Українські журналісти і блогери згадали події 30-річної давності і поділилися своїми емоціями, пов'язаними з катастрофою на Чорнобильській АЕС.
Про це повідомляє ONLINE.UA.
Журналістка Карина Струк в своєму Facebook написала: «1:23. 26 квітня 1986 року Я не застала фізично цю дату, але запам'ятаю назавжди».
«Це день, який змінив життя всієї моєї родини, отже, і мене. Катастрофа, яка завжди кровоточитиме в моєму серці. Ця трагедія дала життя моєму Славутичу, наймолодшому і кращому місту цієї країни. І я знаю, що сьогодні моє місто не спить. Школярі з лампадками вишикувалися на головній площі, вночі дзвонять дзвони, дружини, діти, рідні віддають данину ліквідаторам, героям. Біля головного пам'ятника знову море квітів, вже запалили тисячу свічок. Я тут теж запалила, далеко», - написала вона.
Також журналістка виклала історичне відео, на якому показана перша реакція на аварію.
Журналістка Світлана Крюкова в своєму Facebook розповіла історію зі свого дитинства і зв'язала історії переселенців із зони ЧАЕС із сьогоднішніми трагедіями Криму і Донбасу.
«У молодшій школі я дружила з дівчинкою Оксаною. Вона приїхала з міста Прип'ять після того, як там бахнула Чорнобильська АЕС. Оксана заїкалися, але зате краще всіх бігала на фізкультурі. Її мама працювала в цій же школі вчителькою, тато десь таксистом. Її годували безкоштовно в їдальні і вона, як і всі прип'ятські, отримувала сухпайок - сік і щось солодке до соку. За це Оксану зневажали всі діти класу, які вічно недоїдали. Вона ділилася зі мною їжею і давала малювати фломастерами з гуманітарних подарунків, надісланих з Америки. «Щастить же цим, прип'ятським», - шепотіли вони за спиною у Оксани. Дівчинка добре навчалася, її сестра, на два класи молодше, теж була найкращою в школі», - розповіла журналістка.
За її словами, ці діти «завжди були якимись понад мотивованими, ніби їм більше треба, ніби вони не такі, як всі».
«Хтось із голодних знову жартував: радіоактивні - тому добре математику вчать. І тільки сьогодні до мене дійшло, що це було. Чорнобильська катастрофа, яка сталася 30 років тому, цієї ночі, порушила звичне життя радянської прип'ятської сім'ї, вибила землю у них з-під ніг, позбавила домівки, перевернула долю чотирьох осіб, двоє з яких - батьки, змушені були фактично почати життя заново. І мотивація Оксани мені зараз зрозуміла. Ясніше, ніж у дитинстві. Бути кращою в школі, сильніше на фізкультурі це не спосіб самовираження, а спосіб виживання. Це рефлекторне. Ці ж якості, ту ж мотивацію, я спостерігаю в багатьох переселенців з Донбасу, у кримських татар, які втратили будинки на Сході країни і в Криму. Вже інші, вже заражені землі. У житті цих хлопців теж сталася катастрофа, на рівні техногенної, через що крім як бути кращими в іншому місці - у них немає іншого шляху», - резюмувала вона.
У свою чергу журналіст Петро Шуклінов у своєму Facebook написав: «О 1:23:44 відбудеться перший вибух. Через дві секунди - наступний. Другий зруйнує перекриття реакторного залу. 25% графіту і частина палива в нищівній какофонії виявляться зовні. Розпечені уламки впадуть на дах машинного залу і третій блок, утворивши більш 30 вогнищ пожежі».
«Ліквідатори. Десятки або навіть сотні тисяч загинуть, рятуючи світ від страшної трагедії - відразу або через роки. Але про їхню смерть не можна буде говорити. Навіть зараз знайти точну інформацію неможливо. Сотні тисяч залишаться інвалідами. Але, через роки, до них нікому не буде діла. Іноді згадають про мужніх Баранова, Ананенка і Беспалова. В кращому випадку. Потім страшну сторінку знову перевернуть, залишивши позаду незліченну кількість доль», - гірко додав він.
Пізніше Шуклінов дописав до свого повідомлення: «Точну кількість загиблих неможливо встановити. Ліквідаторів було 600-900 тисяч чоловік. Українців було більше 420 тисяч, росіян - до 250 тис, понад 100 тисяч білорусів, близько 15 тисяч ліквідаторів із Казахстану і в районі 10 тисяч - з інших республік СРСР. За різними даними, з них на сьогоднішній день померли від 25000 до декількох сотень тисяч».
Ліквідатори аварії на ЧАЕС - фото з Facebook Петра Шуклінова
Блогер Максим Горюнов в Facebook: «Про ефект метелика - якби не Чорнобиль, київські школи працювали б в штатному режимі, без збільшених канікул для молодших класів.
Мене б не відправляли до бабці на село, я б не сидів у глиняній хаті по півроку. У мене не було б стільки позитивних дитячих спогадів про Україну. В голові була б тільки чорносотенна Стара Русса з культом імператора і КПРС. У 13-му році, як будь-який нормальний росіянин, я б підтримав Антимайдан і з легким серцем пішов на РенТВ, коли була можливість. Я і так був серед авторів найуспішнішого російського наці-паблік. Придумував би зараз пекельні новини про укросодом, хунту, Вальцмана тощо».
Блогер Алекс Нойнец: «У нас взагалі-то повний календар дат, які інакше, ніж "х ** я якась" не характеризуються. Пам'ятну дату я сприймаю тільки в одному контексті: якщо вона формулюється, як "ми тоді всіх героїчно перемогли".
«Сьогодні день пам'яті героїв Чорнобиля. У випадку з усіма іншими датами героїзм нестопроцентний. Ну, ми ж всі в реальному світі живемо, знаємо, що половина перемоги - в помилках противника або у всяких випадковостях, лопнула попруга - армії кінець. У випадку з Чорнобилем помилок противника бути не може. Радіація не вміє помилятися, просто х *** чить тебе наскрізь і п **** ць. І коли замість того, щоб розбігатися в різні боки, беруться звідкись ліві люди в гумових халатах і протигазах, які х ** від чого захищають, і лізуть загвинчувати вентилі і засипати все цементом - це дуже круто і найгероїчніше, що може бути на світі. Всі знають, що помруть, але лізуть з лопатами валити радіацію, і в підсумку таки її валять. Тут є чому повчитися».
А група IT Sector Харків в Twitter виклала приголомшливі фото:
Як повідомляв ONLINE.UA раніше, будівельники саркофага на Чорнобильській АЕС планують закінчити вже цього року.