Прес-конференція Надії Савченко,
в ході якої Герой України і парламентарій оголосила про голодування з 3 серпня
і зробила ряд резонансних заяв, не тільки прискорила девальвацію образу «народної героїні». Вона свідчить про те, що люди, які стоять за спиною у Савченко, поспішають.
Оголошення голодування заради боротьби за звільнення полонених віддає фарсом. Коли Савченко оголошувала його в російській в'язниці, це сприймалося як прояв сили духу, багато в чому сприяло її перетворенню на символ опору України російській агресії. Але оголошення голодування на прес-конференції в центрі Києва, на телевізійні камери, з потоком докорів на адресу української влади (переважно популістського спрямування) - фарс, причому низькопробний. Савченко і її ляльководи (їх наявність стає все більш очевидним) проігнорували той факт, що українська сторона пропонує обмін за формулою 50 сепаратистів на 25 українських громадян, але в ОРДЛО від нього відмовляються давно і наполегливо. Заклик першими відпускати полонених, щоб спровокувати у відповідь дії бойовиків, вражає своєю короткозорістю.
Утім, це далеко не всі сенсації від Надії Савченко. Вона, плутаючи поняття «анклав» і «конклав», зачитала з папірця формулу хитромудрої конституційної реформи, за якою дуже добре помітні юридичні напрацювання Віктора Медведчука. Знайомство з ним Надія заперечує, що цілком може бути правдою. Співпрацювати чи ні з босом «Українського вибору» - особистий вибір кожного парламентарія, однак просувати свідомо популістські пропозиції, щонайменше безвідповідально.
Савченко продемонструвала не тільки вміння читати з папірця, що не дуже котирується серед політиків з найвищим рейтингом довіри в країні (згідно червневого опитування КМІС). Вона показує кричущу непослідовність, то виказавши готовність бути президентом з диктаторськими повноваженнями, то ратуючи за зведення президентських повноважень до представницьких функцій. Подібні політичні піруети в сучасному суспільстві не проходять безслідно і боляче б'ють по рейтингових позиціях.
Член фракції «Батьківщина» підкреслила, що висловлює власну політичну позицію, не узгоджену з колегами, і ще не вирішила, чи залишатися їй далі в «сердечних» рядах. Сергій Соболєв навздогін одкровень соратниці по фракції був змушений мобілізувати весь свій політичний досвід, щоб згладити ситуацію. Можливо, комусь це здасться достатнім, але мовчання Юлії Тимошенко, її озброєний нейтралітет відносно Надії Савченко здаються відсутністю позиції. Схоже, «Батьківщину» наздогнала кармічна розплата за заочне використання тодішньої військовополоненої як локомотива для подолання 5-відсоткового бар'єру восени 2014 року на дострокових парламентських виборах.
Ватажки сепаратистів уже встигли відіграти недавні паси Надії Савченко щодо готовності вести з ними переговори. Але це не все - 2 серпня парламентарій заявила, що встигла побувати на окупованих територіях і готова вести переговори про звільнення полонених. Подібна «художня самодіяльність» виглядає невипадковою, Савченко з подачі своїх ляльководів тисне на больові точки суспільства надмірно прицільно.
Утім, шарахання Надії Савченко має і позитивний ефект. По-перше, воно демонструє акутальність давньої істини «Не сотвори собі кумира». По-друге, показує, що люди, які є операторами поведінки Савченко, поспішають, прагнуть прискорити процес розгортання в Україні потужної політичної кризи. Вона, за здоровим глуздом, не тільки дешевше повномасштабного наступу бойовиків на Донбасі, а й менше вдарить по іміджу Росії в світі. Гібридна агресія проявляється і в подібних формах, про це необхідно пам'ятати.
Судячи з усього, під час перебування Савченко в ув'язненні її тюремники прорахували її психотип, а потім вміло напхали її спеціально підібраною інформацією. Таким була асиметрична відповідь на перетворення української військовополоненої на символ опору російській агресії і наростаючий тиск з боку цивілізованого світу з вимогою звільнити Надію. Після повернення до Києва її оточили правильно підібраними і непомітними радниками, що дозволяють забезпечувати «тонке налаштування» політичних заяв. Результат - у наявності.
Євген Магда, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA
