Що зараз відбувається на території Автономної республіки Крим, яку Росія анексувала три роки тому? Які економічні джерела підключені, щоб забезпечити відрізану від природних комунікацій з материком територію півострова? Чи вдасться Росії збудувати міст через Керченську протоку, електростанції, які працюватимуть на російському газі? Про це журналісту ONLINE.UA розповідає експерт з питань енергетики Михайло Гончар.
Михайло Гончар - президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" з 2008 року. Перебував на державній службі в системі Ради національної безпеки і оборони України. Проходив стажування в Європейській Комісії та НАТО.
- Пане Михайле, Росія взяла відповідальність за захоплений Крим, минуло вже три роки, обіцяного розквіту не відбулося, але ж Росія, мабуть, має якусь стратегію щодо Криму. Яким чином фінансувався Крим за часи України, були у півострова перспективи? Якщо у Росії є стратегія, у чому вона полягає?
- Найголовніший рецепт для економіки Криму свого часу висловив російський прем’єр Медведєв: “Денег нет, но вы там держитесь!” Все розвівається саме за цим алгоритмом. Допомога Росії Криму полягає у тому, щоб зробити проекти для братів Ротенбергів під відповідні відкати (Борис та Аркадій Ротенберги, мільярдери, особисті друзі президента Росії Володимира Путіна, у пресі їх називають “Королями держзамовлень”. Є підрядниками на будівництво моста через Керченську протоку, - ONLINE.UA).
Звісно, коли ми говоримо про Крим при Україні, ми не можемо порівнювати його економіку з Донбасом, Львівщиною чи Дніпропетровщиною. Це був регіон, орієнтований на рекреаційно-курортну сферу - і це абсолютно нормально. Традиційно Крим був дотаційним — і це теж нормально.
Там була невелика промисловість, суднобудівні заводи в Керчі, Феодосії, судноремонтні підприємства у Севастополі, але це не складало основу економіки. Якщо казати про енергетику, то Крим забезпечував себе лише на 13%.
У Крима були перспективи, пов’язані з розробкою шельфу Чорного моря, на балансі ДАТ «Чорноморнафтогаз» тоді знаходилося 17 родовищ: 11 газових, 4 газоконденсатних і 2 нафтових. Цією темою цікавилися іноземні інвестори. Український сектор Чорного моря міг би повністю забезпечити потреби країни у вуглеводнях, потенційні запаси енергоресурсів (нафта, природний газ) становили 40% усіх енергетичних ресурсів України.
Михайло Гончар. Фото: Укрінформ
У тендері на розробку Скіфської ділянки шельфу переміг консорціум міжнародних компаній на чолі із світовим лідером, приватною американською корпорацією «ExxonMobil».
- Де знаходяться ці родовища?
- Це західний сектор Чорного моря, у проміжку між Євпаторією та Одеською областю. І ще була так звана Прикерченська ділянка, для розробки якої був створений консорціум за участі французьких та італійських партнерів.
Але після окупації ці проекти згорнули До речі, таким чином Росія вирішила важливу для себе задачу: витіснила з північного сектора Чорного моря американських і європейських конкурентів російських державних компаній.
Тепер про перспективи Криму.
З енергетичною та водною блокадою Україна вчинила абсолютно правильно, примусивши Росію переорієнтовувати окуповану територію на свій енергокомплекс. Агресор сплачує максимально високу ціну за окупацію.
Сучасні проекти Росії спрямовані на подальший відрив Криму від материка та від природних комунікацій. Бо немає Керченського перешийку - є Керченська протока. А Кримський перешийок являє собою далеко не оптимальне, але суходільне транспортне та енергетичне сполучення. Зараз воно практично перерване. А з водою Криму Росія взагалі допомогти не може (вода, що надходила з материкової частини України через Північно-Кримський канал, забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді, - ONLINE.UA).
Читайте також: В окупованому Криму спалили українські сир і ковбаси: опубліковані фото
Росія чудово розуміла недоліки комунікацій з Кримом, але три роки тому Путін був впевнений, що вдасться відірвати від України південь та схід, це автоматично вирішить усі питання енергетичного та ресурсного забезпечення півострову.
- Як відбувається будівництво мосту через Керченську протоку?
- Про Керченський міст уже сам Путін казав, що це “непроста інженерна задача” і потрібно ще й тунель зробити — який буде ще більш високовартісним.
Геологія морського дна Керченської протоки влаштована таким чином, що там сімдесят метрів шару мулових відкладень. Це робить будь-яку інженерну споруду (навіть прокладення електрокабелів) дуже вразливою. Там діють течії, метаклиматичні сезонні фактори — льодохід з Азовського моря в Чорне.
Це добре розуміли і радянські інженери, і німецькі (після звільнення Криму від німецьких військ, у квітні 1944 року СРСР добудувало залізничний міст через Керченську протоку, розпочатий Німеччиною. Міст був серйозно пошкоджений у лютому 1945 року під час льодоходу з Азовського моря, згодом демонтований, - ONLINE.UA).
За часи України висновки про складність будування через протоку робилися неодноразово. На власній пам’яті, коли працював в РНБО, я знаю, що тричі робилися негативні висновки про транспортні проекти через Керченську протоку.
- Згадалося, що й Янукович обіцяв Путіну побудувати цей міст...
- З новим президентом чи прем’єром України це починали обговорювати. На російсько-українських самітах, коли треба було чимось заповнити простір зустрічі, завжди витягували “Проект Керченського мосту”.
Але хочу звернути увагу й на інше. На ціну, яку за це доведеться заплатити. Навіть якщо міст збудують, вантажний потік до Криму ніколи не окупить цю інвестицію. Транзит не передбачений, у Росії є власні порти на Чорному морі. Крим — це тупик, глухий кут. Хіба що зробити ще один міст - з Євпаторії у напрямку румунської Констанци (сміється).
- Що скажете про енергетичне забезпечення Криму, про енергоміст з Кубані?
- Енергоміст був зроблений за допомоги китайської компанії, яка прокладала кабель, що демонструє повну технологічну відсталість Росії — самотужки вона на може кинути навіть ці кабелі.
Додамо до цього, що сусідня Кубань є енергодефіцитною. Коли добудують четвертий енергоблок Ростовської електростанції, то гіпотетично додатковий обсяг з’явиться, але навряд чи цього буде достатньо. Тому виникла “геніальна” ідея збудувати під Севастополем та Сімферополем енергоблоки газопарового типу. Щоб перекидати газ з Росії по дну, переробляти його на електрику і цим вирішити питання енергетичної незалежності Криму. Для цього намагалися залучити німецьку компанію “Siemens”, яка дійсно будує найкращі в світі турбіни подібного типу, але санкційний режим не дозволив реалізувати цей проект. Siemens боїться мати справу з Росією.
Читайте також: Кидалово від окупантів: в мережі посміялися над "радістю" для кримчан
У будь-якому випадку кримчанам доведеться платити більше за всі ці “хотєлки” Кремля. Якщо навіть уявити, що проекти доведуть до кінця, кошти неодмінно почнуть потім “відбивати” — через високі тарифи. Вартість буде такою, що у Криму можна очікувати Чукотського тарифу — він більш ніж у тричі вищій за середньоросійський.
- У Криму збільшилася кількість військових. Кажуть, що інфраструктура для нових баз надасть роботу кримчанам. Військова присутність РФ сильно зростає?
- Побудова військових баз, створення - це невеличкий сегмент, у ньому задіють невелику кількість населення. Далі, я думаю, створюватимуть програми переселення...
- З Криму чи в Крим?
- До Криму теж. Ми бачимо, що російська політика повторює шаблони радянської політики. Одних треба з Криму прибрати (в ідеалі, вони б хотіли позбутися кримських татар), а інших заселити. Крим був “вожделенной мечтой” партійних функціонерів та військових пенсіонерів. Зараз подібні люди активно скуповують у Криму нерухомість.
І про військову присутність. Якщо аналізувати енергетичні проекти, то їхня сумарна потужність перевищують у 1.8 рази традиційне до 2016 року постачання в Крим з материкової України. Навіщо Криму стільки електроенергії Відповідь може бути лише одна — під потреби військового комплексу. Це не позбавлено логіки, бо з того боку Чорного моря вже країни НАТО, отже Росія тепер їм показуватиме “кузькіну мать” з Криму .
Розмовляв Ярослав ГРЕБЕНЮК
