Мустафі Джемілєву — 80. Велике інтерв’ю про Крим, Путіна й майбутнє поруч з Росією

Коли ми заходимо до його кабінету, Мустафа Джемілєв дивиться етер “Росія-24”. У відповідь на наші здивовані погляди, лідер кримськотатарського народу пояснює, що завжди спостерігає за роботою ворога.

Нас пригощають оттоманською кавою, а пан Джемілєв жартує про В'ячеслава Чорновола і про себе самого. Далі згадує про 15 років радянського ув’язнення і як вперше повернувся до Криму.

За жартами видно ледь помітну чужому оку тугу. Адже через стільки років йому знову довелося залишити рідний дім через анексію росіянами Криму.

Помилки України та розмова з Путіним

Часто в інтерв’ю вас представляють та називають лідером, символом кримськотатарського народу, як ви до цього ставитесь?

По-перше, ми не мали символів, ми називалися лідерами кримськотатарського народу.

Тут у нас Меджліс кримськотатарського народу, який обирається у демократичний спосіб на п’ятирічний термін. Але так вийшло, що я з 1991 року по 2013 рік, практично чверть століття, очолював Меджліс кримськотатарського народу.

У 2013-му році я подав у відставку. Відверто кажучи, якби я знав, що буде окупація, я не подавав би у відставку, бо, на мій погляд, були якісь помилки. Але після того, як уже обрали Рефата Чубарова головою Меджлісу, він раптом вигукнув: “А зараз слово лідеру кримськотатарського народу”. Оце так і пішло.

Доля кримських татар — це постійна боротьба та виклики. Багато людей в Україні та у світі дізналися про кримських татар після 2014 року. Яким ви пам’ятаєте той Крим, в який хочеться повертатися і який залишається рідним домом?

Знаєте, Україна після здобуття незалежності дещо зробила, допомогла у поверненні нашого народу. Але, на жаль, Україна зробила дуже багато помилок.

Вона не визнала законних обраних або практично обраних систем національного самоврядування. Вона нічого не робила проти дії сепаратистських організацій.

Повторювалися міфи, що подаються з боку Росії, про те, що кримські татари створять другу Чечню, потім почали говорити про друге Косово. Тобто небезпека така виходила нібито від кримських татар.

І найголовніше — Україна не відновила національну територіальну автономію кримськотатарського народу. А створили цю автономію, яка, по суті, була російською автономією. Усі структури влади складалися з російських шовіністів, співробітників ФСБ таємних. Кримські татари на своїй землі виявилися другосортними.

До останнього моменту там був головою Ради Міністрів затятий російський шовініст Могильов, який відкрито у пресі виправдовував геноцид та депортацію кримських татар.

Але вже після подій 14-го року як у суспільстві українському, так і в коридорах влади погляд на кримських татар був зовсім інший. Тому що в цій атмосфері зради, боягузливості, тільки Меджліс кримськотатарського народу заявив на весь світ, що не визнає окупацію. “Крим — це територія України, забирайтесь геть”.

І тому Україна вже почала ухвалювати документи, пов'язані з відновленням прав кримськотатарського народу.

Особливо важливими стали закони про корінні народи, підписані Зеленським 1 липня 2021 року. Цього закону ми вимагали 30 років, але безуспішно. Тільки при Зеленському це стало можливим.

Але я добре пам'ятаю, що як тільки російські війська почали входити до Криму, Ахтем Чийгоз, нинішній депутат Верховної Ради, приніс мені список з трьох тисяч кримських татар, які були готові взяти зброю, якщо почнуться військові дії.

І коли у мене відбулася телефонна розмова з Путіним, а це було 12 березня, я зрозумів, що він не надто і розраховував, що ми сприймемо окупацію, він тільки сподівався на те, що буде нейтралітет. “Я сподіваюся, що не буде кривавого зіткнення між кримськими татарами та нашими збройними силами у Криму.”

Я можу сказати, що це не насильство, коли йдеться про захист прав своєї держави. Але коли на твою землю ступає чужий чобіт — це зовсім інший принцип.

Проте ми, як громадяни України, діятимемо так, як вирішить наше керівництво. Я сам особисто був упевнений, що з Києва прозвучить звернення: "Громадяни, до зброї". Але це не пролунало.

Повернемося до вашої розмови з Путіним. Аналізуючи зараз той дзвінок, ви би все одно говорили з ним? Чи міг би цей дзвінок змінити хід подій, якби сама розмова була б іншою?

Якби я, скажімо, пішов на угоду з Путіним, кримські татари сказали б, що був у нас один лідер, але теж виявився покидьком.

І вони правильно б сказали, тому що у нас дуже хороша історична пам'ять і погоджуватися на те, щоб знову бути у складі Російський імперії, яка всю історію тільки і робила, що займалася пакостями проти нашого народу, знищувала його, робила так, що ніхто нас не сприймав, неприпустимо.

Я знаю свій народ, тому я відповідав у такому дусі, який буде сприйнятий нашим народом.

Росіяни роблять все, щоб кримські татари покинули Крим

Після закінчення школи ви намагались вступити до Середньоазійського державного університету, але не змогли через заборону приймати до університету кримських татар. Зараз у Криму відбувається фактично те ж саме із його корінним населенням. Як РФ знищує майбутнє кримських татар через ці утиски, через заборону освіти, культури?

Насамперед, це, звісно, система освіти. Там одразу закрили ті сім українських шкіл, які працювали у Криму.

Зараз, за моєю інформацією, є 137 осіб, які факультативно вивчають українську мову. На базі української гімназії, яка там була, можна було відкрити факультет українського викладання, але коли батьки подають заяву про те, що хотіли б, аби їх діти вивчали українську мову, до них спочатку приходять співробітники ФСБ з питаннями. “Ви що, розраховуєте, що Крим стане українським?”. І все — неприкриті погрози.

Кримськотатарські школи вони не наважилися закрити, у Криму було 14 шкіл, так вони й залишилися. Але вони повністю перекрутили їхню програму.

Номінально вони тільки стали, так би мовити, кримськотатарським, але насправді в основному все російською. І привабливість такі школи зовсім втратили, тому що там дітей змушують зранку співати російський гімн, тримати ці російські прапорці, а якщо щось не так, то батьків починають пресувати.

Одним словом, русифікація йде повним ходом і якихось просвітів у цьому напрямку немає.

Я пам'ятаю один такий випадок, коли в Карасубазарському районі, російською мовою він називається Білогірський, мама прийшла до директора школи і каже: “Чому б не відкрити класи кримськотатарської мови, адже у нас стільки заявок?”

А там сидить ФСБ-шник і каже з реготом: “Мине ще 10 років і ви забудете, що таке кримськотатарська мова”.

Будь-яких перспектив для корінного народу при російській владі немає і бути не може. Вони створюють всі умови, щоб кримські татари покинули Крим, та масово завозять туди громадян Росії.

За нашими оцінками, не менше мільйона людей вони завезли з початку 2014-го року. Люди кажуть, ти ходиш там вулицею і бачиш зовсім інші обличчя, старих мешканців взагалі не бачиш.

А як зараз виглядає спротив кримських татар попри всі залякування та дії Росії? Які настрої зараз у Криму?

Знаєте, там відкрито показувати свій настрій ніхто, звичайно, не може. Скажімо, якщо ви візьмете мікрофон, пройдете вулицями Сімферополя та запитаєте у людей, як вам краще було — за України чи зараз, то люди, звісно, чудово розуміють, що треба відповідати.

Бо якщо ти скажеш — за України, то того ж дня у тебе буде розмова з ФСБ. Тому люди або намагатимуться уникати, відмахнутися якось від таких питань, або ж будуть говорити: “Дякуємо Путіну, ось нарешті добре зажили."

Щодо пропаганди, там вона там справді дуже масована. Все закривається — всі доступи до раціональної інформації, зокрема, і інтернет. Дуже багато сайтів закрито, але головне, що ФСБ ще чітко відстежує, хто на який сайт заходить. І цих людей беруть до уваги.

Тому люди знають, на які сайти можна заходити, а на які — небезпечно. Цей процес обдурювання йде досить ефективно.

Це не стосується кримських татар, тому що світогляд кримських татар зазвичай формується у сім'ях. За радянських часів кримські татари вважалися громадянами з найбільш антирадянськими настроями.

Тому я особливо не боюся. Хоча, звичайно, там є молоде покоління, і тим людям, яким у 2014-му році було 7 років, вже 17, і весь цей час вони перебували під пресом пропаганди, що певною мірою, ймовірно, позначиться на світогляді.

Чи правда, що таємна підготовка та робота російської ФСБ у Криму була задовго до початку анексії?

ЦРУ повідомляло, що це не лише Крим, але Крим, звісно — особливий регіон. Загалом усі структури влади, особливо СБУ, Міністерство оборони, апарат президента більш ніж на 30% були відфільтровані російською агентурою.

Ми там, у Криму, були під перехресним вогнем — що СБУ за нами стежила і робили якісь пакості, що ФСБ.

Очищення почалося вже, звичайно, після проголошення незалежності, дійсно, але особливо — після Революції Гідності.

Я думаю, що Україна по-справжньому стала незалежною саме після 14-го року, коли вже радикально почали чистку всього апарату .

Зеленський і закон «Про статус кримськотатарського народу»

Ви казали про низку помилок, які зробила Україна у своєму ставленні до Криму. Як зараз можна допомогти і виправити ці помилки, незважаючи на повномасштабну війну?

Перший крок у цьому напрямку вже зроблено, завдяки Зеленському. За його ініціативи було ухвалено закон про статус корінних народів. Залишається ще два документи.

У квітні, коли Зеленський давав інструктаж військовим мусульманам, ми сиділи навпроти і розмовляли. У нього є готовність, принаймні, ініціювати ухвалення закону про статус кримськотатарського народу. Цей проєкт ми зараз передали до Венеціанської комісії і чекаємо на відповідь.

Щодо зміни у Конституції, то вважається, що у воєнний час Конституцію міняти не можна. Але якщо цей закон про статус буде ухвалений, це теж велика справа.

Це буде великим стимулом для корінного народу, тому що ми добиваємося цього вже довгі роки після повернення нашого народу на батьківщину. Це значно полегшить реінтеграцію Криму до складу української держави.

Крим для Путіна є зручним воєнним плацдармом

Якою є ціна Криму для Росії? На що ще готовий Путін, аби не дати звільнити півострів?

Путін каже, що Крим має для Росії сакральне значення, але це не зовсім так. Для Путіна це був воєнний плацдарм, зручний воєнний плацдарм.

І він справді використовувався з першого дня вторгнення до Криму, розпочалася така посилена мілітаризація.

Все ці великі будівництва — кримський міст, траса “Таврида” — мають в основному військове значення. І це був плацдарм для стрибка далі.

Ми говорили, що це загроза для усієї України. У Зеленського дуже правильна позиція щодо того, що війна почалася у Криму і вона має закінчитися звільненням Криму.

Адже без звільнення Криму будуть постійні загрози для української держави, я вже не кажу про загрози для кримськотатарського народу.

Результати соціологічних опитувань у самій Україні свідчать про те, що понад 80% її мешканців кажуть, що не може бути миру до повного звільнення останнього квадратного сантиметра території України, зокрема, й, звісно, Криму.

“Кримський міст” і ще певні дії в минулому стали для Путіна своєрідним стрибком далі. Якщо говорити про сьогодення, що для нього зараз може бути цим стрибком і що ця людина планує далі?

Якщо нам вдасться перерізати коридор з боку Мелітополя та підірвати Кримський міст, то окупанти опиняться у “мішку”.

І їм залишаться дві альтернативи — або здаватися в полон, або ж вирушати на концерт до Кобзона, як кажуть. І зараз, наскільки я знаю, сьогодні навіть була заява ГУР про те, що у нас все готове, ми будь-коли можемо знищити міст, але ми це зробимо тоді, коли нам потрібно.

Ми, на відміну від Путіна, не живемо символами. Коли це буде доцільно, тоді й зробимо. Можливо, Рустем Умєров зробить мені подарунок.

Про міністра оборони Рустема Умєрова

Рустем Умєров. Ви ж добре знаєте нового міністра оборони. Чи ділиться він з вами думками, переживаннями щодо нової посади, адже перед ним зараз велика відповідальність і виклики, які, можна сказати, не стояли перед його попередниками?

Ви знаєте, хоч він і цивільний, але після цього широкомасштабного вторгнення він постійно займався військовими питаннями, займався постачанням озброєння. Зараз у цьому озброєнні він розбирається не гірше за наших генералів.

Я знаю, що він разом із ГУРом розробляв дуже багато операцій. Його в ГУР теж цінують. Тому, я гадаю, і в цьому плані вибір вдалий.

Але більш вдалий він у політичному плані, тому що це демонстрація того, яка у нас держава. Президент — єврей, міністр оборони — кримський татарин. Тобто той наратив, який намагається нав'язати світові російська пропаганда, що при владі ультранацисти, просто розмивається.

І це дуже велика, як я вже казав, моральна підтримка для тих, хто зараз у Криму.

Це надає впевненості у тому, що питання деокупації Криму — це тимчасове питання. Воно ніколи з порядку денного зніматись не буде.

Але вчора якраз у мене з Рустемом до хрипоти була суперечка. Він каже: “Коли почнемо входити в Крим, я туди входитиму. Я зніму з себе всі обов'язки міністра. Я не можу відправляти на смерть людей, перебуваючи тут, я сам один із перших маю бути там”.

Я кажу: ”Так, ти слухай, зараз так не роби”. — “Ні, це питання моралі, я там маю бути”, — відповів він. — “Ну гаразд, тоді я теж буду поряд з тобою”, — сказав я. На цьому і домовились.

Настрої російських окупантів та звільнення Криму

Якщо говорити про настрої окупантів у Криму. Не так давно вони рили окопи біля узбережжя, масово вивозили свої сім’ї, намагались втекти самі. Тепер, коли стало відомо про спецоперації ГУР у Криму, коли “бавовни” побільшало, які настрої зараз?

Там публіка різна: хтось радіє цій “бавовні”, а у когось вона викликає тривогу. Самим чиновникам категорично заборонено виїжджати, але потихеньку вони сім'ї відправляють, бо розуміють.

Я знаю багато колаборантів, які шукають житло за межами Криму, зокрема в Краснодарському краї. Тому що розуміють, що після повернення Криму до складу України вони просто там не зможуть жити. Така атмосфера є.

Але там триває така масована пропаганда, що якщо почитати їх сайти, подивитися їхний канал “Крим-24”, здається, що все чудово, все йде добре і ніякої загрози немає.

Ця пропаганда впливає на розуміння у світі про те, що зараз відбувається у Криму?

На кого як. Знаєте, є такі фанатики “русского мира”. на яких жодні аргументи не діють. Але переважна більшість, звичайно, вже розуміє.

Ці обстріли, я вважаю, мають велике значення. Я не знаю, як стратегічно, але, насправді, для того, щоб увійти на територію Криму, там необхідно ліквідувати всі військові об'єкти. А їх десь 147 чи близько 160. Бази, військові аеродроми. І тільки потім входити. Тоді буде легше.

Але наші співвітчизники постійно запитують, що робити в цій ситуації. Я кажу — тримайся подалі від військових об’єктів, тому що ми будемо йти в основному по цих об’єктах. Коли їхня військова інфраструктура буде повністю зруйнована, тоді буде легше заходити.

Спочатку ми виходили з того, що будемо деокупувати Крим мирним дипломатичним шляхом. У нас є концепція РНБО, прийнята 21 березня 2021 року.

Там було чітко зазначено, що наголос робиться на посиленні санкцій і дипломатичних шляхах. Після повномасштабного вторгнення йшли переговори російської та української делегацій спочатку на кордоні з Білоруссю, а потім — у Стамбулі.

І навіть тоді українська сторона пропонувала мирний план. Пропозицію, яка була зроблена в Стамбулі у письмовій формі, наші передали. Там було сказано, що Україна пропонує росіянам відійти до кордонів до 24 лютого 2022 року, а питання про статус і Крим вирішувати дипломатичним шляхом, почавши переговорний процес. І під час цих переговорів Україна зобов’язується не застосовувати силу.

Тобто навіть в цей час ми говорили про мирний план. Але після повернення російської сторони до Криму, буквально наступного дня Путін заявив, що переговорів не може бути, бо це — територія Росії.

А після того, як розкрилися звірства, які робилися в Ірпені та Бучі, президент дуже правильно сказав, що ніяких переговорів з Росією, з режимом Путіна більше бути не може. Тому зараз робиться наголос на звільнення лише військовим шляхом, на жаль. Але іншого виходу немає.

В медіа часто лунала думка про те, що кінець повномасштабної війни повинен початися саме зі звільнення Криму.

По-перше, це полегшить визволення Криму. А по-друге, просто неможливо говорити про закінчення війни до визволення Криму. Тому що це є ключовим моментом цієї війни.

Але Путін тут знову ж таки нахабно бреше. Була делегація африканських країн, на якій він сказав, не моргнувши оком: “Ось договір із українцями про припинення війни. Але вони розтоптали цей договір та розпочали військові дії”.

Це він говорить про ті пропозиції, які ми надали, і які він сам і відкинув. Ось така людина. Він розкриває рота тільки для того, щоб збрехати що-небудь.

Я в історії знаю багато брехунів, багато таких невдалих політиків. Але такого рівня брехуна просто, напевно, не було ніколи.

Кримські татари в ЗСУ та партизани

Ми знаємо про боротьбу на боці ЗСУ батальйону імені Номана Челебіджіхана, добровольчого батальйону “Крим”. Російська пропаганда зачепила навіть і це. Як Росія змальовує образи кримських татар, які борються за свободу з боку України?

Ці люди намагаються не фігурувати ні в пресі — ніде, тому що, зрозуміло, у них у всіх є родичі. Тому сказати чи зробити список про те, скільки кримських татар воює, ми не можемо. Навіть якби і був цей список, ми б його не опублікували, бо це загроза для рідних. А так досить багато, звичайно.

Тоді що ви можете сказати про рух “АТЕШ”?

Нічого не скажу навіть, якби знав. Вони дуже глибоко законспіровані, тому жодної інформації. Більше тієї інформації, яку вони дають про себе, ніде немає.

Повернення кримських політв'язнів

Скажіть, на якому етапі сьогодні питання повернення кримських політв'язнів? Чи формуються ще списки? Хто в цих списках буде? Наскільки з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну це питання ускладнилось?

На прохання Зеленського дозволили повернутися командирам батальйону “Азов”, і начебто Путін на це дуже розлютився, тому не став більше обговорювати питання обміну.

Я розмовляв із міністром закордонних справ у Туреччини і питав, як так сталося, що Ердоган погодився повернути наших командирів.

Він відповів: “Я був присутнім при цій розмові. Коли Зеленський попросив повернути командирів, Ердоган повернувся до мене і запитав: “У нас із росіянами є якісь письмові угоди щодо того, що вони мають залишатися?”. Я сказав, що немає, просто була розмова, що бажано командирам залишатися в Туреччині до кінця війни. “А, ну тоді нехай повертаються”, - сказав Ердоган. Отак вирішили питання”.

Це нібито сильно розлютило Путіна. Проте зараз, наскільки мені відомо, все-таки уточнюються якісь списки.

Ми говоримо не тільки про обмін військовополоненими, але також і обмін політв'язнями. Хоча є така концепція, що цивільних не обмінюють на військових. Але це нісенітниця — якщо Путін хоче, то міняють.

Скажімо, на Медведчука ми обміняли 200 наших військовополонених. Тому, якщо Путін захоче, все можливо.

Це питання для нас дуже болісне, і постійно родичі дзвонять, питають. А умови утримання полонених просто жахливі, вони набагато гірші, ніж за радянського режиму. Ці пресинги, ці знущання, жахливі умови… І всіх їх відправляють далеко від Криму. Це явне порушення міжнародних норм, але росіяни йдуть на це.

Світові організації на це ніяк не можуть вплинути?

Зараз усі добре знають про те, що із себе уявляє Російська Федерація. Ба більше, тут є інтернет, інформація дуже доступна для всіх на Заході, і тому для них вже немає такого значення.

Всі знають, що клейма ніде ставити на цій країні, тому одним звинуваченням більше, одним — менше, немає значення.

Тут потрібні радикальні дії. Що може вплинути, так це посилення санкцій у всіх напрямках.

Ви неодноразово згадували Ердогана та Туреччину. На вашу думку, яка роль Туреччини у цій війні?

Туреччина бачить себе як якогось посередника, вона б хотіла брати на себе роль посередника. І не більше. Але там дуже велика інфільтрація російської пропаганди.

Наприклад, мені в Туреччині дуже часто доводилося чути, що ця війна роздмухується Заходом. Я питаю: “Як вона роздмухується?” — “Якби Захід не постачав зброю Україні, то війна давно закінчилася б”. І це кажуть, дуже серйозні люди, депутати.

Я говорю: “Ви розумієте, про що ви говорите? Якби нам не давали зброю, Росія б окупувала нашу країну. Ви цього хочете?”. — “Ні, але якби не було поставок…”. Ось така, на жаль, позиція.

Тому в перші дні, коли почалася широкомасштабна окупація, я одразу поїхав до Туреччини. Я весь час на турецьких каналах намагався розповісти, як, що і чому.

Ми маємо зробити величезну роботу в цій галузі, тому що інфільтрація ворожої пропаганди там дуже сильна. Хоча переважна більшість турецького народу налаштована антиросійськи.

Деокупація Криму і майбутнє життя поруч з Росією

Наскільки складною буде деокупація Криму?

Я думаю, великих складнощів не повинно бути, бо там, у Криму, буде повітря чистіше. Тому що всі, хто незаконно поїхав — понад мільйон людей — так чи інакше змушені будуть залишити півострів.

Залишать Крим і колаборанти, і всі ці проросійські організації, для того, щоб уникнути законної відплати. Тому, особливо, я думаю, швидко станеться реінтеграція, якщо ті закони, про які я говорив, будуть ухвалені та швидко будуть імплементовані.

Але чи буде Крим повністю демілітаризовано, залежить від того, яким буде сусід. Якщо путінський режим або схожий на нього зберігатиметься, то, на мою думку, там потрібно буде зберігати дуже потужну військово-морську базу.

А якщо все розвиватиметься по-іншому, то можна, звісно, щоб там не було нічого військового.

Як в майбутньому нам бути з цим сусідом? Росія все одно не припинить свого існування. Вона буде в тому чи іншому прояві. Як після нашої перемоги нам убезпечити себе і не допустити повторення війни?

Коли з Путіним розмовляли на цю тему, я йому з перших слів сказав: “Пане Путін, я приїхав сюди не для того, щоб вам давати якісь поради. У вас тут сотні радників. Я приїхав як представник корінного народу висловити свою думку. Ви робите велику помилку — ви на довгі роки псуєте відносини між нашими країнами”.

Він мені каже: “Зачекайте ще 4 дні. 16 березня буде референдум. Ми з'ясуємо волю народу”.

Я відповів: “Ви ж розумієте, що ніхто ваш референдум визнавати не буде. Він суперечить міжнародному праву та головне — внутрішньому українському законодавству. У нас референдум по-іншому проводиться, по всій країні повинен проводитись, якщо стосується території України. А кримськотатарський народ, корінний народ Криму, в особі Меджлісу кримськотатарського народу вже прийняв рішення бойкотувати ваш референдум”. Він — знову за своє.

Я це кажу до того, що санкції з Російської Федерації не знімуться ніколи, доки не буде звільнений Крим.

І будь-яка влада, яка прийде на зміну Путіну, навіть якщо вона буде гіршою, ніж путінська, розумітиме, що якщо вона хоче просування своєї країни, якогось прогресу, обов'язково потрібно звільняти захоплені території.

Іншого шляху просто немає. Інший шлях — шлях перетворення Росії на Північну Корею, хоча вона поступово великими кроками йде у цьому напрямку.

Так чи інакше Крим буде звільнено. Іншого просто виходу нема. Якщо Росія не хоче підписати собі смертний вирок.

Найтепліший спогад Мустафи Джемілєва з Криму

Чи можете згадати свій найтепліший, найсильніший спогад з Криму, з вашого дому?

Я пам'ятаю, коли вперше я приїхав до Криму. Це було після відбування терміну, у 1973-му році.

Ми летіли в літаку з Ташкента з однією дівчиною. Вона виявилася з Криму. Вона дуже жваво розповідала про привабливість Криму — море, красу і таке інше. Я мовчки слухав.

А в аеропорту вона сказала: “Ось наш Сімферополь. Ну, як вам наш Сімферополь?”. А потім вона ще розповідала про свою тривогу. Говорила про те, що останнім часом почали приїжджати кримські татари. Але влада їх виганяє, інакше, вони почнуть забирати свої будинки, а ми якраз у татарському будинку живемо. Таке побоювання.

Я мовчав, слухав, і коли вона сказала “ Ну як вам наш Сімферополь?”, я відповів: “Нічого, а як вам наш Крим?”. Вона була така здивована.

Я сказав: “Я — представник корінного народу, я — кримський татарин. Тільки не турбуйтесь, ваш будинок ми не будемо забирати, живіть собі на здоров'я, ми нові збудуємо”.

Це був перший мій приїзд після окупації Криму, після депортації. А вже остаточно я приїхав лише 1989-го року. Коли я приїхав, там був уже другий фронт національного руху. З цього все починалося, потім — крок за кроком.

Тільки-но почали будувати своє національне життя, тут — нова окупація. Я зібрався був у 2013 році йти вже на пенсію, думав, з онуками займатимусь. Але Путін не дав мені піти на пенсію.

Звернення до кримських татар

Що б ви сказали кримським татарам, які зараз перебувають на території Криму в окупації Росії?

Я сказав би одне. Насамперед звертаюся до чоловіків. Ми всі — батьки. І ваші діти та онуки колись запитають у вас: «Тато, дідусю, а що ти робив, коли наша земля була окупована ворогами?”. І треба зробити так, щоб не червоніти перед цими дітьми.

Кожен має зробити свій внесок. Чекати, що тільки інші щось зроблять, а ти житимеш у вільному Криму, неправильно. Кожен, що може, має робити. Це наш обов'язок.

Я дякую Вам. Ми знаємо, що Крим обов’язково скоро буде вільним. І сподіваємося, що все те, що зараз переживають кримські татари чи переживали раніше, більше ніколи не повториться.

Команда online.ua висловлює щиру подяку Кримськотатарському Ресурсному Центру та його голові Ескендеру Барієву за допомогу в організації інтерв'ю.