7 березня 1949 року науковці Вудс-Холського океанографічного інституту (WHOI) неочікувано для самих себе зробили запис вкрай моторошних звуків. Тривалий час ні вони, ні їхні колеги не могли зрозуміти, з чим насправді стикнулися біля Бермудських островів. Однак тепер світ врешті знає правду.
Головні тези:
- Архівні записи десятиліттями припадали пилом, поки вчені не знайшли їх.
- Підводні звукозаписи стали важливим інструментом для дослідження та захисту вразливих популяцій китів.
Науковці розгадали загадку моторошної мелодії
З заявою з цього приводу виступив морський біоакустик і почесний науковий співробітник WHOI Пітер Тіак, пише Discover Wildlife.
За його словами, майже 80 років тому його колеги записали так звану пісню горбатих китів, однак не змогли її розпізнати.
Науковець звертає увагу на те, що загалу ці звуки відкрив морський біолог Роджер Пейн в 1970-х роках, випустивши альбом Songs of the Humpback Whale.
Що стосується запису вчених, які зробили в1949 року, вони доволі довго припадали пилом у сховищі, поки архіваріуси WHOI не виявили його під час оцифрування старих аудіоматеріалів.
Вони відразу зрозуміли, наскільки це значуща знахідка, — наголосив Тіак.
Як зазначив науковецЬ, враховуючи те, що кити під водою долають чималі відстані — процес їхнього вивчення суттєво ускладнюється.
Підводні звукозаписи — потужний інструмент для захисту вразливих популяцій китів, — пояснює Тіак.
