Командир групи спецпідрозділу “KRAKEN” ГУР МОУ "Зима" розповів, чому росіян не треба недооцінювати, чи можливий компроміс з ворогом та про пам'ять про полеглих побратимів.
Джерело: online.ua
Це друга частина інтерв’ю з командиром групи спецпідрозділу “KRAKEN” ГУР МОУ. Першу частину читайте за посиланням.
Портрет ворога очима українського розвідника
Зима: Дурні думки, коли говорять, що ворог тупий. Це якщо з дивана перед телевізором надавати характеристику ворогу, то може і здається, що вони такі, постійно п’ють тощо. Насправді це не так.
Наш ворог — хитрий, розумний і дуже підготовлений в технічному плані, особливо зв’язок, РЕБ, система ППО, авіація. Там є грамотні командири і є підрозділи, підготовлені на високому рівні.
Я думаю, що жодна країна в світі не стикалась з противником, який в рази підготовленіший. Вони програють тільки у духовному плані.
Та багато хто з них не розуміє, що вони тут роблять. І зрозуміло, що при зручному випадку, вони намагаються уникати, кидати позиції і тд.
Ворог і компроміс. Передача власного військового досвіду
Як бути, коли маємо справу з тероризмом, де складно прогнозувати взаємовигідний результат? Чи можна в даній ситуації вдаватися до емпатії та співпраці з тими, хто за рахунок насильства і терору намагається побудувати “новий” світ?
Зима: Домовлятись із ворогом ніхто не буде. Але і зарікатися не варто. Будуть хороші умови, при яких ми можемо домовитись, то домовимось і домовляємось.
Це і обмін полоненими, і можливість забрати 200-х. Це ж компроміс і всі на нього йдуть.
Як мені відомо, якщо є контакт на тому боці, то у більшості випадків йдуть. Люди спілкуються і якщо є необхідність, подібні перемовини періодично відбуваються.
Творчість під бронежилетом
Нашим захисникам активно надають підтримку українські діти. Про це говорить стіна малюнків у підрозділі, яку прикрасили маленькі рученята. Це додає ще більше мотивації бійцям йти вперед і неодноразово доводить, що кожен наступний крок — недаремний.
Зима: Для нас малюють діти, листи пишуть, і дуже багато. Деякі хлопці навіть носять їх із собою, у бронежилеті. Серце гріє. Діти — це наше майбутнє.
Фото: KRAKEN
Пам’ять про героїзм та самопожертву
Не один раз під час діалогу Зима згадував про бійців, котрі героїчно віддали своє життя, аби кожен із нас мав можливість прокинутись і відчувати з кожним новим ранком себе живим та вільним.
Зима: Позитив… Отримав свій позивний, бо завжди на все дивився з позитивом. Був моїм другом. Бувало, після обстрілу виходив і сміявся, говорячи: “Оце нормально нам наваляли!”.
Ніколи не сумував, не падав духом і нічого не боявся. Всі позитивні спогади пов’язані з Позитивом…
Як він все це робив? У нього команди “Стоп” взагалі не було. Загинув під час артобстрілу, коли ми допомагали евакуйовувати поранених під Бахмутом.
Взагалі-то, він міг і не виконувати цю роботу, але вирішив, що не робити того не можна — в біді когось лишити. Ми так не робимо.
Ми до останнього допомагатимемо, щоб ніхто не залишився лежати пораненим на полі бою, в оточенні чи деінде. Отак і загинув, рятуючи хлопців.
Ще один хлопець був у нас за позивним Бабай. Нещодавно мій друг загинув — командир роти за позивним Бізнес.
Він був професійним військовим, брав участь у бойових діях під час АТО. Займався військовою справою кілька років. Від солдата до командира роти дійшов сам, не закінчуючи військових навчальних закладів. В березні 2022 року ми з ним познайомились на Салтівці і разом починали службу в одному підрозділі.
Фото: KRAKEN
Чим довше буде війна, чим більше проливатиметься кров, тим більше вони знаходитимуть виправдання своїм діям і продовжуватимуть надалі це робити.
Нам треба мати таку армію, щоб ворогу не хотілося і дивитися в наш бік, щоб у них не виникало більше бажання повторювати.
Нам, українцям, треба поважати і любити себе, нам треба трохи стати націоналістами і навчитись захищати себе. “Совок” із нас повинен вийти.
Якщо ми зараз хоч трохи відступимо від цих ідей, десь через 10 років війна буде знову.
Має бути і загально світове розуміння, що росії не треба допомагати. А санкції? Їх теж можна обійти. Треба жорсткіше з нею поводити себе, контролювати її, бо навіть там, де ввели санкції — це ніби ефективно, проте не на такому рівні.
Спілкувалась Єва Глікман
