Про експедиції звільненими містами та селами України, важливість фіксації історій опору та найскладніші моменти роботи на деокупованих територіях розповів в етері online.ua журналіст, письменник та засновник проекту Ukraїner Богдан Логвиненко.
Джерело: ютуб-канал online.ua
Богдан Логвиненко проїхав понад 20 звільнених міст та сіл під час експедиції Ukraїner і зазначає, що в України немає внутрішніх кордонів, так, як ми собі їх уявляли.
Колись внутрішні політики, які насправді були просто фінансовані ззовні, малювали мапи розподілу України на синіх і помаранчевих, на російськомовних та україномовних, на греко-католиків і православних і так далі. Цього поділу не існує. Ми є єдиною Україною. Ми це показали в 2004, 2013-14, зараз показуємо знову. Цей поділ - це виключно російська пропаганда.
Що було найскладнішим в експедиціях
Богдан Логвиненко називає найскладнішим інтерв'ю з тими, хто був в катівнях, детальні розповіді про катування.
Це насправді найскладніше, напевно. У моменті інтерв'ю навіть не так складно, як якісь думки, які наздоганяють потім. Так чи інакше, я думаю, що кожен з нас задумується, що він буде робити, якщо опинився в полоні, російських концтаборах. Це приміряння на себе чужого досвіду. Воно не дуже є здоровим і краще до таких речей не наближатися.
Проте інтерв'юючи таку кількість людей, доволі складно цього не робити, каже Логвиненко.
І тому кожне таке інтерв'ю змінює будь-якого інтерв'юера, який працює на деокупованих територіях. Для багатьох це поворотний момент у власному житті.
Що запам'яталося з експедицій деокупованими територіями
Напевно, одні з перших розмов, коли ми зустріли одного хлопця, спортивного тренера, в Іванкові, який рятував картини Марії Приймаченко, те завзяття з яким він про це все розповідав. І як він не боявся чинити спротив, робити якісь підривні дії.
За кілька тижнів експедиція Ukraїner була в Тростянці на Сумщині, який теж звільнили від окупації.
Ми спілкувалися з партизанами, вони розповідали, як ховалися по кущах тоді, коли там стояли колони танків. Вони просто передавали дані українським Збройним силам і спалювали ці колони танків, ховаючись просто по кущах, лазячі лісами і посадками.
Чому важливо не боятися говорити про досвід спротиву
Також Богдан Логвиненко згадує, як люди одразу ж після деокупації не боялися про це говорити. Хоча Ukraїner надходили сотні коментарів, що не можна показувати цих людей, оскільки росіяни можуть прийти знову.
Але росіяни хочуть знищити нас всіх. Росіянам немає різниці, хто чинив спротив, хто не чинив. Вони полюють на всіх, навіть, як ми вже знаємо з деокупованих територій, на тих, хто просто криво на них подивився. Тому навряд чи ці люди, які чинили спротив, будуть тихенько сидіти і нічого не робити в окупації знову.
Засновник Ukraїner підкреслює, що розповідати історії спротиву надзвичайно важливо. Ми маємо пам'ятати, що залишаються території в окупації. Їм потрібна рольова модель.
Їм потрібно бачити, що території звільняються, що збройні сили не зупиняться, що місцеве населення відіграє дуже важливу роль в деокупації. Без підтримки місцевого населення Збройним силам надзвичайно важко.
Читайте також:
