Легендарний український музикант, лідер гурту @Traktor і колишній бас-гітарист ВВ Олександр Піпа продовжує ділитися з ONLINE.UA спогадами. У третій частині розмови він розповів про власний досвід поєднання творчості та алкоголю, згадав, як зустрівся зі своїм теперішнім колегою Дейвом Лі, та як народилася одна з його найкращих пісень "П'яна свиня".
Попередні частини інтерв'ю читайте тут: Дуже шкода, що для багатьох ВВ — це "Весна-Весна" і Щоб заробляти в Україні, потрібно бути як Сердючка, а не хочеться
- Я постійно шукаю музику, яка не має аналогів, має своє свіже звучання! Мені здається, твоя музика в @Тraktor - саме така. Розкажи про свої стосунки зі стилями, звуком.
- Як меломан я себе аналізую... Ось, наприклад, чому я дуже люблю важку музику, але не слухаю хеві-метал. Цей стиль дуже зарегульований, обмежений строгими рамками: крок вліво-вправо - розстріл. Подібні стилі у строгих рамках - хеві-метал, поп-панк, дум, рокабілі - вони мені не дуже цікаві. Окрім тих виконавців, що винайшли саме цей стиль. Якщо хард-рок — це Deep Purple, якщо стоунер, то має бути протостоунер - Black Sabbath, якщо поп-панк, то хай це буде Sex Pistols або Ramones на крайняк. А хеві-метал - хай це буде Judas Priest епохи British Steel. Отже, мені подобаються родоначальники. Nirvana мені не подобається, подобається Pixies, і сам Курт Кобейн казав, що він усе взяв у Pixies. Мені подобається таке, що ні на що не схоже.
Ми з Юрком (Здоренком, - ONLINE.UA) називали себе панками, хоча не слухали Sex Pistols, Dead Kennedys, мали приблизне уявлення, що таке панк. І нам до нашого поняття, що таке панк, була найближче німецька група Trio: гітарист, драмер і вокаліст з відсутніми вокальними даними. Завжди хочеться такого, що ні на що не схоже, але зроблено так не спеціально.
Ось Здоренко ніколи соляри на швидкість не грав, але за звуком, технікою, своїми рифами - це був для мене ідеал гітариста, тому після розпаду "Борщу" я вирішив робити групу без гітариста. Це був для мене виклик. І якщо я уявлю себе учнем старших класів, який бачить таку групу, як @Тraktor, - це реально круто! Це те, про що я завжди мріяв. Коли я маленький читав у радянських журналах, як погано жити на Заході, там було і про хард-рок, а я ніколи не чув хард-рок. І я собі його якось уявляв. Потім почув Motorhead, і виявилося, що хард-рок я уявляв саме так. Тобто, для мене зараз група @Тraktor - це група, яка впирає мене і Дейва, драмера. Ми писали пісні і на репетиціях жодного разу не подумали: "А що скажуть люди?" Це музика виключно для себе!
- Розкажи про Дейва, як він потрапив до твоєї групи?
- Це дуже прикольна історія. Дейв Лі на початку 90-х грав у англійській групі The Ukrainians. Була така група The Wedding Present, її гітарист Пітер Соловка мав українське коріння.
Пітер запропонував знайомим записатися. Вони записали альбом з українськими народними піснями - неочікувано цей альбом пішов дуже добре в Англії, його постійно крутив на ВВС відомий діджей Джон Піл, він проводив "Українські вечори". Причому, у групі українське коріння мали лише сам Пітер та Роман Ремінес, що грав на мандоліні. Вокаліст Лен Ліґґінс мав ірландське коріння, він колись вивчав російську мову. Останній раз, коли я бачив Лена, він краще за мене балакав українською.
І ось вони складають українські народні пісні, пишуть і музику, і тексти! Там на ударних грав Дейв Лі. Ми жили у Франції, запросили Дейва, він приїхав до нас у сквот, так там і залишився. Іноді їздив з Ukrainians в тури, вони тоді в Німеччині збирали тисячні зали, переважно панків. Я раз із ними поїхав, зламав у Німеччині в слемі ногу (слем - дія публіки на концертах, під час якої люди штовхаються і врізаються один в одного, - ONLINE.UA). Концертів було небагато, жили у сквоті, слухали музику і по вечорах пили ром. І наші дружини почали шукати нам хобі. І ми знайшли французький гурт Ashtray Hearts і почали з ним грати. Записали два альбоми, кліп зняли, і той кліп крутився по єдиному на той час французькому музичному каналі у рубриці The best of Trash.
Ashtray Hearts - Kill Him ... helmet
Отже двадцять два роки тому ми з Дейвом вже грали, а зараз продовжуємо те, що тоді почали. Ми прекрасно одне одного розуміємо. Маємо багато спільних смаків, не тільки в музиці, але й улюблені серіали, книжки, напої - які були, коли здоров'я дозволяло...
- До речі, я і про алкоголь хотів з тобою поговорити, бо це значна частина життя чоловіка, а рок-музиканта - й поготів. Про твої стосунки з алкоголем ходили легенди. Потім, я читав, ти надовго підв'язував, відтак знову почав. Розкажи про алкоголь - що він, потрібний людині, ні?
- Так, часто питають про бухло. Я пригадую, у старших класах я був не те, що сором'язливий, але трохи, як сказати, зажатий. І мені алкоголь в юності дуже серйозно допоміг розкрити свій потенціал - і не тільки творчий. У якихось колах я став "зіркою". Потім, коли активно гастролювали з ВВ, за мною постійно ганялися якісь люди, які принципово дуже хотіли зі мною забухати. Це вже була легенда, бо мене алкоголь реально робив ще цікавішим і дотепнішим, ніж я був :) Але будь-яке свято не може тривати вічно. З бухлом дуже важливо піймати той момент, коли воно перестає тебе робити кращим, а робить тебе гіршим, процес перетворюється на якусь рутину. Я цей момент прощьолкав. Був такий період протягом десяти років, що в перерахунку на горілку я випивав пляшку кожен день, або ящик пива, або п'ять пляшок вина. У пікові часи виходило значно більше. Тоді стало ясно, що так не можна. Кинув на початку 2000-х і взагалі не пив років п'ять.
І що прикольно - якщо довго бухати, а потім кинути, то, звісно, спочатку буде депресняк, а потім у мене стався творчий вибух. Уперше в житті став писати повністю тексти пісень. Тексти "Борща" понаписував, у мене реально був підйом. По трезвяні - ніякого алкоголю, ніякої коноплі - я написав купу, на мою думку, досить достойних текстів. А потім ще й музику пісень почав писати повністю самостійно - теж вперше у житті, бо до того я тільки брав участь у написанні. І це сталося саме тому, що кинув бухати. Зараз я трохи собі можу дозволити, але я помітив: я не написав жодної пісні у зміненому стані. Хіба що ідея якась могла прийти, але почати пісню, щоб вона далі стала сама писатися, а я би за нею гнався - такого не було. Тільки по трезвяні.
- "Red Label - то любов, Вlack Label - то журба, раз-два і вже дрова в ресторані". "П'яна свиня", мабуть, найбільш улюблена народом пісня "Борщу" - це саме тоді вона виникла?
- "П'яна свиня" - це одна з перших пісень, що я написав повністю сам, і вона вийшла настільки хітовою, що її абсолютно безкоштовно крутив канал М1. Прекрасна пісня, і вона такою вийшла, тому що, по-перше, ясна річ, це пісня автобіографічна, не з точністю до деталей, а в принципі - за духом. А, по-друге, вона чомусь подобається саме дівчатам, мабуть, їм близькі ці страждання :) "Твій коханий зранку п'яний, твій коханий - п'яна свиня". Зараз з @Тraktor я практично не виконую пісень "Борщу", але саме ця пісня - виключення.
Ми зробили прекрасну версію - з нами співає український оперний співак Андрій Перебийніс. Такий хітяра вийшов! Андрій працював в оперному театрі під керівництвом самого Дмитра Гнатюка, і саме ці слова: "Напився коньяка, ганьбив худрука, співав Гнатюка з матюками" - звучать, як на мене, у виконанні Андрія в десяточку. І ми з Перебийносом зробили такий побічний від @Тraktorа проект @Тraktor + Plus, де втілюємо мої давні мрії робити панк-версії оперних арій.
Далі буде...
Розмовляв Ярослав ГРЕБЕНЮК
