Щоденники українських дітей про війну експонують в музеї Анни Франк
Категорія
Культура
Дата публікації

Щоденники українських дітей про війну експонують в музеї Анни Франк

Щоденники українських дітей про війну експонують в музеї Анни Франк
Джерело:  online.ua

14 щоденників українських дітей про війну виставлять в музеї Анни Франк в Амстердамі. Ці маленькі діти пережили російську окупацію, обстріли, втратили батьків.

Джерело: Суспільне

14 щоденників українських дітей про війну виставлять в музеї Анни Франк

У Музеї Анни Франк в Амстердамі покажуть щоденники 14 дітей з України. Вони записували події свого життя з початку війни 24 лютого 2022 року.

Про це повідомила Христина Храновська, ініціаторка проєкту "Щоденники війни: Непочуті голоси українських дітей".

Символічне місто, менш як за 100 км від Гааги — місця, яке стає хабом справедливості для всіх, хто постраждав від агресії та інших міжнародних злочинів. Злочинів, які замовчують та які ігнорують. Злочинів, які скоєні й проти українських дітей, — написала в себе в Instagram Христина.

Що відомо про проєкт "Щоденники війни: Непочуті голоси українських дітей"

Виставка офіційно відкриється в мерії Амстердама 17 серпня о 12:30. Вона триватиме в Музеї Анни Франк до 24 вересня.

Виставка складатиметься з візуального щоденника війни очима дітей та буде представлена у формі аудіо- та відеоінтерв’ю. Окремий блок – особисті речі дітей, малюнки.

16-17 вересня в експозиції пройде воркшоп для дітей-мігрантів з України.

Фото: Instagram/port_agency

Над проєктом "Щоденників" понад 9 місяців працювала агенція з розвитку культури Port.agency. Це 14 історій дітей 9–17 років з усієї країни, що пережили окупацію, втрати близьких, але продовжують мріяти.

Засновниця та кураторка Port.agency Катя Тейлор каже:

Половина з них втратили саме тата. Іноді щоденник — це єдине, що сім’я вивезла з окупації. Буває ще згорілий телефон батька, дитяча іграшка.

Наприклад, історія 13-річної Аріни Первуніної. Її тато загинув, коли намагався вивезти доньку з її братом та двоюрідними братом і сестрою з Херсонської області до Миколаєва.

Я не хочу жити. Навіщо таке життя без тата? Та я ще незграбна дитина, яка сама нічого не може зробити, та, напевно, це моє покарання, напевно за те, що я не змовчала, а подзвонила татові, не перетерпіла. Якби я не зателефонувала татові, то все було б добре, всі були живі.

Нотатки з щоденників в липні зачитував голова українського МЗС Дмитро Кулеба з трибуни Генасамблеї ООН.

Читайте також:

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?