Апарат Voyager 2 надіслав слабкий сигнал під час перебування за межами Сонячної системи. Про це повідомляє ONLINE.UA з посиланням на Nature Astronomy та The Guardian.
Завдяки апарату вдалося дізнатися, що на відстані 19,3 мільярда кілометрів від нашої планети існує певний "кордон". Той відділяє простір Сонячної системи від простору міжзоряного. Перший зветься геліосферою.
Цікаво, що науковці не дуже розраховували на працездатність Voyager 2. Він почав долати космічні відстані 42 роки тому і став одним з двох апаратів, які вийшли за межі Сонячної системи. Інший - Voyager 1.
"Ми не знали, наскільки велика сонячна бульбашка. І ми точно не думали, що космічний апарат може так функціонувати достатньо довго, щоб долетіти до межі цієї бульбашки та вийти в міжзоряний простір", - стверджує професор Ед Стоун, Каліфорнійський технологічний інститут.
Вчений працює над місією з моменту запуску у 1997 році.
Першим існування вищезгаданої межі підтвердив Voyager 1. Він відзначений різким падінням температури та більшою щільністю заряджених частинок, які формують плазму. Втім, техніка для вимірювання властивостей цієї плазми вийшла з ладу ще у 1980-х.
Відповідні інструменти мав у робочому стані Voyager 2. Проаналізувавши отримані дані, вчені дійшли висновку, що край геліосфери нагадує тупу кулю.
"З цього випливає, що геліосфера симетрична. Принаймні, у двох точках, де апарати Voyager перетнули її. Це означає, що дві точки на тій же поверхні перебувають на однаковій відстані", - пояснив Білл Курт з Університету Айови.
Окрім того, завдяки Voyager 2 були отримані відомості стосовно товщини геліопаузи, зовнішнього боку "бульбашки", а також регіону, де сонячний вітер стикається з вітром міжзоряного простору.
Як повідомляв ONLINE.UA, окремі вчені вважають, що людству не потрібно дотримуватися доктрини про "стерильність" своїх місій в інших регіонах Сонячної системи. Наприклад, вони вважають корисним рознесення земних бактерій на поверхні Марса. Це може допомогти майбутнім колонізаторам.
