Про те, чому Україна змушена судитись з РФ по Конвенціях щодо тероризму та расової дискримінації, чому російська сторона хоче вийти з-під юрисдикції Конвенцій, а українській стороні важко довести терористичну складову дій Кремля, в інтерв’ю ONLINE.UA розповів політик, колишній народний депутат Тарас Чорновіл.
- Як Ви тлумачите проміжне рішення Міжнародного суду ООН в справі «Україна проти Росії», бо Фейсбук, здається, традиційно поділений на «зраду» і «перемогу»?
- Про що завгодно можна мислити в концепції «зрада/перемога», але не про судові рішення в системі ООН – там все набагато складніше. Примітивними реакціями соцмереж жити і діяти не варто. Це неймовірно складна процедура і неймовірно половинчасті рішення, дуже серйозне значення прецедентного права. Тут, як співається в одній російській пісні, «пораженья от победы ты сам не должен отличать» - це саме той варіант.
- Здавалося, що для нас була складна ситуація, бо ми мали втиснутись в дуже обмежений перелік Конвенцій.
Чому?
- Ми не могли застосувати Женевські конвенції, які стосуються правила ведення війни. У цих Конвенціях немає положення в тексті, що кожна країна, яка їх ратифікувала, автоматично приймає на себе юрисдикцію Міжнародного суду ООН. Це треба окремо просити РФ, щоб вони офіційно дали згоду на таку юрисдикцію. Ми розуміємо, що Кремль не дасть згодити.
- Чого тоді пішли по расизму і тероризму?
- Є кілька Конвенцій, які важко застосовувати до нашої ситуації, але вони містять в собі норму автоматичного визнання юрисдикції Міжнародного суду ООН для країн, котрі їх ратифікували. Тому ми можемо «дістати» росіян через дві: «Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму» і «Конвенцію про ліквідацію усіх форм расової дискримінації». Вони теж для нас складні.
Читайте також: Путін повинен відповісти Трампу за Сирію, можливе загострення на українському напрямку - Орєшкін
- В чому складність?
- Наприклад, по Конвенції по тероризму суд ніколи не приймав рішення. Була спроба Грузії провести рішення по війні 2008 року, але Грузія програла - тоді визначили, що ситуація не підпадає під юрисдикцію.
Міжнародний суд ООН дуже не хоче братися за такі справи і формальні зачіпки для росіян теж є.
- Які?
- Наприклад, Москва, яка все це прекрасно розуміє, не доводить, що вони не ведуть агресивної війни проти України, що вони не бандити. Вони сконцентровані на тому, аби довести, що формально цю конвенцію застосувати проблемно. Хоча й тут на нашу користь грає те, що під час перших слухань російська сторона фактично визнала, що саме вони збили малайзійський Boeing. Вони тиснуть на те, що не мали наміру збивати пасажирський літак, а зовсім не на те, що це не вони привезли «Бук» і не вони збили пасажирський літак. Річ в тім, що тероризм не буває просто так, тероризм передбачає чіткий намір. Якщо наміру немає – це військовий злочин чи інший злочин.
- І що тоді для росіян легше?
- І тоді Росія виводить нас за межі юрисдикції (незручних для себе Конвенцій – ONLINE.UA)
- А загалом проміжне рішення нормальне для інтересів України?
- В принципі результат нормальний. Перший етап пройдений, визнано, що юрисдикція є. Далі нам треба доводити, додавати докази. У Конвенції по тероризму нам буде важче. Розумієте, ніхто не має сумніву в тому, що РФ веде агресивну війну проти Україну. Та як довести, що це ще тероризм, а не просто війна? ООН визнала «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями?
- Ні.
- Не визнала. Тому прив’язка до цих Конвенцій дуже складна. Україні важливо було отримати попередні заходи. Ми отримали пункт про Крим, визнано факт незаконної заборони Меджлісу. Ми не отримали попередні заходи по терористичній діяльності, але там нам складно довести терористичну діяльність, що вона була продумана. Головне, що Україна зайшла на старт і завела з собою РФ - це зараз найважливіше.
