Захід змирився з вторгненням Путіна в Україну - The Wall Street Journal

Традиційно толерантні прихильники євроатлантизму, при цьому досить жорсткі, щоб проводити нальоти проти Ісламської держави в Сирії на F-16, голландці проведуть національний "рекомендаційний" референдум в наступному місяці про те, чи слід Європейського Союзу ратифікувати Угоду про асоціацію з Україною. Це виглядає як благородний жест, знак підтримки бажаючій бути частиною Заходу колишній радянській державі, яка наразі стикається зі скупченням російських танків і поновленими активними обстрілами. Все так, якби не факт, що послідовні опитування говорять: під час голосування 6 квітня в Нідерландах голландці скажуть українцям провалювати.
Про те, як Європа змирилася з "новими нормами" президента Росії Володимира Путіна і послаблює підтримку України, розповів Джон Винокур у своїй статті для The Wall Street Journal, переклад якої зробив ONLINE.UA.
Якщо говорити символічно, це як якби «ні» важило близько тонни. Це слово виражає множинні потоки презирства до Європейського Союзу. Більш того, воно стверджує, що в результаті неконтрольованих військових успіхів Росії і ефективних методів гібридної війни - у випадку з голландцями це включає участь "помаранчевих дезінформуючих чоловічків" - Нідерланди виглядатимуть, як ключова європейська країна, яка начебто бачить перевагу в заспокоєнні Володимира Путіна.
Це як якби голландці самі собі сказали: «Не дратуйте його. Він може затопити мігрантами Європу всього одним днем ​​нових вибухів в Сирії». Заявивши, що Росія "отримає найбільше переваг", якщо результат голосування буде негативним, президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер попередив голландців, що відмова від угоди про українську асоціацію "може стати початком континентальної кризи".
Може бути, і ні, але він точно продемонструє провал політичних інстинктів і егоцентризм, що охоплює країни ЄС. Нідерланди дали Європі сигнал, що вони є проблемою, ще в 2005 році, коли на референдумі відкинули запропоновану Євросоюзом конституцію. Зараз зв'язок між задоволеністю Брюсселя і залякуванням з боку Росії, з огляду на її вплив на потоки мігрантів до Європи, стає токсичною на зовсім іншому рівні.
Це сумна думка, але байдужість Нідерландів до України може стати такою ж, як широка підтримка Німеччини, де російська анексія Криму в одному списку з московською крадіжкою двох грузинських провінцій в 2008 році як навмисно забуті досягнення Кремля.
Наразі немає твердого, впливового голосу в Європі, який активно захищав би ймовірну необхідність цього літа продовжити санкції, впроваджені Євросоюзом проти Росії. Тоді як канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Олланд виглядають "підбитими", недавній візит в Москву лідерів партій великої коаліції Німеччини викликає ще більше російських провокацій.
Такі обставини є відображенням стану континенту без реальної локалізації влади. Одна з провідних газет Німеччини Frankfurter Allgemeine Zeitung стверджує, що місце Німеччини в європейській гегемонії закінчилося, коли Меркель суттєво втратила підтримку через позицію щодо мігрантів.
Адміністрація Обами самостійно пішла від впливу на Європу, особливо майже два роки тому, коли Білий Дім передав Німеччині управління у веденні дипломатії з українських питань, але проігнорував її обмеження в справах, що стосуються Росії.
У всьому цьому Україна лишається для Європи не найбажанішою моральною проблемою. «Це величезний подразник, - сказав один з брюссельських чиновників. - Є країни, які думають: «Може, ми можемо позбутися України якимось чином?»
Є знаки, що вказують на це.
Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр і його новий французький колега Жан-Марк Еро були минулого тижня в Києві. Згідно з інформацією німецьких ЗМІ, Штайнмаєр сказав українцям, що у них не може бути "більше ніяких виправдань" в питаннях безпеки, які блокують роботу по виконанню деталей Мінських угод для врегулювання конфлікту.
Захід змирився з московським вторгненням в Україну і Грузію. Що справді означає неприйнятну наполегливість для того, щоб Київ пішов на поступки Москві без попереднього отримання контролю над своєю стороною російсько-українського кордону і відведення важкого російського озброєння з території (окупованого Донбасу, - ред.). Для атмосферности варто відзначити статтю двох міністрів минулого тижня, в якій про неназвану "сусідню державу" України, сказано, що вона не поважає її суверенітет. Яка саме? Молдова?
Саме в цьому контексті глава Верховного головнокомандування Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав закликав міжнародне співтовариство не приймати «ситуацію в Україні як "нову норму"».
У своїй заяві він говорить про європейську "похмуру реальність", її "зростаючу нестабільність, яку підживлює реваншистська Росія", і про континент, який значною мірою залишається в фінансовому та економічному "застої", в той же час залишаючись в залежності від російських енергоносіїв.
Але він - простий військовий, чий бос, голова об'єднаного комітету начальників штабів США Джозеф Данфорд, безрезультатно стверджував, що було б "розумно" для Америки надати Україні оборонне озброєння.
Це розумний висновок. Маючи спільні кордони з чотирма країнами-членами НАТО, Україні варто було б отримати протитанкове озброєння, яке необхідне, щоб зробити російський наступ на неї неприйнятним в світлі втрат для Москви.
Нідерланди, принаймні, можуть врятувати свою честь голосуванням, яке покаже, що вони розуміють, наскільки покинутою стала Україна. Але з делегованої Німеччини дипломатією, яка заганяє Україну в глухий кут, президент Обама продовжує відмовлятися укомплектовувати свого недостатньо захищеного друга мінімальними засобами стримування. Це позиція підкреслює, наскільки велику роль його адміністрація грає в прискореній геополітичній імплозії Заходу.