Про те, як військова операція Туреччини у Сирії змінює хід війни у цій країні, і як турецький президент Реджеп Таїп Ердоган сплутав карти Володимиру Путіну, з яким нещодавно примирився, ONLINE.UA розповів український експерт, Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
- Вторгнення Туреччини до Сирії - як це слід розуміти? Наскільки це довгостроковий захід, чи пов’язане це з дружбою Ердогана з Путіним?
- Перше, що кидається у вічі: сьогодні ми спостерігаємо, порівняно з іншими роками сирійської війни, страшенну динаміку на фронті. Починаючи з 24 серпня, з моменту входження турецьких військ і загонів Вільної сирійської армії на територію Сирії та початку операції "Щит Євфрату", ми бачимо, що в трьох місцях відбувається наступ повстанців.
Це район Хами, і там динаміка дуже потужна, це на півночі, турецько-сирійський кордон, де з двох сторін відбуваються наступи. Ключовою метою, заявленою турками, була реакція на останній терористичний акт, і ключове завдання було – вибити загони «Ісламської держави» з кордону (Туреччина вже після того, як відбулася розмова, заявила про повне звільнення кордону від ІДІЛ, - ONLINE.UA). Але практично одразу була оприлюднена наступна мета: курдські загони, які воюють на боці анти-ІДІЛівської коаліції – це також легітимна ціль турецької армії, оскільки вони асоціюються з Робітничою партією Курдистану, а це, відповідно, терористична організація. З'явилося багато фотографій, де турки показують полонених курдів, в яких є емблеми з Оджаланом (Абдулла Оджалан - голова Робітничої партії Курдистану, в Туреччині вважається терористом, перебуває в ув'язненні, - ONLINE.UA) і таке інше.
Тобто, вони проводять пряму паралель між цими загонами курдських повстанців у Сирії та забороненою в Туреччині терористичною організацією. Це викликало низку проблем у відносинах між Туреччиною і Сполученими Штатами. В результаті американцям вдалося за три-чотири дні переконати турків і курдів сісти за стіл переговорів. Була укладена джентльменська угода про ненапад. І це дуже цікаво.
- Як наступ Туреччини може вплинути на розклад сил на фронтах?
- Якщо ми подивимося на мапу, ви побачите, що турки та Вільна сирійська армія наступають вздовж доріг, такі дві рокади вздовж кордону існують. І турки наступають вздовж цих двох доріг. Завдання – не допустити об'єднання двох курдських анклавів, один розташований на заході, інший - на сході.
Ситуація в Сирії у районі кордону з Туреччиною. ІДІЛ вже відкинуто, курдам не дають об'єднатися
На самому початку йшлося про те, щоб взагалі курди пішли з правого берега Євфрату. Ну, очевидно, навряд чи вони підуть з правого берега, оскільки вже на сьогоднішній день домовленість така існує. Ця операція надовго, оскільки зараз ніхто не дасть гарантії, що в разі, якщо турки підуть, курди не почнуть наступу. Вони продовжують вести наступ. Якщо ми подивимося відстані між двома анклавами, які сьогодні розширюються з боку турецького кордону (на мапі ліворуч і праворуч, - ONLINE.UA), які контролюють турки і Вільна сирійська армія, то в них все одно намагаються вклинитися курдські сили, що теж ведуть наступ у бік свого анклаву на заході. Це означає, як мінімум, що турки надовго прийшли туди для того, щоб не допустити об'єднання цих анклавів.
Далі, якщо ми перенесемося на південь і побачимо Хаму, то тут є взагалі абсолютно неочікуваний наступ з точки зору того, що, здавалося, у повстанців немає достатніх ресурсів для таких широкомасштабних дій. Сьогодні ми бачимо, що асадити (прихильники президента Сирії Башара Асада, які потерпають від наступу у провінції Хама, - ONLINE.UA) теж не мають величезних ресурсів.
Більше того, в разі, якщо туркам вдасться, скажімо, впродовж найближчих десяти днів повністю перекрити кордон (про це вже заявлено, - ONLINE.UA) і почати наступ на Аль-Баб, місто, яке контролюється «Ісламською державою», то виходить, що асадити, які проводять величезну операцію в районі Алеппо, опиняються в оперативному оточенні. Така от дуже цікава ситуація.
- Ердоган міг узгоджувати військову операцію з Росією?
- Чому я багато часу приділяю поясненням? Це вторгнення, очевидно, сплутало всі карти росіянам. Тому що для них ключовим питанням була битва за Алеппо (контролюється супротивниками Асада, його сили та росіяни зараз ведуть запеклі бої за місто, - ONLINE.UA). Вони вклали туди дуже багато ресурсів, сподівалися на те, що з часом, після падіння Алеппо, коли мова буде йти практично про закінчення війни, вони зможуть нав’язати такі умови, які будуть найбільш вигідні режиму Асада.
Сьогодні, за того розвитку ситуації, який ми спостерігаємо, фактично втрачає сенс битва за Алеппо. Можливо, станеться чергове якесь диво, бо війна – це завжди «чорний лебідь». Але на сьогоднішній момент бачимо, що ситуація вже не настільки добра для Асада.
Чи узгоджував Ердоган свій наступ? Так. Узгоджував з американцями, це абсолютно зрозуміло. Узгоджував з росіянами. Причому через росіян він передавав цю інформацію сирійцям. Хоча сирійці заявили про вторгнення, про порушення суверенітету і тому подібне, все це дуже кволі заяви, вони не справили враження ні на кого.
Більше того, «Щит Євфрату» активно підтримали європейці, тобто, вони підтримали турецьке вторгнення. З самого початку було зрозуміло – від того, як будуть розвиватися події, наскільки турецькій армії буде легко проходити і брати села, чи зустрінуть вони шалений опір, чи ні, буде залежати, наскільки далеко турки готові будуть піти.
Поки вони демонструють готовність іти далеко, але при тому всьому ведуть свою, що називається, гібридну війну (нагадаємо, свою гібридну війну веде проти України Росія Володимира Путіна, - ONLINE.UA). Це класична ситуація гібридної війни, тобто, це підтримка Вільної сирійської армії, забезпечення її танками, бронетехнікою, артилерійською підтримкою, літаками. По суті, все забезпечення залишається на Туреччині, тоді як бойові дії веде безпосередньо вже Вільна сирійська армія (ворог Асада, а відповідно, й Росії в Сирії, - ONLINE.UA).
І от до цієї гібридної війни Туреччини Росія виявилася, здається, не готовою. Як мінімум, на початковому етапі це було шоком. Всі думали, що це (територія дій Туреччини, - ONLINE.UA) буде просто невеличка ділянка вздовж кордону, яку будуть контролювати. Виявляється – ні. Американці були не готові. Американці, коли зіткнулися з тим, що турки просто вибили курдів з цілої низки населених пунктів, теж заявили: «Ой, що це робиться?», оскільки одна військова сила, яку готує Пентагон, зіштовхнулася з іншою силою, яку готує, там, ЦРУ (маються на увазі сирійські повстанці та курди, - ONLINE.UA). Доволі незрозуміла ситуація для американців.
І сьогодні ми бачимо, що турки готові іти далеко, готові іти надовго, і їх відхід із Сирії будуть визначати вони самі. Так само, як сказав Ердоган – ми будемо настільки довго в Сирії, наскільки це буде гарантувати нашу безпеку. Це може бути назавжди. Це можуть бути місяці, можуть бути роки, це може бути назавжди. Тобто, в залежності від того, як вони самі будуть визначати. На сьогоднішній момент туркам вдалося реалізувати ту операцію, яку вони намагалися зробити два роки тому, і тоді не вийшло.
- Щодо участі Росії: чи щось вказує на те, що Путін готовий згортати контингент у Сирії?
- Поки немає ніяких сигналів. Абсолютно незрозуміло. І все це відбувається на тлі масштабних навчань, зокрема біля наших кордонів (українських, - ONLINE.UA) паралельно. Все це відбувається на фоні непевної ситуації в Центральній Азії, все це відбувається на фоні наступу повстанців у Сирії. І незрозуміло, яку сьогодні Росія займе позицію. Як вона буде далі діяти в Сирії.
Перша реакція була (принаймні, так стверджується): росіяни намагалися десантурою підтримати сирійців та іранців, які вели активні бої, в тому числі наступальні, в Алеппо. Значить, вони все-таки дограють цю гру, вони не припиняють, залишають опцію для битви за Алеппо.
Але, з іншого боку, вони намагаються бомбити повстанців, які ведуть наступ. Бомбити вже відкриті території в умовах, коли відбувається активний наступ, не дуже ефективно. Зрозуміло, що дуже багато буде вирішено днями, якщо почнеться битва за Хаму. Це вже абсолютно нова реальність.
Наскільки взагалі асадити будуть готові до такого розвитку подій, і чи будуть готові росіяни? Здається, що ресурсів там вже не вистачає. Росіяни не можуть кинути туди піхоту. По-перше, це дуже непопулярне рішення, по-друге, це, в принципі, значить задурно витрачати доволі дорогий ресурс. Із самого початку було зрозуміло, що мають воювати "Хезболла", мають воювати іранці, мають воювати асадити, а їх ресурсів вже не вистачає.
Якщо вони кидають афганців на захист Хами (Іран відправляє у Сирію афганських біженців, - ONLINE.UA), це значить, ресурсів нема. Це об’єктивна ситуація. Другий важливий момент полягає в битві за Аль-Баб, буде вона чи ні. Це вже «Ісламська держава», це вже той наступ, який ми бачимо, який здійснюють і курди, і Вільна сирійська армія, і турки.
І тут асадити можуть потрапити в оперативне оточення під Алеппо. Ці ситуації мають всі шанси розв’язатися, або набути серйозної динаміки в майбутні 10 днів. Це буде в значній мірі визначати, в тому числі, готовність Асада і росіян до перегляду своєї позиції: чи готові вони піти на переговори, чи ситуація зміниться навпаки, і тепер повстанці не захочуть іти на жодні переговори, а мирний процес знову помре. І тоді буде наступ, скажімо, на Дамаск.
