуже гарної думки в університеті Франка. Були голосування, де ми з ним проти голосували, коли всі стадом тисли зелену кнопку, а ми ні – бо є певні межі розуміння. Було, Яресько (колишня міністр фінансів Наталія Яресько, – ONLINE.UA) нам запропонувала ніби списання боргів Міжнародного валютного фонду на 4 мільярди доларів (мається на увазі реструктуризація держборгу України, - ONLINE.UA). Але ніхто не пише, що це певна реструктуризація боргу – зараз воно помагає, але якщо піде ситуація догори, то нам ці правила, за які ми проголосували, не дозволять швидко підніматися.
- Ти хочеш бути в силових структурах. Ти був у полоні (під час боїв за Іловайськ у 2014 році, - ONLINE.UA), але я не розумію, як тебе свої не здали?
- Я цього боявся і молився. Віра – це джерело сили. І паніка була, але люди, які зі мною були, сказали: будеш панікувати – гаплик тобі. Тому ми заховали документи. І ми вибралися всі. Все це фейки ФСБшні, що мене одного випустили – нас випустили одразу більше 200 людей зразу.
Володимир Парасюк. Фото: Facebook
- І жодної суки не знайшлося?
- Мене і свої не впізнавали. Був один капітан, можливо, він побачить наше інтерв’ю. Він мене впізнав, і я кажу, що треба мені легенду. Він питає, що треба, а я сказав йому говорити всіх командирів – який у них вік. І він мені це розповів, я запам’ятав всі імена, щоб коли нас будуть допитувати, я сказав легенду. Але нас відпустили.
- Це був найбільший страх?
- Він паралізував. Але я побачив, що все, що ми тут робимо, – це не страшно. І від того моменту я і близько до такого страху не доходив, там це дуже страшно. Я деколи кажу хлопцям: пам’ятаєте, раніше ми кредиту в банку боялися? Страшно, коли тобі рушницю до голови приставляють. І відчуття кінця.
- Це огидне відчуття?
- Воно незрозуміле. Було у Другій світовій війні, що людей розстрілювали. І думаєш: що відчувала людина з рушницею коло голови? Що ти відчуваєш у той момент? Я це відчув, але це просто момент завмирання.
Читайте також: Росія поклоняється померлим і не може пробачити Україні однієї речі - Антін Мухарський
- А депутати інші це відчувають?
- Звісно, тому я хлопцям, з якими воював, кажу разом їздити. Я маю зброю, собі раду дам. Тому немає проблеми ходити зі свитою. Захочуть ліквідувати – то ліквідують, але не будуть цього робити, бо я їх просто попередив.
- Тобі Арсеній Яценюк подарував зброю – ніж?
- Арсен Аваков, але Арсеній підписував подання.
- Що ти з ножем робиш?
- Просто вдома лежить.
- Ти ж маєш пістолет?
- Так, пістолет "Форт-17".
- Завжди з тобою?
- В машині.
- Він дає тобі впевненість?
- Навіть у Раду ходжу.
- Але там все під охороною?
- Та іноді забуваю просто.
- Тобто наявність зброї дає тобі захист?
- Це не відчуття захисту, просто знаю, що це моє. Це як годинник – воно має бути коло тебе. Зброя є для певної функції, яку вона виконує.
- Зараз блокують окуповані території. От ми припинимо всі економічні зв’язки, раптом там почнеться голод?
- Хай. В нас велика проблема у нашому суспільстві, в нас люди не звикли брати відповідальність. У нас багато "професіоналів", але немає відповідальності. Я взяв на себе частково відповідальність, нічого і ніхто не вмре. Не стільки Ахметов виступає проти блокади, а СБУ, яка це покриває, на цьому заробляє гроші.
Блокада залізниці в Луганській області. Фото: Facebook Володимира Парасюка
- Я все одно не розумію, звідки ти так взявся, вільно так розмовляєш, звідки така впевненість?
- А хто вони такі, що в мене не має бути впевненості? В них є гроші і зброя? Це питання ресурсів. Завтра гроші – це папір може бути, і я це усвідомлюю. Тому коли нам доводять, що якийсь дядя кращий від нас – це і є система. Це залякування, щоб перед кабінетами всі сиділи тихо, це "совок", який нас все життя залякував. Я не говорю бути некультурним і з ноги двері відкривати, треба достойно себе вести. В мене були розмови з впливовими людьми, яких називають олігархами. Не треба бути "биком", просто треба себе тримати на рівні.
- Але в тебе були випадки, коли ти зривався?
- Це вже просто нерви. Не знаєш, до кого звернутися в цій країні: СБУ – в темі, в долі; ГПУ – в темі, в долі; поліція – в темі, в долі. До кого писати?!
- Ти відчуваєш себе одним проти системи?
- Ну, не проти системи, можливо, проти одного з її елементів. Проти системи в мене є багато однодумців, і загалом народу.
- Ти по-філософськи ставишся до смерті?
- Певно так, я її не акцентую. Це певний момент, і далі ми нічого не знаємо. Я віруюча людина, тому мені легше. Я маю певну мотивацію, вона мені перекриває цю невідомість.
- Ти іронізуєш?
- Ні, є рай і пекло. Для християнина це певна мотивація. Ти мусиш розуміти, що є певні правила. Людині, яка не може знайти ті правила, важче. Тому віра – це один з елементів нашого продовження, а не віросповідання – буддизм чи мусульманство. Я думаю, що віра одна, а традиції різні.
- Щодо блокади – нещодавно були звернення Семенченка (нардепа Семена Семенченка, одного з натхненників блокади, – ONLINE.UA), туди їдуть люди допомагати. Зараз у Верховній Раді цим стурбовані?
- Бояться про це говорити. Вони на це кинули спікерів, які це за гроші будуть робити. Президент мовчить, Парубій (спікер Верховної Ради Андрій Парубій, – ONLINE.UA), бо це врозріз до їх декларованих речей. Вийти і сказати, що все, що ми робили до того, стурбованість за наших людей – це фейк. Тому вибрали тактику тиші, вони чекають. І це їх єдиний момент, десь вони розуміють, що силовий метод не підходить.
- Їх загнали в кут?
- Ні, це показує їх лице. Бо справжня людина з переконаннями виходить і каже, що не треба блокади. Це є стійкість людини. Може, вони не національні аспекти взяли до уваги, то в переконаннях будь сильним. А так – ти лише махінатор, і думаєш, як то викрутити на свою користь.
- Це мовчання не буде вічним?
- Вони вже показали свій внутрішній світ. Президент має складну ситуацію, як не зачепити свої інтереси і сплигнути з влади. Шукає союзників і наступника. Бо в Україні завжди так було — президент не ставив свою креатуру, яку він дуже хотів, а ставив людину, яка його не буде чіпати.
Один збій відбувся - Ющенко і Янукович у 2004 році. Тоді Ющенко прийшов. А Кучма прийшов до Януковича і Ахметова і сказав - дивіться, я вам віддаю владу, але ви мене не чіпаєте. Вони кажуть - ок, нема питань. Але так не сталось тоді, і Пінчук за Кучму заніс... Бо Ющенко всю риторику побудував на смерті Гонгадзе - "бандити по тюрмах". І уособленням бандитизму був Кучма. Ви собі уявіть, скільки занесли грошей Ющенку, щоб він на це закрив очі. Кажуть мільярд доларів, але я не знаю, правда чи неправда.
Є і друга чутка - що Янукович проти Кучми дорозслідував ту справу, прокурор Ренат Кузьмін підтверджував, що вона була готова до суду. І кажуть, що тоді теж була розмова Пінчука з Януковичем про якийсь певний хабар, щоб цю справу не рухати.
Так у нас відбувається.
- У нас же скоро вибори?
- В жовтні, кажуть, але ніхто не знає, які. Якщо ми говоримо про парламент... Наступний парламент точно не буде підконтрольний Порошенку.
Наступний президент буде президентом старої системи, але от наступний... Це вже останні граблі...
- Але він вже не буде олігархом?
- Я ще раз кажу, тут треба людину, яка б просто по-іншому мислила. Приїжджаєш у Чернівецьку область, і тобі серед поля червону доріжку простеляють. Ну ідіоти ж! А люди стоять – типу "барін приїхав". Цей чувак такий самий як ми, просто йому трохи пощастило в житті більше. І це треба розбивати і давати впевненість у житті. І тому, коли я іду, і мені говорять: "Парасюк, ти козел!", тоді цей чувак крутий. Власна думка в людини формується.
- Просто немає підлабузництва перед носієм влади.
- Я відчуваю, коли це зачіпає мою гідність, то даю протидію. Виходжу я на заправці, п’яний бушує, і бідний заправщик стоїть, у нього руки трусяться. Я підходжу і кажу: "Зараз в морду дам". А він мені: "Ооо, та ви ж Парасюк, ви наш! Будете народ бити?" А я теж простий народ: "Зараз дам в морду і заспокоїшся". А він питає: "Як депутат?" А я теж простий народ: "Як людина, яка побачила, що ви - хам і чмо, для вас іншого методу виховання, ніж дати в табло, я не бачу". І він погодився. Він був трохи адекватний, але я хотів доступно пояснити.
- В тебе є на психологічному рівні відчуття депутатської недоторканності?
- Я його не використовую. Якби я був доторканний, то мене все одно б не чіпали, в них кишка тонка.
- Я бачив Семенченка на кордоні (лінії розмежування з окупованим Донбасом під час сутичок між блокадниками та силовиками кілька днів тому, - ONLINE.UA) – всіх штовхають, а його ні.
- І мене штовхали, били. Вони цього не зроблять, для них зняття недоторканності з мене – не проблема. Мій захист – у моїй силі, але я цим не вихваляюся і себе не ідеалізую. Я проста людина, просто так я побудував свою роботу. Якщо ви не поважаєте мене, я змушу. Ви не можете мене зневажати за ті речі, які я вважаю правильними. Тому я казав, що якщо не буду депутатом, то і в тюрму можу сісти.
- За що?
- В мене 13 справ, і пожиттєві є. Я пояснював Луценку (генеральному прокурору Юрію Луценку, - ONLINE.UA), прокурорам: якщо ви кричали на Майдані, що "поганий дядько" Портнов (колишній заступник голови адміністрації президента Віктора Януковича, автор судової реформи Андрій Портнов, - ONLINE.UA) написав нам поганий КПК, приходите ви, берете цей КПК і міняєте. Не виконуєте обіцянки, і ви мене по ньому буде судити? Я по ньому буду захищатися, в мене є теж адвокати.
Але я виходжу з ГПУ – і купа камер. Питають мене, як я там був, кажу, що нормально. Я ж по своїй формі політик, згадую всіх. І кажуть закривати мою лавочку, хай менше говорить, справу в шухлядку, хай ліпше не говорить. Чим більше чіпати, тим більше говорити буде. Завтра буде завтра, сьогодні є сьогодні.
- От про контрабанду, торгівлю. Останні роки ми чуємо багато про Другу світову війну, дід Буша-молодшого торгував активно з Німеччиною, Форд постачав німцям машини. Зараз на Донбасі теж торгівля. Може зараз завдяки ЗМІ всі зіткнулися з дивним аспектом будь-якої війни?
- Війна не буває за правилами, гарною і світлою. Вона чорна, жахлива, з насильством, зрадою. Це найгірше, що людство придумало. Контрабанда – один з моментів війни. Одна з причин війни. Треба боротися не з наслідками, а з причинами. Треба раз побороти причину, і більше наслідків не буде.
- Може, причина в нас?
- Філософське питання. Питання – що ми можемо зробити? Я знаю точно: якщо ми зупинимо контрабанду зі сходу, то зупинимо заробіток грошей деяким людям... Я не можу прізвища назвати, бо нікого за руку не зловив. І коли ми це зробимо, тоді війна завершиться. Бо вони втратять інтерес до війни і користь від неї. Він заробляє кілька мільярдів доларів на рік, і для нього війна – реально крута річ, він буде інвестувати, давати в руки автомати солдатам.
І протидія є сильна. Якби було все так просто, то Януковичу б сказали втікати з країни, він скаже – перепрошую, ось мої речі і я пішов. Але тут же протидія, Майдан. Але чуваки не хочуть здавати потоки. Тому мають гроші і вплив, телеканали, і вони протидіють, але вони безсилі проти правди. Хтось кричить, що політика і піар, але і що з цього?
- Вони слухають тебе зараз і говорять, що ти молодий і наївний просто.
- Може молодий, але не наївний. Я так думав – з 2013 по 2017 рік, вже 4 роки, я в цьому болоті. Я прийшов на Майдан, мені було 25, а цим літом буде 30. І на секунду задумуєшся.
- Це був як один день, чи як все життя?
- Дуже швидко, ніби я на війні був вчора, на Майдані вчора...
- Романтик?
- Ні, я реаліст і оптиміст. Я не буду розповідати людям, що все пропало. Тримайся за будь-що. Я точно не наївний. Я знаю, де все є. Навіть приходять і кажуть, що Семенченко такий хитрий, а я кажу, що я не Семенченко, я - Володя.
Я вчора говорив з людиною, яка хоче підтримати блокаду… Бізнесмен, він хоче допомогти з палатками. В нас у вищих ешелонах бізнесу є дуже круті і свідомі люди. Їм це набридло, хочуть жити нормально. Скільки ми не пробували, то всі моделі погані, а давайте модель чесну?
Я говорив з цією людиною, і він казав, що може Семенченко купиться, але я ж не куплюсь. Він каже, чи я гарантію даю? А я даю, але ти не забувай, що ми побудували блокаду, що її ніхто не приватизує. От ми почали – троє чи десятеро – і ти відійшов, але блокада лишається. Може так зробити будь-хто, але сама ідеологія лишається.
- Зараз лише два канали блоковані?
- Їх п’ять має бути. Ресурс шалений. Якби зараз люди не підтримали в плані фінансів, їжі, волонтерів, то цього б не було.
- Як реагують наші ЗМІ?
- Ніяк. Ну, 24 канал показує, 5 канал Порошенка показує пропагандистську сторону проти блокади, Ахметова канал теж, Фірташа. "Плюси" Коломойського показують нейтрально. 112 канал теж аналогічно. Пінчука канал теж висвітлює. Я аналізував, вони ніби фактовно висвітлюють, але джинсу закидають.
- Зараз іде мова, що з’явиться зброя зареєстрована?
- Вже є.
- Може бути стрільба?
- Ті, хто стоять - можуть, але вони спеціально зброю не беруть, не витягають. Є хлопці-"кіборги", є хлопчина, який місяць у Донецькому аеропорті був на самому переді, з Іловайська, Дебальцевого… Там спеціалісти.
Читайте також: Українські війська обов'язково проведуть паради і в Донецьку, і в Криму - Айдер Муждабаєв
- А проти них - "тітушки" (як заявляють учасники блокади, - ONLINE.UA)? Ці явища виникли наче з минулого.
- Вони інших механізмів просто не придумали. Вони використовують старі методи, вони настільки недалекоглядні і не розуміють, що це приречено на поразку. Таке вже було, це не дієве, але іншого не придумали. Це себе вичерпало. І країна змінилася, сьогодні Князєва призначають начальником поліції, а на другий день виявили машини, квартири, церкви (йдеться про майно колишньої дружини нового голови Нацполіції України Сергія Князєва, - ONLINE.UA).
І суспільство не зупинилося. Я хочу сказати людям – влада вас боїться. Але частина влади звикла жити на широку ногу. І вони зі страхом крадуть. Бо знають, що може це все зірватися. Але їхнє бажання красти – це хвороба, гра в автомати. Не можуть зупинитися, коли це потрібно, це - наче наркотик. Вони це розуміють, весь їх бізнес побудований через державний бюджет. Тому вони не можуть висмикнути цей елемент, бо все посиплеться.
- От у нас є 5 каналів, а що далі?
- В наших планах перекрити взагалі всі поставки, і навіть з Росії - навіть у Харківській області, Луганській, де контрольована територія, але їх небагато.
