Роман Сивків із позивним “Кіборг” у цивільному житті був садівником. У 2014 році він пішов добровольцем на фронт. “Кіборг” захищав Донецький аеропорт, звільняв Піски, брав участь у боях на Донеччині та Луганщині.
Зранку 24 лютого 2022 року Роман вже прямував першим автобусом до своєї військової частини. За весь період служби “Кіборг” отримав 13 поранень. Через них більше не міг воювати на передовій, але став на службу до ТЦК.
“Кіборг” розповів online.ua, як брав участь у боях за Донецький аеропорт, які відмовки вигадують чоловіки щодо мобілізації, які міфи про ТЦК розповсюджує російська пропаганда, та як раніше ставилися до АТОвців.
Різниця між АТО і повномасштабною війною
Я віддав свої найкращі роки на благо українського суспільства. У 25 років пішов воювати, тепер мені 34. Свій найенергійніший вік провів на війні.
Отримав 13 поранень і вижив завдяки тому, що вмію надавати домедичну допомогу. У мене були поранення кульові та уламкові у ноги, руки, спину. Права нирка була повністю “чорна”. Ще одного разу уламок пробив каску, але врятувала якісна та правильно підібрана амуніція.
Я отримав позивний “Кіборг”, бо єдиний у своїй бригаді, хто захищав Донецький аеропорт. Воював у селі Піски Донецької області, далі був Донецький аеропорт, ну і після того у Луганській області — це Щастя, Станиця Луганська, Дмитрівка, Побєда.
Роман “Кіборг” Сивків
Ветеран російсько-української війни, військовослужбовець ТЦК
Але неможливо порівняти АТО і повномасштабне вторгнення — це два різних формати війни. Тепер немає такого, як припинення режиму вогню.
Міжнародні організації накладали свої заборони, яких ми мали дотримуватися. Тепер нас не можуть безкарно обстрілювати, коли ми через ОБСЄ не давали відповідь.
З 2022 року набагато більше жертв серед цивільного населення, ніж раніше. Ворог обстрілює мирні міста, знищує цивільні будівлі, лікарні та школи.
Наша мотивація — знищити ворога. І вона незмінна з 2014 року, адже росіяни досі на наших територіях.
Броня від мобілізації не захистить від росіян
Хтось задумувався, що буде робити російський солдат з львів'янином чи львів'янкою? Не дай Боже, вони дійдуть до цієї території. А я скажу, що буде — російський паспорт з прикладом у груди.
Росіяни будуть стріляти у спину, тоді ніхто не буде прикриватися бронею, що він багатодітний батько, студент або Конституцією України. Ніхто не спитає про стан його здоров'я.
Я теж не народився у камуфляжі. Мене мама у бронежилеті, касці та з гвинтівкою у руках не народила.
Роман “Кіборг” Сивків
Ветеран російсько-української війни, військовослужбовець ТЦК
Я професійний садівник, і ще вирощував пшеницю на хліб. Я залишив саджанці, а з ними мирне спокійне життя. Мене б не призвали на службу, якби не прийшов сам.
Я служив на фронті з серпня 2014 року до кінця листопада 2017 року. І 24 лютого, о 4 ранку, знову пішов у свою бойову бригаду. Я першим автобусом поїхав на схід з 80 ОДШБр.
Що українцям потрібно зрозуміти про ТЦК
Я був переведений у ТЦК через те, що обмежено придатний до військової служби згідно з рішенням Міноборони України. Звечора зачитали наказ, а зранку мав прибути на нове місце служби.
Українцям важливо нарешті зрозуміти, що у ТЦК та СП служать військовослужбовці, які пройшли фронт і через свій стан здоров'я не можуть продовжувати воювати. Нас постійно запитують цивільні: “Чому ви не на фронті?”.
Я можу витягнути величезну папку з усіма своїми пораненнями, і відповісти, чому я не на фронті. Так само кожен військовослужбовець, який служить зі мною.
Був випадок, коли я перевіряв військово-облікові документи громадянина України. А він мене послав. Ми проводили затримання.
І тут лунає крик від львівської бабусі: “Куди ви пакуєте хлопчика?”. Вона почала знімати це на телефон та опублікувала у соцмережах. Людина бачить провокативну картинку, і одразу — вподобайка, поширити, прокоментувати.
Люди кажуть, що нічого не змінилося у державі, ті, що сиділи в кабінетах, так і сидять там. Це абсолютний міф. 80% особового складу у ТЦК переведені з бойових частин, решта — це жінки.
Цивільні не поважають службу ТЦК. У тилу є люди, які підіграють на руку Росії, щоб не йти захищати власну країну.
Роман “Кіборг” Сивків
Ветеран російсько-української війни, військовослужбовець ТЦК
Найбезглуздіші міфи про ТЦК, які я чув — це те, що там служать ті, які не воювали і не будуть на фронті, адже відмазані. Або, що для ТЦК головне — набрати людей. Проте це все російське ІПСО, яке нав'язане українському суспільству.
Ще чув за час служби у ТЦК такі відмовки від чоловіків, яким давав повістку: “А можна не сьогодні? Я до вас завтра прийду?”.
З курйозного було: “Я не можу цього тижня піти воювати, тому що має народити кицька”.
Іншого чоловіка спитав: “Чому ви не прийшли і не оновили військово-облікові дані?”. Він відповідає: “Ну, розумієте я хотів докопати бараболю, завести кролів, а повістка зіпсує мені всі плани на життя”.
Військовим потрібна ротація
Люди без ротації воюють з 2022 року. Українські громадяни, як чоловіки, так і жінки, повинні усвідомити те, що іншої держави у нас не буде.
У більшості випадків військові отримують поранення не через міць російської армії, а через банальну перевтому.
На мою думку, жінки більше розуміють, що країну треба захищати. Вони приходять на контракт та йдуть на бойові посади. Не тилові, а саме бойові. Вони виконують надскладні завдання на рівні з чоловіками.
Чому всім потрібно допомагати ЗСУ
Якщо дивитися на загальну масу людей на вулиці, то виглядає, що їм весело. Проте, якщо ми розберемо їх на особистості, то це будуть студенти, підлітки та діти, в яких ця війна забрала молодість. Так, їм хочеться трішки свята.
Вони розуміють, що відбувається в країні, але не можуть зупинити своє життя. Молодь робить зі свого боку все можливе. І навіть донатять на ЗСУ зі своїх кишенькових.
Для чого тисячі військових стоять на захисті країни? Не тільки, щоб відбити ворога, а щоб продовжувалося життя.
Роман “Кіборг” Сивків
Ветеран російсько-української війни, військовослужбовець ТЦК
У тилу є люди, які працюють на роботі, і допомагають українській армії. А є ті, які просто нівелюють наративами, і ще примудряються на цьому наживатися. Вони розхитують зсередини саме суспільство.
Чому ми досягли таких великих досягнень у 2022 році щодо деокупації українських земель? Тому що всі залишили свої повсякденні справи, і допомагали українському війську.
Добровольці тижнями чекали вступу до лав ЗСУ
На початку повномасштабного вторгнення було багато добровольців. Ми вирівняли лінію оборони ціною безлічі життів. Цивільні пристосувалися до війни і думають, що повномасштабне їх не торкнеться, або ж бояться загинути на фронті.
Я і є доказом того, що можна воювати шість років на передовій і вижити, завдяки своїм умінням і навичкам.
Роман “Кіборг” Сивків
Ветеран російсько-української війни, військовослужбовець ТЦК
Добровольці — це люди, які залишили все і стояли тижнями під військкоматом, аби потрапити до українського війська. Це люди, які зараз підписують контракт зі ЗСУ.
Вони — гідні сини та дочки свого народу. Це найкращі люди української нації, які щодня віддають своє життя та здоров'я за нашу незалежність.
У державі, на яку напали, ніхто не мав би роздавати повістки. Люди самі повинні вступати до лав Збройних сил України.
Люди, які пішли воювати, знали, що вони роблять. Вони могли не спати по 48 годин, але виконати бойове завдання. На жаль, ресурс організму вичерпний.
Людина не може у такому ритмі воювати більше, як 6 місяців. Якщо мозок ще працює, то ноги не можуть дійти до сусідньої посадки.
Як ставилися до АТОвців до 2022 року
Нікому не були потрібні АТОвці. У 2019-2020 році їх банально водії автобусів не перевозили по посвідченню УБД . Усі знову згадали про них 24 лютого. Вони приїхали до своєї військової частини та взяли зброю до рук і вирушили на захист держави.
Не потрібно кричати: “Герої”, а потім, коли бачиш людину у формі, тікати від неї.
Роман “Кіборг” Сивків
Ветеран російсько-української війни, військовослужбовець ТЦК
Українське суспільство прокинулося 24 лютого 2022 року, тому що раніше війна була десь далеко. Коли у тебе біля хати падає снаряд, тоді люди починають цікавитися війною та думають, як зберегти своє життя.
Люди самі повинні пам'ятати, що у нас триває війна. Їм не має ніхто про це нагадувати. Не буде української армії — завтра не стане тебе.
Ми гідні нащадки князів Київської Русі. Україна все своє життя бореться за незалежність. Спочатку її виборювали князі, потім гетьмани, українські повстанці, герої Крут, тоді АТОвці. Зараз кожної хвилини Збройні сили України воюють за це. Ми з вами говоримо, а десь там вмирає руський.
Ми пережили безліч втрат і ще переживемо, тому це буде гірка перемога. Але вона буде! Проте нарешті у нас з’являться посмішки на обличчях. Ми зможемо займатися тим, чим займалися до війни. У нас буде мирне, тихе, спокійне життя у процвітаючій Україні.
