До Гелловіну. У NASA показали моторошне "обличчя" Юпітеру
Категорія
Технології
Дата публікації

До Гелловіну. У NASA показали моторошне "обличчя" Юпітеру

Юпітер
Джерело:  Space

Космічне агентство порівняло зображення також з кубічними роботами художника Пабло Пікассо, день народження якого відзначається 25 листопада.

У хмарах Юпітера помітили дивне обличчя

Місія NASA Juno на початку минулого місяця під час свого 54-го близького прольоту біля Юпітера зафіксувала в крайній північних регіонах планети-гіганта дивні хмари, схожі на огидне обличчя.

На зображенні видно бурхливі хмари та шторми вздовж лінії, що розділяє денну та нічну сторони планети. … Як це часто трапляється на зображеннях з Juno, хмари Юпітера на цьому знімку створюють ефект парейдолії, що змушує спостерігача у випадкових візерунках бачити обличчя або інші малюнки, – зазначають в NASA.

На зображенні хмар можна розгледіти обличчя з великими чолом, очима і носом, що візуально нагадують блакитного восьминога Сквідварда з популярного мультсеріалу "Губка Боб Квадратні Штани".

Чим відрізняються заходи Сонця на Землі та Марсі

На Землі, коли сонячне світло з різною довжиною хвилі потрапляє в атмосферу, воно розсіюється крихітними частинками, зокрема такими газами, як кисень, азот, вуглекислий газ і водяна пара, а також іншими твердими частинками.

Під час піку дня, коли сторона планети знаходиться ближче до Сонця, блакитне світло, яке поширюється коротшими хвилями, розсіюється далеко й повсюдно, через що в цей час небо виглядає блакитним.

Однак під час сходу та заходу сонця сонячне світло долає більшу відстань в атмосфері.

Це призводить до того, що світло з коротшою довжиною хвилі, включно з фіолетовим і синім, розсіюється, залишаючи лише помаранчеве та червоне світло, що потрапляє до очей.

Атмосфера Марса дуже тонка, приблизно 1% земної, а Червона планета також на 50% далі від Сонця, ніж Земля.

Світло від Сонця на Марсі взаємодіє з великими частинками пилу, багатими на залізо, порівняно з киснем, азотом і CO2 на Землі.

Цей пил розсіює низькочастотне червоне світло протягом дня, надаючи небу Червоної планети характерний червоний відтінок.

На заході сонця, коли світло має більшу відстань, червоне світло розсіюється, забарвлюючи небо в холодний синій колір.

Залишаючись на онлайні ви даєте згоду на використання файлів cookies, які допомагають нам зробити ваше перебування тут ще зручнішим

Based on your browser and language settings, you might prefer the English version of our website. Would you like to switch?