У Рівненській області з початку повномасштабного вторгнення знайшли прихисток майже 90 тис внутрішньо переміщених осіб, зараз в області проживає понад 50 тис людей з інших регіонів. Начальник Рівненської ОВА Віталій Коваль розповів журналістці online.ua Вікторії Бєлік, як область допомагає адаптуватися переселенцям, що порадив би людям, які втомилися від війни, яку міжнародну допомогу отримує Рівненщина та як підтримує прифронтові регіони.
Це друга частина великого інтерв’ю з начальником Рівненської ОВА Віталієм Ковалем. Першу частину читайте за посиланням. Третя частина буде незабаром доступна на online.ua.
Джерело: online.ua
На скільки Рівненська область була готова до такої кількості внутрішньо переміщених осіб на початку повномасштабного вторгнення?
Віталій Коваль: У нас, нагадаю, майже 88 тисяч людей обрали Рівненщину як свій прихисток. Сьогодні багато хто повернувся на свої місця проживання, хтось поїхав далі. Лишилось близько 51 500 людей.
Це вже наші нові жителі, і задача їх інтегрувати, адаптувати, щоб вони відчували, що вони українці, а не вимушено переміщені особи.
Це задача номер два, і повторюсь, економіка. Ми маємо функціонувати повноцінно, щоб всі галузі працювали.
Тут маю дійсно похвалити працівників соціальної сфери. Це наші щоденні герої.
І пам'ятаю, ті перші дні, тижні, коли ми зустрічали евакуаційні маршрути, потяги, автобуси, працівники департаменту соцзахисту, національної соцслужби, працівники тергромад, усі небайдужі волонтери просто щодня, щоночі зустрічали і розміщали на території області.
Це і дитячі табори, це санаторії, це просто соціальні об'єкти. Фактично, за дуже короткий період ми змогли відновити цю спроможність прийняти. Якщо буде необхідність, ми приймемо ще більше.
Тому тут не стоїть питання, зможемо чи не зможемо, тут стоїть задача і ми її виконаємо однозначно.
Фото — online.ua
Ви сказали, що ви можете прийняти ще більше людей. Якщо оцінювати у відсотках, масштабності, скільки людей готова прийняти область?
Віталій Коваль: Підготовлено ще більше резервних 20 тисяч місць, які готові до розгортання – це перша хвиля. Друга хвиля буде ще більшою. Ми розуміємо, що, можливо, комфорт другої хвилі буде не такий, як першої, але наша задача – прийняти своїх.
Я кожен раз говорю тим, хто ніби втомився від людей, які приїхали з інших областей, одну фразу – не дай Бог, війна почалась би з Рівненського кордону і наші люди були б в інших областях.
Тому той, хто думає, що це якийсь дискомфорт, чи ми забагато уваги приділяємо ВПО, має поставити собі запитання: “А якщо б я був на їхньому місці?”. Тоді всі відповіді народжуються самостійно.
Я хочу звернути увагу на зайнятість.
Фраза, яка народилась в цих стінах і пішла в світ, про те, що лише зайняті руки не опускаються ніколи.
Дійсно, руки потрібно зайняти, вимушено переміщених осіб потрібно перекваліфікувати, навчити і не допустити вимушеної безпорадності.
Як справи зараз з перекваліфікаціями, з тими людьми, які залишились тут?
Віталій Коваль: Є хороші приклади, успішні. Наприклад, 138 медиків з числа вимушено переміщених працюють сьогодні в закладах охорони здоров'я області. І серед них є просто мега-спеціалісти.
Ми вже проводимо операції з пересадки органів завдяки тому, що до нас приїхали сильні спеціалісти, у тому числі з Харкова, з Київщини, з Дніпропетровщини.
І ці люди дають приклад місцевим до розвитку, тому що рівень розвитку до широкомасштабної війни був інший. Ми сьогодні бачимо, що охорона здоров'я області виростає на очах, тому що є спеціалісти.
У цьому прикладі педагоги, тренери. У нас цілі спортивні команди релокувались сюди, і сьогодні Рівненщина стає Меккою спорту. Баскетбольна команда вийшла в суперлігу, волейбольна команда вийшла в суперлігу, гандбол дає позитивні результати.
Тобто навіть у спорті, у мистецтві, в охороні здоров'я бачимо такий хороший приклад.
Фото — online.ua
Якщо у східних регіонах з бізнесом проблеми, то у вас ситуація ж протилежна. Який стан бізнесу в області?
Віталій Коваль: Так, як не дивно, за 22-й рік ми виросли. До нас релокувались 41 підприємство. І ми змінили термін, ми називаємо зараз не «релокувалось», а «масштабувалось».
Є динаміка розвитку бізнесу, особливо з точки зору експорту, і багато підприємств повертаються назад, лишаючи тут філію. Це показник №1, як по мені, оцінка нашої діяльності як влади.
Ви згадали про втому певних людей від переселенців. Що ви сказали б тим людям, які кажуть, що втомились від війни?
Віталій Коваль: Якщо в когось виникає питання про втому, хай подумає про тих людей, хто в окопах, хто на передовій, чи їм там легко? І це питання зникає само собою.
Так, легко не буде. Ніхто не обіцяв, що буде легко. Моя порада – думати кожного ранку про те, що я сьогодні зроблю для того, щоб перемога наблизилась.
І немає ні однієї людини в цій країні, в нашій прекрасній Україні, від якої не залежить перемога. І позиція “моя хата з краю” - це вже давно не позиція воєнної України.
Від мене залежить, я беру на себе відповідальність і я роблю все для перемоги. Це той рецепт, який має використовувати кожен свідомий українець.
Фото — online.ua
РНБО ухвалила звільнення всіх обласних військкомів. Яким має бути військовий комісар в країні, яка вже понад 9 років протистоїть ворогу та виборює свою незалежність на фронті?
Віталій Коваль: На мою думку, посада військового комісара – одна з найскладніших. Це надзвичайно важка робота.
Те, що прийнято рішення, щоб військові комісари були обов'язково з бойовим досвідом, це, на мою думку, дуже правильне рішення, тому що навіть ті, хто дивляться на бойового офіцера, який повернувся з передової, який поранений, який має досвід, і вони не мають заперечень цій людині, щоб сказати: “От ти там не був, а ти нас агітуєш йти в Збройні сили України”.
Це люди, які звідти повернулись, і, наприклад, я бачу по тих, хто вже приступає до виконання обов'язків, що це люди високо мотивовані, які розуміють, про що вони говорять, і який солдат сьогодні потрібен Україні.
Хочу поговорити з вами окремо про міжнародну підтримку, про допомогу Рівненщині. З якими міжнародними партнерами ви співпрацюєте і яка це допомога?
Віталій Коваль: У цих стінах ми провели більше 40 зустрічей з різними делегаціями. Це і посольства країн, це і місії країн, це і професійні благодійні організації, установи.
Дуже активно на наших теренах включились організації ООН. Бачимо результат - це World Food Program, це ПРООН, UNICEF. Дуже активно допомагає Литовська Республіка.
Акцент на оздоровленні дітей. Сьогодні вже більше десяти делегацій наших дітей були і в Литві, і в Хорватії, і в Польщі, і в Німеччині. Це діти загиблих, діти наших воїнів з ЗСУ, ця підтримка дуже важлива.
Так, нам потрібна допомога, але не так, як вона потрібна прифронтовим територіям. Тому ми часто приймаємо вантажі і просто транзитуємо їх туди.
Фото — online.ua
За посиланнями нижче підпишіться на нас в ютубі, фейсбуці та телеграм, щоб не пропустити нові ексклюзивні матеріали.
