Чи існує “лохнеське чудовисько”? Так. Однак це не рептилія. В Університеті Отаго дослідники з Нової Зеландії вирішили повернутись до теми існування викопних рептилій в наш час. З цією метою міжнародна команда науковців відправилась на пошуки легендарного і містичного звіра через океани до Європи.
Джерело: Express.
Там, на Британських островах, в Шотландії, дослідники провели декілька днів, збираючи проби ДНК у воді на різних глибинах та в різних місцях шотландського озера Лох-Несс.
Після тривалого дослідження вже безпосередньо в Університеті Отаго, керівник групи фахівців, професор Ніл Геммел, оприлюднив висновки своєї команди.
І вони виявились невтішними для тих, хто очікував наукового підтвердження щодо наявності живих динозаврів в озерах Великої Британії.
Ким є "лохнеське чудовисько"?
Так, Ніл Геммел заявив, що переважна більшість фрагментів ДНК, зібраних під час експедиції, цілком розшифрована і успішно ідентифікована. Майже всі досліджені фрагменти належать давно відомим сучасній науці видам живих істот, які населяють фауну Британських островів.
Особливо багато фрагментів такої відомої риби, як вугор. І саме вугрів, як вважає професор, люди з давніх давен вважають тою самою легендарною лохнеською доісторичною рептилією, приписуючи їй і величезні розміри, і схожість з деякими видами динозаврів, які здебільшого жили у воді.
Однак, науковець зазначає, що вугри, в нормальному стані, фактично ніколи не досягають значних розмірів. Численні повідомлення водолазів, туристів, журналістів та місцевих мешканців про 4-х метрових чудовиськ з товщиною тіла приблизно в ногу людини, звісно, він не відкидає, однак пояснити такі розміри вугрів може лише наявністю виняткових мутацій цих змієподібних риб.
«Якщо вони мають розміри близько чотирьох метрів, як показують деякі з цих спостережень, то я, як генетик, в цьому випадку схильний думати про мутації та природні варіації. Хоча такий великий вугор був би за межами нормального діапазону. Здається неможливим, щоб щось могло вирости до такого незвичайного розміру» - зауважує Ніл Геммел.
Однак, деякі інші дослідники стверджували, що сонари, розміщені на човнах під час чергової спроби ідентифікувати величезних підводних мешканців, фіксували 15-20 футове (4,5 — 6 метрове) створіння, що було єдиним організмом. Так, Рональд Макензін — власник круїзного човна на озері Лох-Несс, свого часу також демонстрував записи сонара і стверджував, що така величезна істота в жодному випадку не може бути, наприклад, лососем або зграєю інших риб.
І в цьому випадку суттєво підсилити його переконання може одне невеличке уточнення, яке зробив університетський професор Ніл Геммел. Адже новозеландець, зрештою, змушений був визнати, що 20 відсотків всіх зібраних в озері Лох-Несс фрагментів ДНК його команді так і не вдалось ідентифікувати.
Читайте також:
