Загін “Сліпа Лють” працює на Бахмутському напрямку та бере участь у спецопераціях, що не може розголошувати, але про успіхи яких знає весь світ. Вони — добровольці, які боронять нашу країну у складі Української добровольчої армії, не отримуючи заробітної плати чи виплат від держави.
Командир загону “Сліпа Лють” Олексій Цибулько із позивним “Мауглі” ніколи не мріяв про військову кар'єру. Свого часу навіть “відкосив” від армії. Він віцечемпіон Європи з бразильського джиу-джитсу та працює в ІТ-сфері. Останнє досі поєднує зі службою у війську.
“Мауглі” розповів online.ua про особливості служби в добровольчому війську і чим це подібне до козацтва, мотивацію мінометників “Сліпої люті”, чорний гумор серед побратимів та як можна використовувати свій страх із користю.
Нереєстрові козаки у сучасній армії
Ми — загін вогневої підтримки, яка прикриває піхоту артилерією. У нас є міномети, СПГ і гармати. Також є напрямок аеророзвідки. Ми брали участь у Харківському контрнаступі, а тепер працюємо на Бахмутському напрямку.
Зараз цікава робота у взаємодії з багатьма іншими підрозділами. Багато про це писали, але напряму казати не буду, що робили.
Я організатор проєктів. Підрозділ теж можна сприймати, як проєкт. Я керую групою людей для максимально ефективного виконання завдань. Мій загін повністю знаходиться на самозабезпеченні. Як би це не звучало, але треба на певну кількість людей отримати озброєння, їжу та форму. Нас забезпечують волонтерські збори та донати від меценатів. Ми не маємо жодних соціальних виплат чи страхових пакетів. Зарплатні, звичайно, теж.
Ми не оформлені, як військові, бо добровольче військо. Завжди було реєстрове козацтво і нереєстрове. Ми — нереєстрові козаки.
Росіян мотивує ненависть до українців
Війна — це архаїчна розвага для бидла. Ми беремо в ній участь не за власним бажанням. Єдиний шанс вижити для нас — це захищатися. Я не розумію, яка у росіян мотивація воювати з іншою державою.
Наш ворог — це високомотивований супротивник, який ненавидить українців, як націю. У Росії культивувалася зневага до українців протягом всієї історії.
Олексій “Мауглі” Цибулько
Командир загону “Сліпа Лють”
Росіяни свято вірять у те, що ми нацисти та фашисти. Для багатьох з них війна — єдина ціль у житті. Основне, з чим зараз стикаємося — це їхня вмотивованість. Ми вважали, що їх батогом гонять на війну, а зараз бачимо, що вони реально їдуть сюди вбивати. Росіяни ненавидять нас.
Ми думали, що їхня пропаганда розрахована на дебілів. Сприймали за ідіотські жарти те, що в Україні нацисти. А потім, коли у це повірила 140 мільйонна держава, то стало не до сміху.
Наша перемога — єдиний шанс вижити
Українці не можуть зробити крок назад, адже ми відбиваємось, стоячи спиною до стіни. Коли російські війська заходять у місто, тоді відбувається геноцид українського народу.
Знову буде 1937 рік, сюди заселяться росіяни, а українців будуть розселяти у Росії. Їхнє завдання — знищити українську державу та націю. Ми готові битися до кінця, росіянам це невигідно.
Не можна знищити всіх людей, але можна розселити, щоб створити штучну асиміляцію, тоді не буде національного протесту, національної думки та згуртованості.
Росіяни ніколи не каються у своїх злочинах. Вони виправдовують Голодомор, війни, геноцид.
Войовничість — це їхня національна ідея. Вони культивують, що не програли жодної війни, їх начебто неможливо перемогти.
Перемога України — це єдиний шанс вижити нашій державі.
Олексій “Мауглі” Цибулько
Командир загону “Сліпа Лють”
Росія прагне знову створити велику тоталітарну машину. Питання не в кількості чи розмірі території, а у сфері впливу. Путін хоче, щоб Україна виконувала тіньові накази, як і Білорусь. Вони у всіх країнах створюють свої квазіреспубліки та квазідержави, щоб їх контролювати.
Європейці досі не бачать загрози
Демократичне суспільство досі не зрозуміло, що відбувається. Вони не бачать у війні Росії проти України загрозу для всього світу. Не віриться середньостатистичному європейцю, що така архаїчна штука, як війна, може існувати.
Європейці не розуміють, що тут ґвалтують та вбивають людей, розстрілюють просто за татуювання.
Ми сприймаємо постачання зброї від західних партнерів, як даність. А чи багато ми давали зброї на захист? Наприклад, коли у Сирії був конфлікт в Алеппо.
Ми маємо бути вдячні, що нам дають зброю. Якщо будуть передавати менше, ми все одно повинні бути вдячні. Потрібно налагоджувати своє виробництво та покладатись на себе, а не тільки на зовнішніх партнерів.
Україна може бути сильною державою не вступаючи ні в які міжнародні організації. Тим паче бачимо, що від них не так багато користі.
Ми трохи перегнули з пропагандою
Люди звикають до війни, і це нормальна реакція організму. Ми не можемо постійно жити у стресовій ситуації. Проте потрібно нагадувати про війну. Мають показувати не тільки перемоги, а ще й реальні загрози. Ми трохи перегнули з нашою пропагандою.
Деякі цивільні думають, що пес Патрон летить на “Джавеліні” чи на “Байрактарі” та всіх перемагає. Але перемагають люди великими жертвами та зусиллями.
Наша пропаганда не завжди показує, що це важка війна зі страшним і підготовленим супротивником.
Повага до військових зникла, бо з нами воюють “ваньки” та “мобіки-чмобіки”, яких одною рукою вбиваєш, а другою — у чаті переписуєшся. Це не так.
Олексій “Мауглі” Цибулько
Командир загону “Сліпа Лють”
Не можна культивувати, що ми воюємо зі слабким супротивником. Українська армія виконує важку роботу. Треба подавати інформацію максимально чесно, не загрожуючи державній таємниці.
Без військових у вас не буде нічого. Не буде України, міст, сімей, будинків.
Ми бачили Бучу. І таких міст і сіл є по всій Україні. Я бачив села, які стерті з лиця землі. І там, можливо, гірші речі відбувалися, ніж у Бучі. Про це ніхто не пише.
Мотивація протистояти ворогу
Я не розумію, чому люди не можуть знайти мотивацію вступати у військо та допомагати армії.
Якщо сюди зайде Росія, то у вас не буде нічого. Єдиний шанс захистити наші території та свободу — це воювати.
Яка потрібна мотивація, щоб не вмерти? Ти ж не кидаєшся під машину, яка тебе зіб'є.
На нас їде військова машина, яка зіб'є всю країну на смерть, якщо їй не протистояти. Найпростіша мотивація — вижити.
Мені навпаки дивно, що люди шукають мотивацію. Як тільки наших сил стримувати ворога не вистачить — війна прийде у кожен будинок. У Росії немає цілі захопити лише прикордонні регіони. Є мета зруйнувати Україну, як державу та знищити українську націю.
Я дивуюсь, коли люди досі шукають мотивацію. Вона перед вами. Для того, щоб підсилити свою мотивацію боротися проти ворога, треба просто згадати все, що відбувається на окупованих територіях.
У добровольчий підрозділ приходять люди, які могли офіційно не воювати, але це їхній вибір. Мої бійці не люблять просто відсиджуватись. Вони хочуть виконувати завдання.
У підрозділі стоїть черга на чергування на гармати та міномета. У мене немає людей, яких загнали батогом.
Після перемоги я хотів би повернутися до звичайного життя. Мені є чим займатися та чим жити. Тому нам і важко воювати, бо росіяни — це тоталітарне пригнічене бидло, в яких немає цілі у житті, крім священної війни.
У мене у підрозділі воюють програмісти, менеджери, дизайнери, студенти. Вони мали плани на це життя. Хтось має достатній фінансовий статус, щоб мандрувати країнами світу.
Ми маємо, чим зайнятися. Тому для мене перемога — це можливість повернутися до звичайного життя.
Переваги Української добровольчої армії
Охочі потрапити до нашого підрозділу можуть написати на рекрутинговий центр Української добровольчої армії. Головне — це мати бажання. Навчання проводиться у тилових містах, або недалеко від передової, де не йдуть бої. Коли людина отримує військовий фах, її поступово залучатимуть до бойових завдань. Ніхто одразу не гонить на складну ризиковану місію.
Багато, хто думає, якщо вчора мобілізувався, то позавчора вже у Бахмуті — це не так. А там, де так, повинно проводитись розслідування на державному рівні. Чому людину без підготовки відправили на бойові завдання?
Наша мета — максимально ефективно виконувати бойові завдання. Людина без підготовки та морально нестабільна не може бути ефективною на фронті.
Якщо морально людина не вивозить, їй будуть шукати інше місце, де теж можна приносити користь. Наприклад, готувати їжу для хлопців, які прийшли зі зміни. Людина, яка готує їжу, і та, яка воює — виконує одну мету. Кожен приносить свій вклад у знищення ворога. Тому можна бути корисним, навіть, якщо не готовий брати у руки зброю.
Не треба пускати людину на завдання, якщо вона не вивозить морально. Фізична сила нічого не вирішує на війні. Якщо можеш нести на собі спорядження цього достатньо.
Основне вирішує не фізо, а моральна підготовка. Бойові завдання пов'язані з ризиком смерті.
Це не типова ситуація, коли розумієш, що з того боку тебе хочуть вбити.
Коли я тільки приїхав на війну, намагався усвідомити, що росіяни будуть раді від того, що мене вб'ють. Це їхня ціль.
Олексій “Мауглі” Цибулько
Командир загону “Сліпа Лють”
Не всі це морально витримують.
Жарти на передовій, ФСБ та лабрадор
Смішні ситуації на війні ті, з яких міг і не повернутися. Ми зайшли у село Петропавлівка Харківської області на наступний день після того, як вибили звідти ворога.
Як добровольчий підрозділ, у нас не все є, тому шукали трофейну зброю. У сусідньому будинку щось шукали, і під'їхали знайомі зі своїм собакою лабрадором. І ми щось роздивляємось біля будинку того, а вони свистять. Я думаю: собаці своїй свистять, напевно, відбігла кудись. Вони продовжують свистіти.
Виявилось, що у тому будинку залишилися “окупанти-потєряшки”, там були професіонали — спецназ і ФСБ.
Ми цей будинок потім ще штурмували та ліквідували їх. Смішно з цієї ситуації, бо ми спочатку збирались у той будинок без зброї. Не думали, що там ще хтось залишився.
На війні постійно всі жартують над такими речами, які у голову не вкладаються. Наприклад, “Сподіваюсь, що після виходу ви повернетесь і ніг буде у два рази більше ніж вас”. Або “Я заберу твоє спорядження, якщо тебе забаранять”, чи “Сподіваюсь, тебе вб'ють у голову, а не в корпус, бо у тебе хороший бронік”.
Чорний гумор — це один із засобів вижити на війні. Смішних ситуацій мільйон, але якщо оцінити їх здоровим глуздом, то нічого смішного немає.
Важко усвідомити, що у будь-який момент можеш загинути.
Не буду розповідати, що Вальхалла мене зустріне, і я готовий вмерти зі зброєю у руках.
Якщо я вже знаходжусь на фронті та виконую бойові завдання, то це говорить про мою готовність. Але чи я цього прагну? Ні. Прагнути смерті досить дивно.
За свою країну треба не вмирати, а вбивати. Якщо помреш, то користі вже не зможеш приносити.
Олексій “Мауглі” Цибулько
Командир загону “Сліпа Лють”
Тому для мене у загоні, головне — це безпека особового складу.
Як використати страх на війні
Я люблю життя, і мені б не хотілось вмирати. Коли ще не пішов воювати, то знав, що ворог може зайти у будинок, і зґвалтувати дружину, вбити дітей та тварин. Зруйнувати все, і ти нічого не можеш зробити, бо просто цивільний. Для мене це було страшніше, ніж зараз брати активну участь у війні.
Страх смерті присутній, але бажання смерті відсутнє. Однак, не ризикуючи, не можеш воювати.
Той, хто не боїться перед бойовим виходом, може мати чи проблеми з головою, чи вдає хоробрість, щоб підтримати себе і побратимів.
Перед кожним бойовим виходом у мене є страх не повернутися. Його можна використовувати собі на користь. Зі страхом ти будеш пильнішим і зважено приймати рішення.
Проте страх не повинен стати панікою. Наприклад, сидиш в окопі, починається обстріл, одразу виникає бажання звідти втекти. Якщо вискочиш, то, скоріше за все, загинеш. Треба перечекати, усі обстріли закінчуються.
Страх смерті буде тебе мотивувати копати ямку глибше. І кожну вільну хвилину розкопувати далі. А паніка скаже: “Вискочи й біжи”. Одне тебе захистить, а інше — призведе до смерті. Не знаю, може, є безстрашні люди. Я не один з них.
Кукуха їде у всіх
Кукуха їде, і у цивільних, і у військових. Не може людина витримувати такий рівень стресу без відображення на фізичному та моральному здоров'ї. Навіть під час інтерв'ю мені телефонують, щоб я проконсультував бійців. Я постійно думаю про війну і побратимів.
Ми виконуємо сплановані операції, які зазнають втрат. Не можна виграти війну без втрат живої сили.
Це не просто 10 людей вибігають та штурмують грудьми одне кулеметне гніздо. Люди гинуть, якщо операція йде не за планом.
Треба доносити до суспільства, що йти до психологів — нормально. Отримувати медикаментозну допомогу, яку виписав лікар — теж нормально.
Хочеш миру, готуйся до війни
Коли настане перемога, нам треба стати мілітаризованою державою, яка вкладає гроші в армію та розвиток новітнього озброєння. Є така фраза: “Хочеш миру, готуйся до війни”. Якщо хочемо жити мирно, повинні бути готові до війни.
Військова професія має стати поважною. Раніше казали, що йдуть в армію лише тупі.
Я у свій час “відкосив” від армії, бо це було найгірше, що можна придумати. У 18 років незрозуміло чим два роки займатися. Ця професія тоді висміювалася.
В армії повинні бути розумні та вмотивовані люди, які отримуватимуть гідну зарплату. У цивілізованих країнах світу у військових високі зарплати.
Ти захищаєш країну, і повинен почувати себе захищеним, а не думати, як забезпечити свою сім'ю.
У нас така позиція: “Ну, нема ж війни, за що платити?” А коли буде війна, що робити? Чому військові у мирний час повинні отримувати мізерні зарплати, хоча вони готові захищати свою країну. Усі регулярні війська одразу зустріли ворога. Вони стримали ворога та дали підготуватися тим, хто воює далі.
Військові не казали, що не підуть воювати, бо мало платили. Як кажуть: “Знаєш, не буду брати проєкт, бо мало платять”. Вони не могли не взяти цей проєкт.
Олексій “Мауглі” Цибулько
Командир загону “Сліпа Лють”
Американці дуже поважають своїх військових. У них людина півтора місяця воювала в Іраку, і вже на все життя Герой. Наша армія дає можливість цивільним далі жити.
Наприклад, програміст може заробляти гроші, бо знає, що до нього не прийде бурят з освітою у три класи, і не виріже його сім'ю. Бо його захищають військові.
Усвідомити себе як українці
Молоде покоління має розуміти, який у нас сусід. Тому треба вчити свою історію та культуру. Ми повинні усвідомити себе як українці. Ми чули байки про молодшого і старшого брата.
Ми нічий не брат. Україна — окрема держава, нація, культура. Війна за існування української держави триває століттями. Ми всю історію України виборюємо право на своє існування.
Олексій “Мауглі” Цибулько
Командир загону “Сліпа Лють”
Дружніх стосунків з Росією ніколи не було і не буде. Ми для них є дружніми тільки, коли раби.
Мовні скандали — це ще одне ІПСО, яке використовує Росія.
До початку повномасштабної війни я спілкувався російською. Тепер іноді переходжу на російську в екстрених ситуаціях.
Погано, що люди розмовляли недержавною мовою. Ми можемо викорінити російську мову тільки з наступними поколіннями. Тепер не потрібно робити скандали.
Є класний вираз “лагідна українізація”. Люди мають розуміти, що їм треба повертатись до своїх коренів. Ми повинні спілкуватись своєю мовою. Якщо батогом до цього заганяти, люди не перейдуть.
Потрібно доносити до людей, що у нас є своя держава, мова, культура, яка не схожа на російську. Ми самобутня держава.
Наша мета — повернути всі території української держави. Ми будемо воювати, поки не відвоюємо наші землі
Ми повинні виховувати молоде покоління у розумінні всіх цих аспектів. Військова служба — почесна і шанована професія. Україна — окрема держава. І що за свою свободу можна й померти.
