Боротьба за
зміну прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, який не отримав вотум недовіри 16 лютого, але не користується підтримкою Верховної Ради і викликає роздратування значної частини населення, добігає кінця. Фіналісти цих перегонів остаточно викристалізувалися - спікер парламенту Володимир Гройсман і міністр фінансів Наталія Яресько.
Нинішні напружені пошуки глави уряду - результат самовпевненості тих, хто називає себе політичною елітою, їх небажання жити за законами воєнного часу. Обіцяючи рішучі перетворення, державні мужі продовжують спостерігати за ситуацією з вікон затишних кабінетів і персональних лімузинів, не чуючи погроз і атмосфери, якою дихають мільйони українців уже третій рік.
За великим рахунком, Арсеній Яценюк в політичному плані виявився камікадзе - його рейтинг балансує на межі статистичної похибки. При цьому зміни у вигляді створення нової поліції, забезпечення енергонезалежності України, поступового реформування системи державних закупівель помітні громадянам куди гірше підвищення тарифів і триваючого падіння рівня життя переважної більшості українців. Арсеній Петрович почав говорити правильні речі вже на виході, розуміючи, що простір для політичного маневру мінімальний. Хочеться нагадати, що прем'єр-міністр і уряд - не конкурс краси, а в нинішніх умовах можна очікувати додавання членам Кабміну чималої кількості проблем.
Часу і ресурсів для імітації бурхливої діяльності або забезпечення загального благоденства у майбутнього Кабінету Міністрів немає. Діяти доведеться в буквальному сенсі слова з коліс. Перевага нинішнього глави Верховної Ради Володимира Гройсмана в тому, що він за службовим обов'язком знайомий з багатьма державними проблемами плюс ще півтора роки тому, після дострокових парламентських виборів, примірявся до прем'єрського крісла. Часу на розкачку у нього не буде, і перші критичні стріли полетять в нього практично одразу. Звичайно, якщо Володимира Борисовича в якості прем'єра затвердять. Він, в свою чергу, підкреслив, що не має наміру очолювати уряд лузерів.
Міністр фінансів Наталія Яресько до останнього часу стверджувала, що у неї немає прем'єрських амбіцій, висловила готовність очолити «уряд нічиїх» - фахівців, у яких немає негативного бекграунду. На жаль, у вітчизняних реаліях подібна ініціатива нагадує красиву казку, оскільки голосуватимуть за прем'єра і новий склад уряду саме ті 420 парламентаріїв, які півтора роки тому прийшли до Верховної Ради з обіцянками все змінити на краще. Виконувати їх конкретними рішеннями парламенту вони не поспішають. Отже, затвердження нового складу уряду більше нагадуватиме свято політичної доцільності, ніж тріумф демократії. Та й здатність пані Яресько виконувати роль політичного щита для своїх підлеглих викликає передбачувані сумніви.
Прем'єрська ініціатива Яресько
була, скоріше, показовим сигналом через океан про невдоволення Гройсманом в якості прем'єра і кроком щодо захисту Яценюка, але Петро Порошенко перед візитом в США вирішив продемонструвати політичну самостійність.
Слід розуміти, що економічна ситуація в країні досить важка, і будь-якому уряду доведеться діяти рішуче. Затвердження прем'єром Гройсмана здатне послабити проблему політичної конкуренції прем'єра і президента - Володимир Борисович є молодшим політичним партнером Петра Олексійовича. Чи зможе навколо цього тандему бути сформована реально працююча коаліція без фіг в кишені? Чи будуть готові парламентарі, яким ось-ось продемонструють мистецтво розв'язання політичної кризи без проведення дострокових парламентських виборів, працювати не за страх, а за совість? Питання, на жаль, залишаються риторичними.
Далеко не факт, що буквально на наступному тижні, 29 березня, відбудеться зміна уряду. Арсеній Яценюк намагається забезпечити собі комфортний шлях відходу, раз про «золотий парашут» мови бути не може. Фрондуюча «Самопоміч» постарається привернути увагу до результатів виборів в Кривому Розі, незалежно від їх підсумків. Ситуація в країні залишається стабільно напруженою і вимагає рішучих і неординарних дій.
Євген Магда, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA
