Українського воїна Сергія з позивним "Немо" звільнили з полону, куди він потрапив під час боїв за Бахмут, у лютому 2023 року. За словами бійця, до початку повномасштабної війни він працював комерційним директором. Росіяни утримували його на окупованій території Луганської області. Сергій вирішив розповісти українцям про перебування в полоні, а також дати декілька важливих порад родичам та близьким воїнів, які зникли безвісти або ж також потрапили до полону.
Джерело: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими
Воїн Сергій розповів про свій досвід перебування в російському полоні
За словами бійця, він та інші солдати ЗСУ, постійно знаходилися у закритому приміщенні. На вулицю їх ніколи не випускали.
Якісь звістки з’являлися лише від тих, хто потрапив у полон пізніше. Людина приходила в камеру, то питали яка бригада і де взяли – так і довідувалися якісь новини. Зв’язок був відсутній, навіть годинник був табу. Живеш майже у пітьмі, лише лампочка цілодобово світить: що перша година ночі, що перша година дня – однаково. Коли приносять їжу і воду, ти розумієш, що це, умовно кажучи, ранок. У всіх інших випадках ти живеш поза часом.
Сергій також відверто зізнається, що найбільше йому та його побратимам допомагало просте людське спілкування.
Воїн Сергій із позивним "Немо"(фото - відкриті джерела)
Кожен з воїнів ділився своїми історіями або ж розповідав про те, яким було його життя до війни.
Окрім того, "Немо" зазначає, що у їхній камері були дві художні книжки і два підручники: один з української літератури за 9 клас, другий – історія за 9 клас. З книжок – здається, 14 том зібрання творів Джека Лондона і щось із ранньої творчості Ремарка.
За його словами, ці книжки мандрували по камерах.
А потім з’явилась ще збірка творів Михайла Коцюбинського. ЇЇ дочитав десь до середини, а потім мене вже поміняли. Коли дуже накривало, єдине, що рятувало, – це підійти до когось, смикнути і сказати: поговори зі мною. Спілкування рятувало. Все, що ти міг передумати, ти за перших кілька днів уже передумав. Але воно перестає працювати за деякий час. Особливо, коли сподіваєшся на обмін, а його немає – це теж дуже морально гнітить, - зізнається боєць.
До яких порад варто дослухатися родичам полонених та зниклих безвісти
Як стверджує Сергій, якщо хтось зник, найперше потрібно звернутися до Національного інформаційного бюро і до Координаційного штабу.
Окрім того, не варто публікувати свій номер і дані полоненого в соцмережах.
За словами бійця, доволі часто трапляються випадки, коли до родин тих, хто в полоні, дзвонять шахраї й просять скинути дві тисячі гривень чи сто доларів за спілкування з "полоненим".
Чим медійніша постать, тим її важче буде обміняти. З іншого боку, коли люди втрачають надію, їм треба щось робити. І я розумію, чому вони це роблять. Але такі дії несуть швидше проблеми, ніж їхнє розв'язання".
Читайте також:
