Українські ветерани кажуть, що деякі українці, хоча й згуртовані, проте відірвані від реальності, яку бачать солдати: що війна може тривати роками і потребуватиме для боротьби набагато більше людей, ніж зараз.
Українцям треба бути готовими до довгої війни
42-річний педіатр і колишній радник МОЗ зі Львова Олександр Ябчанка є командиром взводу 1-го окремого батальйону «Вовки Да Вінчі» і воює з перших днів війни.
Одужуючи від третього бойового поранення, він озвучив попередження для тих українців, які, за його словами, можуть ховати голову в пісок через війну з Росією.
Хлопці, рано чи пізно це вас наздожене, — сказав Ябчанка.
Reuters пише, що поки на лінії фронту йдуть бойові дії, у Львові та в інших містах України панує ілюзія нормального життя.
Такі бійці, як Ябчанка, побоюються, що в той час як українці загалом об’єднані, деякі відірвані від реальності, яку бачать солдати: що війна може тривати роками і потребуватиме для боротьби набагато більше людей, і що поразку Росії не слід сприймати як належне.
Українці згуртувалися після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року, у багатьох випадках, взявши до рук зброю.
Моральний дух українців досі високий
Через 19 місяців моральний дух українців залишається на високому рівні, і люди все ще вітають війська як героїв.
Загартовані в боях ветерани висловлюють місцевим ЗМІ занепокоєння щодо впливу на довгострокову стійкість України “рожевого погляду” на війну або почуття нетерпіння, яке підігрівається деякими громадськими діячами та журналістами.
Може вийти так, що ситуація на фронті загостриться, і до цього потрібно бути готовим, – написав наприкінці серпня у Telegram начальник штабу бригади «Азов» Богдан Кротевич, закликаючи українців запастися силами та припинити питати, скільки триватиме війна.
Ябчанка каже, що ті, хто мають близьких у війську схильні бути більш реалістичними.
Проте він стурбований тим, що багато чоловіків військового віку не готові до реальності запеклого ближнього бою та сильного артилерійського вогню, якщо їх призвуть.
Це чийсь чоловік, чийсь син, чийсь батько. Це українець, за якого мені буде боляче, коли його, не дай Боже, вб’ють, – сказав він.
