Подивитеся, чи я вижила. У Маріуполі діти залишали на стінах щемливі надписи — фото
Категорія
Україна
Дата публікації

Подивитеся, чи я вижила. У Маріуполі діти залишали на стінах щемливі надписи — фото

діти і війна, викрадення Росією дітей
Джерело:  online.ua

Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко опублікував у мережі фото дитячих надписів на стінах зруйнованих будівель у тимчасово окупованому місті. Дітки у лаконічній формі діляться своїми емоціями, страхами та переживаннями під час вторгнення армії РФ у Маріуполь.

Викрадені Росією діти залишили послання на стінах у Маріуполі

За словами Петра Андрющенка, до його рук потрапило ще одне нагадування про те, чому ми так сильно ненавидимо російських загарбників.

Радник мера Маріуполя отримав красномовні фото дитячих написів на стінах знесених росіянами будівель на Лівобережжі.

Неможливо читати без сліз. Частина цих дітей вивезена Львовой-Бєловой та схована в росії. Досі.Читайте. Ви мусите це знати. Мовою оригіналу горя, - написав Андрющенко.

  • Хочу додому

  • Привет, я Ната, сегодня 19 марта 2022 года. Сама я с восточного, 24 февраля нас обстреляли и мы убежали из дома. Эта история закончится, оставив за собой только воспоминания, страх и кровь. Всё наладится. Оставляю мою инсту, вот и посмотрите, осталась ли я в живых, напиши мне, если увидел это.

  • Привет, это опять я, Ната. Тут возле этого угла мы располагались, спали на стульях, варили еду на костре. Сегодня 19 марта 2022, мы планируем уже уехать наконецто. Света, воды и прочих удобств тут нет. Мы сидим около 24 дней. Везде нас приследуют ракеты. ПГТУ обстреляли больше 6 раз прямыми попаданиями.

  • Привет, угадайте, кто я. Ну да, та самая Ната. В общем, сегодня 20 марта, мы так и не уехали, потому что водитель не приехал.

  • Дина, 16 лет, Марик. Левый берег, Ленинградский. Надеемся на то, что выживем.

  • Меня зовут Ростик, мне 11 лет. Сейчас идёт война, ну ничего. 19.03.2022.

  • Привет! Я Эля, мне 9,5 лет, я прячусь от войны. Я в живу на Левом берегу, там всё обстреляли. Я сегодня уеду отсюда. Пока!

  • Привет, я Эля, мне 9,5 лет. Я прячусь от войны, я живу на Левом берегу. Сегодня я уйду отсюда. Я рада, что ты видишь этот текст.

  • ВАЖНО. Сегодня 25.03.2022. Завтра мы пойдём в Мангуш. До него идти 25 км, мы пойдём толпой. Мы будем вставать в 5:00. Пожелайте нам удачи, я больше не смогу писать, что с нами. Пока!

Чому важливо подивитися фільм "Незламні діти. Я чекаю"

Документальна стрічка команди Оnline.UA “Незламні діти. Я чекаю” розповідає про виклики, з якими стикнулися діти після початку повномасштабної війни РФ проти України.

Маленькі українки та українці своїми вчинками доводять, що нічого неможливого немає. Вони попри все залишаються Незламними.

Що важливо розуміти, від наслідків війни росії проти України постраждали мільйони українських дітей. З 24 лютого 2022 року росія забрала життя понад 500 з них.

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?