Марта Захарова майже щодня проїжджає по 50-70 км на велосипеді. Вона затята учасниця шосейних велогонок та організаторка таких перегонів в Україні.
Велогонщиця бере участь в різноманітних аматорських марафонах: Klasyk Beskidzki, Львівська Сотка, Franko100, Тур Галичини, Gran Fondo Ukraine, Kyiv Fall, Dnipro Triathlon Fest, Lviv Triathlon.
Марта є засновницею Клубу любителів шосейного велоспорту, організаторкою велозмагань «Тур Галичини» та співорганізації «TOUR de ONUR». А також займається менеджментом велошколи для дорослих Makeba та організацією перегонів у громадський організації West Road Cycling.
Читайте про любов Марти до велосипедів, інтенсивні тренування та розвиток шосейних велогонок в України в матеріалі ONLINE.UA.
Шосейні велогонки в Україні та за кордоном
Шосейні велогонки проходять на дорогах з твердим покриттям — на асфальті чи бруківці. Вони можуть бути індивідуальними чи груповими, міжнародними чи національними, різної тривалості.
Зараз в Україні шосейний велоспорт активно розвивається, тому на українських дорогах приїздять покататися велогонщики з інших країн.
Марта розповідає, що іноді варто виходити за межі своєї бульбашки, щоб набратися нового досвіду та переосмислити себе. Тому велогонщиця вирішила взяти участь в одній із гонок світової серії UCI Gran Fondo Series у Варшаві — Bitwa Warszawska.
Саме там також була можливість взяти участь у відборі на чемпіонат світу серед аматорів велоспорту:
«Наша команда Makeba Cycling School вже брала участь в польських регіональних гонках, де дуже багато спортсменів-любителів із високим рівнем підготовки. А на варшавській велогонці зібралися, здавалося, найсильніші люди Польщі та інших європейських країн. Першого дня у нас була індивідуальна гонка на 17 км, на якій я отримала 3 місце та путівку на цьогорічний чемпіонат світу в Сараєво. Другого дня відбулася довга групова гонка на 130 км. Темп цієї велогонки став для мене рекордним: ми рухалися переважно зі швидкістю понад 45 км за годину».
Велогонщиця була вражена роботою поліції, адже під час заїзду не відбулося жодної небезпечної ситуації. Також приємно здивували вболівальники вздовж маршруту, які підтримували незнайомих людей біля своїх будинків:
«Підозрюю, що вони не штормили Фейсбук невдоволенням, що їм в неділю заблокували рух (ред. — сміється). Щодо самої організації події, то було немало прогалин, які ми собі в організації «Туру Галичини» чи співорганізації «TOUR de ONUR» не дозволяємо. Не можу сказати, що вдалося чомусь навчитися, хоча я здебільшого за цим їхала. Дороги непогані, але львівський регіон цим не здивуєш».
Спорт — це хобі та робота
Марта Захарова називає велосипед своїм «хобі та роботою», адже працює у велошколі для дорослих Makeba та організовує перегони в громадський організації West Road Cycling.
Тому тренуватися виходить лише о 7 ранку, коли місто ще спить, а прокидається «велосипедна мафія».
Велогонщиця проїжджає 50-70 км в теплий сезон 5-6 разів на тиждень та взимку 4 рази. Іноді плаває чи бігає, але це за умови, що покататися не виходить.
Марта каже, що такий ритм дає їй можливість тримати своє тіло та дух здоровим.
Велоспорт додає витривалості у повсякденному житті, дає можливість втекти з міста та позбутися негативних емоцій:
«У велоспорті багато ескапістів (авт. — ескапізм — це втеча від дійсності, втрата реальності). От збирається нас людей двадцять на тренування, всі такі різні в житті, а тут стають однаковими: нам одночасно стає важко на підйомі, одночасно ми летимо зі спуску, однаково крутимо педалі, докладаємо зусиль та відпочиваємо. Це така синергія, якою я пояснюю, чому ми продовжуємо займатися велоспортом і не розсварюємося в численних поїздках на кемпи, які влаштовує наша школа».
За велосипедами наше майбутнє
«Той, хто оцінює світ у далекій перспективі, то розуміє, що всі автівки просто перестануть з часом поміщатися в місті. І велосипеди чекають на багатьох із нас. Але не всі це розуміють, тому досить агресивно ставляться до нас на дорозі. Дехто здійснює небезпечні маневри щодо нас через незнання, а деякі — навіть навмисно. Часто нам кажуть їздити на тротуарі, хоча це заборонено правилами дорожнього руху. І наше місце саме на дорогах», — каже Марта Захарова.
Марта розповідає, що водії просто навіть не підозрюють, як класно кататися на велосипедах. Тому вона дуже хотіла б поділитися саме цими відчуттями з кожним, хто стоїть у заторі вже о 9 ранку:
«Ми вже побачили 70 км мальовничих краєвидів, а він/вона пів години тому прокинулися і більшість часу провели в заторі».
Своїм завданням велогонщиця вважає вдосконалювати український шосейний велоспорт. Тому вже формує правильні цілі на майбутнє: розвивати себе та свою країну у велоперегонах:
«Будемо знайомити людей із велосипедом, навчати їх їздити, отримуючи задоволення та користь. А для найбільш амбітних — й надалі влаштовувати змагання, які ставатимуть яскравими митями їхнього життя і наповнюватимуть їх додатковими сенсами».
