Про те, як дописи у Facebook можуть багато що змінити в країні, чому не можна відмовлятися від Донбасу та людей, які там живуть, мету діяльності Надії Савченко й небезпеку ворога, з яким воює Україна, розповів в інтерв'ю ONLINE.UA волонтер, колишній учасник АТО Мирослав Гай.
Попередню частину інтерв'ю читайте тут: На Донбасі є приватні армії Путіна, але і до нас не просто так їдуть військові НАТО - Мирослав Гай
- Мирославе, час від часу ви пишете на своїй сторінці у Facebook досить провокативні, неоднозначні пости, які викликають неабияке збурення серед користувачів. Не так давно ви емоційно звернулися до тих, кому "пох", тих, кому байдужа війна, тих, у чиїх дітей "крадуть майбутнє". Кому конкретно це було адресовано?
- Це - всім. Дивіться. Йде велетенська кількість обстрілів. Просто шалена. Люди, давайте, зверніть на це увагу! Волонтери пишуть, що борти йдуть, що потрібна допомога - зверніть увагу трошки на це. Або підтримайте якось. А зараз що? Зараз пости з ресторацій набагато більше лайків набирають, аніж звістки з фронту чи заклики про допомогу!
Я розумію: втомилися від війни. Але - люди, хто вам сказав, що ви будете бігти спринт, а не марафон?! Це раз. По-друге, вибачте мені, робота над миром і демократією - це пожиттєвий процес. Припиняєш працювати – отримуєш диктатуру і війну. То, вибачте, люди там пхнуть - давайте їм тут трошки допоможемо!
Це був такий пост роздратування. Він дійсно грубий вийшов…
Антоха, мій товариш, місяць тому втратив око. Він економіст, фінансист, пішов в АТО. Зараз ним треба займатися. Він зараз приведе себе трошки до ладу – буде, думаю, нам допомагати.
Або зараз я хлопця забираю з морпіхів. Звернувся у військкомат, у нього гепатит - заразили при пораненні. З армії його "попросили". Слава Богу, держава зробила безкоштовну програму для АТОшників. Але ж ніхто про це не знає. Це вони звернулися, я дізнався - і ми зараз будемо класти його на лікування.
Тобто є реальні люди, реальні проблеми. Я теж хочу веселитись, якщо що. Але як?.. Це у мене просто був крик про наболіле. Вважайте, що це хвилинка слабкості була. Бо насправді це безсенсово. Такими призивами ти не викличеш у людей ні реакції, ані усвідомлення…
- Судячи з коментарів, щось ви таки зачепили, якісь струни…
- О, ще забув сказати! Зараз у нас іде тотальний скандал з найбільшим нашим товаришем і другом – з Польщею. Хто б мені що не казав, я впевнений, що це проросійські організації, Російська Федерація організовують нам такий "дипломатичний привіт". Вони систематично валяють пам’ятники, в Польщі організовують якісь проросійські організації на побиття…
Тобто зараз на тлі війни руйнують наші нормальні стосунки з найближчим союзником. Ну, схаменіться! Підніміть хвилю в тому Facebook чи де, що Україна - за Польщу, що ми - проти вандалізму. Ну ви що - не бачите цього? Що нам зараз руйнують дипломатичні стосунки з одним з головних наших товаришів, який за нас топить в усіх ПАРЄ, ООН, усюди?
Зараз туди, в Польщу, американці позаходили, техніка американська. Це взагалі нам з ними тримати одну лінію оборони! Тиша… Ніхто про це не знає. Ніхто про це не пише. Та напишіть: поляки, ми - друзі! Доста!
Я вам кажу, якби декілька тисяч людей написали, ситуація би помінялася. Принаймні, з’явилися б якісь статті з заголовками, що український сегмент Facebook - за Польщу і проти вандалізму. Елементарні речі. Як можна цього не бачити? Посварять нас із Польщею, от побачите. Там вже погрози пішли про те, що дипломати не приїдуть на якісь заходи. І будемо мати проблему. І це точно, я вам скажу, вушка червоного чекіста тут стирчать.
Читайте також: Забудьте про "ополчення": стало відомо, хто зараз воює проти України на Донбасі
- Але ж дивіться, в тій же Биківні вандали пошкодили і польський, і український монументи жертвам НКВС! В чому ж тоді претензії польської сторони? Це ж зрозуміло мало би бути, що причина - не у ворожості до Польщі.
- В чому претензії? То це вже третій такий випадок. І ніхто не каже, що був і український монумент пошкоджений. Пишуть про польський пам’ятник. Ніхто про решту не говорить. А говорити про це - треба.
Це була психологічно-інформаційна операція. Це військова операція, яка проводиться військовими фахівцями - навіть якщо малювали чи вандалили проросійські якісь підлітки, чи кого вони там найняли. Це психологічно-інформаційна військова операція, дуже грамотна, по руйнуванню наших добрих дипломатичних стосунків з головним зараз нашим і військовим, і економічним другом.
От тому я і написав такий злий пост. На війну нам - пох, вибачте за вислів, на польські відносини - реакції нуль. І куди ми йдемо? Ну, давайте сперечатися щодо мови! Тоді як є реально серйозні проблеми!
- Ви вважаєте, прості громадяни таки можуть на це все вплинути?
- Ми багато на що можемо вплинути. Он, тільки сказали - і всі на мову перейшли. Тільки написали у Facebook – і генералів познімали. Зараз суспільство дуже активне. І це відчувається. Тому я і закликаю, напишіть: поляки – наші друзі.
- Як гадаєте, що зараз найбільше розділяє українське суспільство? Чому ми спостерігаємо зараз почастішання і поглиблення конфліктів скрізь, в тому числі, між волонтерами?
- Завжди в основі всього лежить економічне питання. Завжди! З усіма - і з суспільством, і з волонтерами. Якщо у вас все нормально, якщо економічно все гаразд, ваша родина захищена - то у вас і таких конфліктів не буде.
- А як же Майдан, початок війни, коли ми були об’єднані як ніколи? Тоді про "все гаразд" у економіці теж годі було й говорити.
- На Майдані скільки людей було? Мільйон із сорокамільйонної країни?
Мирослав Гай на фронті із допомогою українським військовим. Фото: Facebook
- Добре, не Майдан, початок війни. Всі ж об’єдналися тоді!
- Всі піднялися тому, що найліпше об’єднують націю, людей, компанію, групу або справжня хороша ідея (у нас зараз такої ідеї поки що нема), або колективна загроза. Повірте, якщо б зараз по редакції почав бігати чувак з ножем, всі ці люди, які п’ять хвилин тому сварилися і кричали один на одного, дружно би об’єдналися і почали б діяти разом. Це – те саме.
- А якби він бігав кожен день…
- А якби він бігав кожен день і чіпав по одному - дзьоб-дзьоб - всі би думали: а, ладно, пішли на каву, він там зараз не бігає. Те саме відбувається сьогодні і з війною.
- Не можу не запитати про кілька останніх скандалів навколо телеканалу СТБ (де показали програму з росіянами, які воювали на Донбасі, - ONLINE.UA)...
- О-о-о-о… Ну добре, запитуйте.
- Що це було, чому взагалі це можливо в країні, де три роки йде війна?!
- Це складно… До війни телеканал багато співпрацював з Росією. Як і всі інші канали. У нас же фільми, серіали, програми, музика - все ж закуповувалось там. Вся ця ситуація, яка зараз відбувається в країні, вона, звичайно, заважає розвиватися і вести бізнес так, як вони вели раніше. Не можна. Це складно, тому що це – махіна, це - фабрика, це - найбільше власне виробництво в країні.
Я працюю там десять років. Там працює моя дружина. Там працює моя сестра. Там працює купа моїх друзів. І зараз виникають такі скандали.
- То чому вони виникають, ті скандали?
- Скандали виникають тому, що їх неможливо контролювати. Там багато людей з різною позицією. І буває, одна людина отак ляпне щось необережно - а контракти підписані довгострокові, так просто людину не звільниш. І маємо потім проблему.
Річ у тім, що бізнес, попри війну, все ж таки намагався жити так, як він жив раніше. Зараз всі зрозуміли, що це неможливо.
Але я вас запевняю, що у каналу - стопудово проукраїнська позиція. Звідки я знаю? Я пішов одним з найперших добровольців в країні (на фронт, - ONLINE.UA). У нас був перший батальйон добровольчий, ще з Майдану. І канал мене підтримав на Майдані, канал мене підтримав, коли я пішов на фронт. Я не був офіційно оформлений дуже довгий час, тому що нас не знали, куди приткнути - і мене не звільнили. Потім пішла велика кількість добровольців з каналу – канал всіх забезпечив амуніцією, формою, нікого не кинув, нікого не звільнив. Один з топ-менеджерів каналу – топ-менеджер! – пішов на фронт добровольцем. Де ви бачили топ-менеджерів серед добровольців? Про що ще треба говорити?
Ясно, що каналу доведеться в якийсь момент усвідомити, що реалії помінялися і, відповідно, міняти свою політику, програми, стосунки з певними людьми. Але це їхнє питання, як їм це робити. Вони проукраїнські, наскільки це можливо. Я думаю, що СТБ вас дуже здивує ще. От повірте!
Мені дуже багато дорікали, коли я підтримав канал. Але я не міг його не підтримати! 10 років, товариші там... Хіба я міг сказати: ах, ви, гади, я вас не підтримую? Хай би навіть у мене зразу була би купа лайків і репостів під такою заявою. Я не можу, просто по-людськи це було б неправильно. Я міг або просто промовчати, або сказати слово на захист.
Але з такою звіриною прямо люттю накинулися на канал, що ви мені вибачте, друзі! Один з найпопулярніших каналів країни, в якого рейтинги зашкалюють. Ви ж всі дивитесь програми телеканалу СТБ. Майже в кожній програмі українці масово голосують. І зараз ви так накидаєтесь на цей телеканал. Я мусив просто висловити свою позицію.
Я вважаю, позиція телеканалу, його керівництва - проукраїнська без сумніву. А тепер ще треба думати, як в цій ситуації вести виважену політику. Це складно, ви ж розумієте. Я не хочу за керівництво каналу говорити, але ж ви розумієте, що є власники і так далі. Є питання. Це достатньо складно - бути однією з найбільших фабрик з виробництва медіаконтенту в Україні, працювати – і раптом все це розірвати, обірвати повністю. Так не робиться.
До того ж, у нас хіба нема каналів відверто проросійських? Які просто відверту російську пропаганду показують? Є. Я можу всі їх назвати. Всі їх знають. І знають, що власники їхні - або росіяни, або… Ну, ви розумієте…
В принципі, думаю, я все сказав. Канал вас здивує ще. От ви побачите, ще в цьому році. Я не шкодую ані секунди, що я за нього вступився. Бо, знаєте, зробити якусь помилку, особливо у великому колективі - це запросто. Це легко. Питання в тому, як ви на цю помилку чи проблему реагуєте. Реакція на помилку більш важлива, ніж сам факт помилки. І реакція каналу була. Керівництво каналу вийшло і публічно, на всю країну, звернулося з вибаченнями, пояснило ситуацію. Не замовчало. Не заховалось. Що це для мене означає? Що вони планують працювати в цій країні. Вони вибачалися перед глядачами своїми, тому що розуміють, що зачепили їхні почуття. І це логічно, розумієте? Це означає, що цей канал з цими глядачами збирається жити далі. І, відповідно, він свою політику буде будувати залежно від глядача. І це правильно. Це грамотно. Я вважаю, що це супер.
- Про те, що правильно і що - ні. Зараз дискусії точаться щодо блокування окупованих територій. Як ви ставитесь до нинішньої блокади залізниці на Донбасі групою активістів (розмова відбулася до нещодавнього конфлікту навколо блокади, що вилився у сутички, - ONLINE.UA)?
- Я не знаю, хто там блокує. Напевно, хлопці-ветерани. Може там і є мої знайомі, я просто не знаю.
- Там є Семенченко і Парасюк, наприклад.
- Семенченка я бачив один раз в житті. Сказати, що ми знайомі?.. Перетинались на заході, коли фільм презентували. Особисто не знайомились. З Парасюком - теж не знайомий. Я його бачив на Майдані один раз, на сцені. Хоча я там жив, на Майдані. З мого оточення його там теж ніхто не бачив. Може, хтось і знає, але так щоб сказати точно…
Ясно, що це заробляння політичних дивідендів. І це не погано. Я теж, коли доставляю допомогу - фотки виставляю, щоб отримати "дивіденди" інформаційні, щоб люди більше допомагали. Просто контрабас іде через інші канали. Він як ішов, так і йде. І всі це знають. Відповідно - якщо ви вже хочете блокувати, то блокуйте по-справжньому!
- І всі шляхи.
- Всі знають. Всі військові там знають, що, де й як. А це тоді що? Це ви одну залізницю заблокували? Так воно піде іншим вузлом. Чи взагалі не залізницею! Питання – в ефективності цієї блокади.
Те, що це показує, що громадськість проти - я вважаю, це добре. Я вважаю, з Російською Федерацією потрібно припинити повністю всі зв’язки. І надати можливість всім людям на окупованій території виїхати сюди, забезпечити їх по-максимуму. Але по всіх законах війни окупована територія має забезпечуватись окупантом. Це жорстко. Це страшно. Це долі людей. І кидати їх не треба. Але сам факт торгівлі має бути припинений.
От ми з вами говорили про СТБ - так само і тут: ми в нинішніх реаліях вже не можемо жити так, як жили раніше. Ми маємо зайняти конкретний бік. І якщо ви займаєте бік співпраці з Російською Федерацією - ви ворог. Ну, це ж ясно! Що тут навіть думати?
- А якщо ви платите зарплати і пенсії на окуповані території - хто ви тоді?
- Чекайте. Навіть злочинцям у тюрмах платять пенсії. Людина працювала. Працювала на цю державу, хоче того держава чи ні. У людини був соціальний договір з цією державою про те, що вона працює, а держава потім їй платить пенсію. І навіть якщо ця людина емігрує в Уганду, держава має забезпечувати її пенсією. Бо це її гроші.
- По-перше, у нас солідарна пенсійна система, а не накопичувальна. По-друге, дивно порівнювати Уганду і ОРДЛО. Чому таке перерахування грошей на окуповані території не може вважатися співпрацею з терористами?
- Це не є співпраця. Ви віддаєте бабусі чи дідусю гроші, які вони заробили. І те, що він не може кинути квартиру на окупованій території, бо йому немає куди переселитися, бо не були забезпечені поїзди безкоштовні, автобуси для вивезення людей з цієї території… Треба було зробити просто безкоштовну залізницю від держави, щоб люди могли виїхати. А у людей іноді там 100 гривень немає, щоб дістатися до тієї залізниці. Тому держава винна, що вони не змогли виїхати. Або не захотіли. А ті люди - в чому вони винні? В тому, що він там живе, він там народився? А хіба то не Україна?
- Україна.
- Ну! Хай окупована, хай неконтрольована - але Україна. І людина, яка там живе, - громадянин України. По всіх міжнародних законах. Це вам будь-який юрист скаже.
- Добре, пенсії держава має продовжувати платити. А що на рахунок того ж водопостачання? Можливо, припинення постачання води значно наблизило би перемогу України в цій війні?
- Це все поєднано. Ну як ви скажете людям, що держава припиняє водопостачання? Це вже буде геноцид!
- Так, а що робити в таких умовах? От є у нас влада. І є гібридна війна, яка і не війна наче, а антитерористична операція. Виходить, у нас, у влади, у держави скуті руки?
- Якоюсь мірою так. У них є питання людей на тій території - і війни та реакції суспільства тут. Є питання. Я думаю, цього року буде, можливо, більш жорстке закриття всіх цих "кордонів". Бо, як я вже казав, ми обрали правильний вектор.
Просто тільки-но ми відмовимося від тих територій… Коротко кажучи, ворог зупиниться там, де ми його зупинимо. Віддаємо Донбас - він іде далі. Віддаємо Слов’янськ – він іде до Харкова. Віддаємо Харків - він іде до Києва. Не треба думати: ось зараз ми цю землю покинемо - і від нас відстануть. Де ми зупинимо агресора - там він і зупиниться. Якщо ми віддамо зараз ці території – все, він буде готувати плацдарм для захоплення нових. Як гопник, знаєте? Ти віддав йому телефон – а він тобі: а гаманця чого не віддав? А ти, дурень, думаєш, що телефону йому буде достатньо. Чому, якщо можна ще забрати? От і все.
Людей кидати не можна, це однозначно. Навіть злочинців кидати не можна. Всі, хто сидять по тюрмах в ОРДЛО, мають бути евакуйовані українською державою, і їм має бути надана можливість продовжити відбувати покарання на українській території. Бо це українські громадяни. Треба для себе це запам’ятати. "Ополченці", які взяли до рук зброю, - це українські громадяни, що скоїли злочин. Росіяни - це не українські громадяни. Відповідно, з ними треба поводитись, як з терористами. Так з ними і поводяться. А це - українські громадяни. Їх треба ловити і судити. Розумієте? Бити паспортом по лобі і казати: ах, ти… От і все.
- А як ви ставитесь до тих, скажімо так, публічних діячів, які зараз говорять про те, що треба відмовитись від Криму, від Донбасу?
- Я ж вам сказав - ворог зупиниться там, де ми його зупинимо.
- Та я зрозуміла, як ви ставитесь до цієї пропозиції. Я запитувала про ваше ставлення до людей, які це озвучують – Савченко, Пінчук і так далі?
- Це теж проблема. Я вважаю, Савченко - російський агент. От серйозно. Я так думаю. І давно.
Мені так здається, я завжди кажу, бо немає доказів. Але не виходять з тюрми в такому стані! Я скільки бачив хлопців після року тюрми, навіть звичайної - ви вийдете, повірте мені, не те, що пожмакані, пожовані. От просто рік посидіти в звичайній українській тюрмі. Ну, не виходять такими повняшками!
- Тим більше, після такого тривалого "сухого голодування"…
- Та ну… Мій товариш більше місяця голодував – вони перетинали Атлантику. То вони знімали фільм поетапно. Вони сіли на човен, попливли, з ними лікар був - і знімали щоденно трансформацію себе, свого тіла і свого психологічного стану. Ви уявити собі не можете, що робить місяць голодування з людиною! Пам'ятаєте, як в Освенцимі? Скелети! Отакою може людина вийти. Розумієте? Це перше.
По-друге, всі її дії на Майдані, всі ці відео, які з’являються зараз, де вона там з боку "Беркуту", і туди, і сюди… Це якась заздалегідь підготована персона для виконання певних завдань. І вона їх виконує. От і все.
- Це мав би бути настільки далекоглядний, наполеонівський план, що мені особисто простіше просто повірити, що вона, як то кажуть, без царя в голові.
- Слухайте. Тут зараз звинувачують росіян, що вони в американські вибори втрутились. Полонієм їздили Литвиненка в Лондоні труїти. Можна було просто по голові стукнути - так ні, полонієм… Їздили з тим чаєм чи з чим, заразили так, що Лондон заявив, що це напад, радіоактивне зараження і ядерна загроза.
Звідки ви знаєте, що в них в голові? Це ФСБ. Вони грають у шпигунів. Вони сечу міняли на змаганнях, вскривали ці коробки, передавали ці коробки, підливали цю сечу, а тепер заявляють, що те, що є чоловіча ДНК в сечі жіночої збірної РФ - то це через те, що ДНК передається статевим шляхом під час сексу! У них хромосома там зайва… Ви зрозумійте, що ми маємо справу з дуже небезпечними, дуже натренованими ідіотами. Що тут думать?! Всю збірну посадили на допінг і міняли банки з сечею… А там же секретний замок. Це треба було знайти фахівця, який замок Олімпійського комітету з суперзахистами відкриє … Що ви хочете? Яка там Савченко? Тьху!.. У них таких планів ще - ого!
- Як гадаєте, все це, навіть те, що та ж Савченко говорить - на кого це розраховане?
- Завдання - обілити той бік.
- Перед ким? Всередині України? В Росії? В світі?
- Перед Євросоюзом. Тому що - дивіться, Савченко тут виступає менше, більше їздить туди - по ПАРЄ всяких і так далі. Відвідує різні конгреси… Завдання – обілити ту сторону. Показати, що це - "громадянська війна". Що росіян там немає. Що це внутрішньоукраїнський конфлікт. Що Україна має прийняти ті території на їхніх умовах. Що то хороші хлопці - просто наші не вміють домовлятися. Що це проблема не тих територій і не втручання Російської Федерації, а проблема української влади, яка не вміє знаходити спільну мову. І що насправді Росія тут ні при чому, тому санкції не потрібні. І так далі. От мета. Вона показує, що є політики, які підтримують протилежну позицію – що з Росією треба дружити.
Читайте також: Савченко намагалася прорватися в ДНР і говорила, що бачить Плотницького і Захарченка в Раді
- Як це зупинити?
- СБУ, контррозвідка.
- А хіба зараз вони можуть щось зробити з нею?
- Зараз вона депутат, тому вони не можуть зробити нічого. А от якщо знімуть з неї недоторканність – то, може, щось і зможуть.
Ну, дивіться, у неї проблем з коштами немає, все гаразд. Це ж видно. Їздить, куди хоче, літає, куди хоче. Все нормально. Ой… Що я вам скажу? Головне, що ми всі це знаємо.
- То це ж і не для нас говориться…
- Та всі вже це знають. І бабусі вже навіть це знають. Всі знають. Я ж сам тримав плакатик "Звільніть Савченко!" Ідіот…
- Багато хто тоді тримав…
- А що робити?.. Взагалі всіх громадян України в Російській Федерації, навіть якщо вони якісь стрьомні, треба забирати сюди. Хай відбувають покарання тут. Будь-який наш громадянин, навіть якщо він, умовно кажучи, зрадник, залишається українським громадянином, поки не поміняв паспорт. Він має бути доставлений до України і отримати по заслугах.
- На завершення. Я так розумію, нема навіть сенсу питати, чи надовго це все…
- Надовго.
- Так, це вже очевидно. Але коли все закінчиться, яку ви бачите найоптимальнішу стратегію реінтеграції окупованих територій назад в Україну?
- Економіка - первинна. Зробіть життя тут ліпшим, ніж в Росії, зробіть так, щоб люди хотіли тут жити. Це перше.
Друге - мовний закон. Українська мова. Люди мають бути змушені вивчити державну мову і в усіх державних установах нею користуватися. Так само, як не можна стати громадянином США без знання мови, якщо ти не немовля, така сама має бути політика і в Україні.
Це стосується ще й української історії, до речі. Ми маємо проводити потужну інформаційну кампанію. Ми маємо запустити контрпропаганду. Ми маємо розкрити історичну правду. От як було з нацистською Німеччиною. Їх же інтегрували до цивілізованого світу назад. Люди ж там були покалічені морально, в тому сенсі, що знаходились так само під впливом пропаганди. Їх возили і змушували відкопувати тіла тисяч загиблих, закатованих євреїв, геїв, всіх-всіх-всіх… Возили на ці Освенцими, Бухенвальди і змушували відкопувати, робити перезахоронення закатованих громадян. Власними руками. В усіх школах розповідали про те, які жахливі злочини були зроблені, і так далі.
У війні з Росією Україна має справу з дуже небезпечними ідіотами. Фото сайту "Новости Донбаса" з окупованого Донецька
Так от, треба показати могили загиблих українців. Треба показати закатованих, які були замучені в катівнях ОРДЛО, їхні фотографії, відео. Треба показати всі ці злочини. Показати злочини Російської Федерації, які вона здійснює в Криму, на Донбасі.
Треба розкрити злочини Радянського Союзу. Ми зараз робимо декомунізацію, а починати треба з оголошення злочинів і засудження їх. Тому що ця вся історія з Донбасом - вона йде ще з тих часів. Вони ж там виходять із зірочками ще Радянського Союзу!..
Це все ми маємо розкрити, показати, покарати катів з НКВС. Які досі живуть. Старенькі діди. Нічого, що він там розстріляв декілька тисяч людей особисто – зараз отримує пенсію, живе, все гаразд. Багато хто сказав би: та не чіпайте цих дідусів! Ні! Бо після Другої світової війни в Радянському Союзі вижили, звісно, і нормальні люди. Але переважно вціліли оці вертухаї з НКВС. Треба все це показати, засудити їх і посадити.
Читайте також: Бойовики панікують і брешуть, що українська армія штурмує Донецьк - Мирослав Гай про бої за Авдіївку
І це стосується не тільки Донбасу. Це стосується кожного українця. І мене, бо я всього цього не знаю, можу лише уявляти собі масштаб тих злочинів. Я маю теж пройти таке психологічне очищення, усвідомлення, прийняття своєї історії - як громадянин, як людина мушу сам відчути цей сором пекучий за ті вбивства, які скоювались за мовчазної згоди моїх дідусів, бабусь і так далі. Потім сказати собі, що я не хочу повторення цього ніколи в житті. Не хочу повторення геноциду найліпших.
І тоді відпадає будь-яке питання, чи маємо ми йти до цивілізації, чи бути колонією російської імперії - бо ми вже засудили. Ми вже туди не хочемо повертатися. Відпадає будь-яке питання мови, тому що тоді ти будеш на боці тих, кого розстріляли за мову, а не тих, хто зрадив її. Всі питання відпадають.
От з цього треба почати. І це навіть не з Донбасу треба почати, а починати зараз, тут, з усієї України. Тоді - переможемо.
