Затишшя перед бурею: Путін взяв небезпечну паузу в Україні
Категорія
Політика
Дата публікації

Затишшя перед бурею: Путін взяв небезпечну паузу в Україні

Затишшя перед бурею: Путін взяв небезпечну паузу в Україні
Джерело:  online.ua

Події останніх тижнів створюють небезпечну ілюзію стабілізації

ситуации на Донбассе. Є підстави вважати, що Росія саме цього і добивається, оскільки в Кремлі вважають, що у них є значна перевага в часі, який Володимир Путін і його оточення мають намір використовувати максимально ефективно.


Україна вже третій рік живе в умовах гібридної агресії, однак далеко не всі її громадяни вирвалися з формату "зрада-перемога" в оцінці того, що відбувається всередині нашої країни і біля її кордонів. Росія має серйозну перевагу: її напад на Україну був продуманим, підготовленим, але призвів до виконання далеко не всіх поставлених цілей. Той факт, що Україна вистояла в украй складному для неї 2014-му, вже зламав плани Путіна щодо усунення конкурента на пострадянському просторі. Але переконувати громадян країни, що пережила Першу і Другу світові війни, які сьогодні часто борються за виживання, далеко не завжди легко. До речі, у багатьох країнах Європи визнають, що втрати, яких зазнала Україна за два з половиною роки конфлікту, змусили б їх політиків шукати компроміси з агресором.


Протистояння з Росією дозволило Україні накопичити унікальний досвід, який може бути цікавий багатьом європейським країнам з однієї простої причини: метою Кремля є не тільки встановлення контролю над нашою країною, а ще й ослаблення, а то і розпад Європейського Союзу, здатний наблизити міжнародні відносини до звичного для Москви формату біполярного світу. РФ сьогодні намагається постати в очах світової спільноти якщо не білою і пухнастою, то досить конструктивною, звідси і здаються абсурдними мільйонам українських громадян заяви офіційних представників Росії про непричетність до бойових дій на Донбасі і готовність стати посередником в переговорах України з сепаратистами. Росія в світі відома краще, ніж Україна, і користується цим максимально активно. У Кремлі розуміють, що перевагу в інформаційній сфері потрібно нарощувати, і це навіть важливіше, ніж поставки зброї і бойової техніки сепаратистам на Донбасі.


Путін, судячи з усього, розраховує пересидіти західних лідерів і дочекатися нових учасників переговорів - більш погідливих і здатних на діалог з ним. На відміну від західних і українських політиків, російський президент практично не залежить від волі виборців, тому може дозволити собі чекати нових партнерів для переговорів замість тих, які займають неконструктивну, з точки зору Кремля, позицію. Напевно, з боку це нагадує карткову гру, під час якої досвідчений шулер підбирає необхідний розклад.


Тому в Росії не проти перемоги Дональда Трампа в президентських перегонах в США, впевнені, що навесні свою посаду залишить французький президент Франсуа Олланд, поступившись більш проросійськи налаштованому політику, а Ангела Меркель може відмовитися від нової сутички за пост канцлера. У демократичній державі у виборців накопичується втома навіть від успішного політика, і Німеччина - не виняток. Відсутність чіткого бачення майбутнього алгоритму розвитку Європейського Союзу також грає на руку Кремлю.


Нагадаю і про існування загальноєвропейської проблеми, з якою ЄС поки не в змозі впоратися: фактора біженців з країн Африки та Близького Сходу. Так, Євросоюз прийняв мільйон біженців без особливих соціальних потрясінь, але внутрішня напруга в Старому Світі відчувається і продовжує накопичуватися. Країни Вишеградської четвірки (Польща, Угорщина, Словаччина і Чехія) не мають наміру приймати біженців, більш того, збираються узгодити свою міграційну політику. Фактор біженців є одним з ефективних інструментів розхитування загальноєвропейської єдності. Так звані Стара (Західна) і Нова (Центральна) частини Європи важко знаходять спільну мову з проблемних питань.


Спостерігається і постійне збільшення чисельності бажаючих відновити відносини з Росією до докризового рівня. Москва використовує звичну тактику "розділяй і володарюй", прозоро нагадуючи навіть не про економічні преференції, а обіцяючи очевидну вигоду. Структура російського експорту (енергоресурси, наприклад, так і не стали об'єктом санкцій з боку ЄС) і імпорту (з Європейського Союзу в Росію надходять товари з високою доданою вартістю) дає підстави Кремлю раз по раз робити європейським політикам пропозиції, від яких важко відмовитися. І в основі зацікавленості - не тільки їх особисті інтереси: Росія готова піти на зростання ВВП в європейських країнах, аби домогтися зняття надзвичайно болючих для себе санкцій.


Буде недалекоглядним забути про ще один важливий чинник - високий ступінь інтегрованості російських агентів медіа-впливу в загальноєвропейську інформаційну палітру. Йдеться як про канал Russia Today, так і про різноманітних представників європейської преси, які обслуговують інтереси Кремля під соусом забезпечення різних точок зору і об'єктивності. На їх спонсорування в Москві не шкодують коштів.


Висновок буде не надто оптимістичним: Росія вирішила, що може дозволити собі не форсувати підпорядкування України, але навряд чи відмовиться від розхитування ситуації всередині нашої країни і подальшого розхитування стабільності всередині ЄС. Путіну необхідно створити картинку, що дозволяє в діалозі з Заходом аргументовано повторювати тезу про "failed state" під синьо-жовтим прапором, не варту підтримки західних партнерів. Уже в наступному році російський президент готується спілкуватися з новими ключовими політичними гравцями Заходу. Україні ж необхідно цю паузу використовувати для реформування країни і зміцнення своїх позицій, донесення до європейців власних вражень жертви гібридної агресії.


Євген Магда, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?