Колектив аргентинських науковців-палеонтологів вивчили скам’янілості нового різновиду хижого динозавра. Передбачається, що він мешкав близько 80 мільйонів років тому — приблизно у той час, коли Землею бродили тиранозаври. Утім, два хижаки не зустрічалися, бо навіть мешкали у різних регіонах — новий Llukalkan aliocranianus виживав і полював на територіях Південної півкулі. Про це повідомляє ONLINE.UA з посиланням на публікації відповідної наукової роботи в Journal of Vertebrate Paleontology.
За оприлюдненими даними, назва тварини перекладається буквально як “той, хто лякає”. Палеонтологи вже назвали його ймовірним “аналогом” тиранозавра з півдня. Схожість з “ящуром-тираном” підкреслюється невеличкими передніми лапами.
Llukalkan aliocranianus мав тіло у 5 метрів уздовж, надзвичайно гострий укус, довгі зуби, великі кігті, а також розвинений нюх. Водночас його череп був незвично для хижака коротким, він відзначений опуклостями, які роблять його схожим на ігуану.
Новий різновид віднесли до так званих абелізаврид. Це один з найбільш поширених тероподів, що мешкав у пізню частину Крейдового періоду в Патагонії (Південна Америка). Опуклості на головах мала більшість з них, однак саме Llukalkan був найбільш небезпечним хижаком з них.
Науковці припустили, що новий вид міг бути домінантним хижаком у всьому регіоні. Ймовірним його суперником міг виступити лише Viavenator exxoni - також абелізаврид, що мав трохи більші габарити.
Llukalkan’а відрізняють також через пазуху біля середнього вуха, яку більшість представників групи не мали. Ймовірніше, завдяки цій особливості він чув набагато краще за інших та мав іншу звукову орієнтацію. Її вже порівняли з тою, яку мають наразі крокодили.
Як повідомляв ONLINE.UA, група астрономів Гарвард-Смітсоновського інституту виступили з оновленою гіпотезою про масове вимирання, яке прийшлося на крейдовий період близько 66 мільйонів років тому. Саме у цей час, як відомо, на планеті майже повністю зникли динозаври.
Вчені припустили, що на нашу планету ж насправді впав не астероїд, а частина довгоперіодичної комети. Деякі з таких об’єктів можуть проникати у простір Сонячної системи з так званої Хмари Оорта, гіпотетичної області за орбітами найвіддаленіших планет.
