Попередні
підсумки референдуму в Нідерландах стали неприємним сюрпризом для України. Більше 61% учасників (явка склала 32%) проголосували проти Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, 38% підтримали документ. Голландський прем'єр-міністр Марк Рютте вже пообіцяв почати процедуру перегляду Угоди, і вчинити інакше в світлі парламентських виборів, що наближаються, він ніяк не міг.
Поразку симпатиків України зумовили кілька факторів. Сумніваюся, що серед них вирішальну роль зіграв
, були і більш вагомі факти. По-перше, наша країна залишається у всіх сенсах далекою для Західної Європи: чим далі на захід континенту, тим менш вагомими і цікавими видаються тамтешнім жителям українські проблеми. Ситуацію не змінила навіть загибель більш ніж двох сотень голландців на борту «Боїнга-777» в небі над Донбасом в 2014 році - влада Нідерландів не стала поспішати з оприлюдненням кримінальної частини розслідування цього злочину.
У результатів референдуму є і ще одна причина: Нідерланди були одним з провідних торгових партнерів Росії і серйозно страждають від європейських санкцій проти РФ. Вважаю, що Кремль знайшов можливості допомогти своїм прихильникам в справі замаху на Угоду про асоціацію з допомогою численних агентів впливу.
Експерти багаторазово підкреслювали, що голландці 6 квітня голосували не стільки проти України, скільки проти європейської та місцевої еліти. У кожної нації своє розуміння волелюбності, чи не так? Явка в 32% не повинна вводити в оману: у Західній Європі рівень електоральної активності населення куди нижче східноєвропейського. Якщо у голландських супротивників Угоди про асоціацію були розв'язані руки, то його прихильники намагалися не нашкодити, що, на жаль, вийшло не дуже вдало.
Буде не зайвим нагадати, що в економічному плані Угода про асоціацію діє вже сьогодні. Навряд чи ЄС скасовуватиме її, демонстративно дистанціюючись від України. Для Європейського Союзу результати референдуму в Нідерландах поряд з можливим Brexit-ом (виходом Великобританії) є серйозною проблемою, вирішити яку на раз-два не вдасться. Ситуація ускладнюється проблемою біженців з Близького Сходу, які розхитують крихку європейську єдність. Заодно зазначу, що для Росії руйнування ЄС куди важливіше чинення тиску на Україну - це якісно інший масштаб геополітичної гри.
Що робити Україні після 6 квітня? Бажано утриматися від полювання на відьом і звинувачень в провалі тих чи інших персонажів вітчизняної політики. Усвідомити, що європейська інтеграція - тривалий і непростий процес, в якому не можна обходитися напівзаходами. Формувати для себе нову парадигму відносин з ЄС на підставі українських національних інтересів.
Євген Магда, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA
