Падіння Третього Рейху та його союзників у 1945 році не перетворило світ на безпечне місце. Найвпливовіші країни, зокрема США, Британія та Франція, чітко відчували загрозу післявоєнного реваншизму в Німеччині, а також агресивної політики СРСР.
Створення НАТО відбулося 4 квітня 1949 року. Цьогоріч блок відзначає уже 75-ту річницю.
НАТО — найбільший та найпотужніший військово-політичний союз в історії людства. Попри це, Альянс припустився кількох фатальних помилок, які наблизили Європу та світ до Третьої світової.
Ні для кого не секрет, що одним з головних завдань Альянсу було стримування СРСР, а після його розпаду — Російської Федерації.
Однак, чому НАТО десятиліттями ігнорував експансію РФ та чому у серці Європи — в Україні — уже понад 10 років триває війна, якої можна було б не допустити.
Хто заблокував шлях України в НАТО
Саміт НАТО. Бухарест. Квітень, 2008 рік. Саме тоді Україна мала всі шанси на отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ — ред.) в Альянсі.
Більшість країн НАТО були налаштовані абсолютно позитивно щодо цього рішення, зокрема й США.
Проте цього не сталося. Тодішні лідери Німеччини та Франції — Ангела Меркель й Ніколя Саркозі — виступили проти. Вони проігнорували прогрес України й категорично відмовилися надавати ПДЧ не лише нашій країні, але й Грузії.
За словами колишнього українського президента Віктора Ющенка, він намагався переконати канцлерку, однак вона не сприймала жодних аргументів.
Що цікаво, своє фатальне рішення Меркель наважилася пояснити лише влітку 2022 року — тобто уже після того, коли РФ розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
Ексканцлерка відповіла на докори Володимира Зеленського, заявивши, що їй, мовляв, немає за що просити вибачення.
За словами Меркель, вона нібито розуміла, як мислить Путін, і не хотіла його провокувати.
Політикиня дала зрозуміти, що пішла шляхом задобрювання агресора, який, як відомо, завжди мав винятково катастрофічні наслідки.
Примітним є той факт, що перші “плоди” рішення Меркель та Саркозі члени НАТО побачили уже за кілька місяців після саміту в Бухаресті.
Як відомо, 1 серпня 2008 року Росія розпочала вторгнення у Грузію, якій відмовили в ПДЧ.
Чому НАТО не став на захист України
Україна — найбільша країна Європи — у 2008 році все ще була молодою та незалежною пострадянською державою, орієнтованою на європейські цінності.
Її можна було врятувати від трагічної долі Грузії доволі просто — дозволити стати членом НАТО.
Чи знали члени Альянсу, що диктатор Путін роками готувався до вторгнення в Україну й відродження СРСР?
Відповідь доволі проста та однозначна, враховуючи той факт, що НАТО — це воєнний блок, який об’єднує у собі найкращі розвідки світу. Альянс знає все.
Інша річ — чому ж він не діяв? Чому не врятував Україну від масштабної війни, а себе від втрати потужного союзника, якого РФ може перетворити на ще одного ворога Альянсу та свій покірний сателіт?
Чітку відповідь на це запитання дав український лідер Володимир Зеленський.
Певне, до такої думки свого часу схилявся й НАТО, який не хотів жодних конфліктів з Росією.
Усвідомлення того, що Путін без бою ніколи не відпустить Україну у світле й безпечне майбутнє, лякало членів Альянсу. Вони не хотіли війни, здається, навіть крихітної.
Що цікаво, колишній лідер Британії Борис Джонсон не поділяє думку Володимира Зеленського з цього приводу.
На його переконання, НАТО припустився нової фатальної помилки, коли не захотів приймати Україну.
Це означає, що масштабної війни РФ проти України можна було уникнути, однак Альянс боявся рішучих дій задля порятунку Європи від глобальної катастрофи.
Плани Кремля воювати проти країн НАТО
Фактично вторгнення Росії стало причиною нового розширення НАТО, а значить — його посилення. Все те, про що так довго “мріяв” Путін.
Попри те, що чимало членів Альянсу лякали світ можливим просуванням армії РФ вглиб Європи, реальної загрози насправді не було, адже ЗСУ не лише міцно тримали оборону, а й встигли звільнити чимало окупованих територій за понад два роки повномасштабної війни.
Про падіння України та її поразку не йшлося. Більшість союзників Києва переконані в тому, що ЗСУ, рано чи пізно, зможуть розгромити армію РФ.
Однак ситуація різко змінилася на початку 2024 року: саме тоді вперше почали лунати серйозні публічні заяви про те, що НАТО повинен готуватися до вторгнення Росії та війни з нею.
З такими попередженнями виступили чимало лідерів країн Альянсу, а також безпосередньо представники Альянсу, які вже закликають готуватися до “тотальної війни” з РФ.
Доволі невтішним також було нещодавнє попередження генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга.
За його словами, Альянс має готуватися до десятиліть конфронтацій з Росією.
Усі ці заяви, а також прогнози окремих членів Альянсу щодо початку вторгнення РФ у найближчі роки, не можна вважати голослівними.
Зрозуміла річ, що вони ґрунтуються на даних розвідників, а також інсайдерів у Кремлі, які знають про плани Путіна та діляться ними з Заходом.
Питання в іншому: чи справді російський диктатор наважиться розпочати війну проти НАТО, коли його армія не досягла жодних суттєвих успіхів в Україні.
Цілком можливо, це лише ще чергова спроба очільника Кремля відвернути увагу Альянсу від розвитку подій на українському фронті.
Своєю думкою з цього приводу поділився експерт Німецької ради з міжнародних відносин (DGAP) доктор Штефан Майстер.
Членство України в НАТО після перемоги
Восени 2022 року українська влада подала заявку на пришвидшений вступ у НАТО.
Уже 11 липня 2023 року саміт НАТО у Вільнюсі ухвалив рішення щодо України, згідно з яким вона стане членом Альянсу без ПДЧ.
Цей доленосний крок суттєво спрощує шлях для українського народу, який уже понад 10 років стримує одну з найсильніших армій світу — російську.
Та чи означає він, що Київ може розраховувати на членство у НАТО після остаточного розгрому російських загарбників? Ні.
В Альянсі ніколи не приховували, що однією з найважливіших умов вступу є згода абсолютно усіх членів НАТО.
Станом на сьогодні в НАТО є щонайменше дві країни з проросійською владою на чолі, які можуть заблокувати позитивне рішення щодо України, — Угорщина та Словаччина.
Звичайно, в кожній з них уже були спроби повалення поплічників Кремля — Віктора Орбана та Роберта Фіцо — однак поки безрезультатні.
Для України вступ в НАТО після перемоги над РФ — ключова ціль.
Альянс не може ігнорувати той факт, що саме Україна має перевагу, якою не може похизуватися жоден з членів НАТО — потужна армія, що вміє професійно діяти в умовах реальної повномасштабної війни, а не лише військових навчань.
У Брюсселі повинні нарешті усвідомити, якого важливого союзника можуть втратити, якщо продовжать гальмувати процес вступу України й дадуть Росії час на відновлення сил та ресурсів.
Начальник ГУР МО України Кирило Буданов неодноразово попереджав, що Росія не зможе змиритися зі своєю поразкою та буде прагнути реваншу, якщо не розпадеться, як колись СРСР.
Якщо опиратися на прогноз начальника української розвідки, то можна припустити, що за десятиліття Україна встигне виконати всі вимоги НАТО та нарешті стати повноцінним членом Альянсу.
Офіційний Київ уже подолав чимало етапів на цьому шляху.
Залишилися лише три сходинки:
Запрошення до переговорів про членство (у випадку України це може статися лише після перемоги над Росією);
Ратифікація угоди. Після досягнення угоди на переговорах країна повинна ратифікувати домовленості національним законодавством.
Офіційне прийняття в НАТО.
Нещодавно генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що російський диктатор Володимир Путін розпочав війну, бо хотів закрити двері України перед Альянсом, проте домігся протилежного.