Голодомор був спрямований на знищення української нації режимом радянського диктатора Йосипа Сталіна. Підтвердженням цьому є сотні свідчень очевидців, документи, записи в щоденниках, завдяки яким тільки після відтворення незалежної України був розкритий масштаб геноциду радянської влади проти українського народу.
У 2020 році пройшло вже 87 років з дня Голодомору - злочину, організованого сталінським тоталітарним режимом, який визнаний геноцидом українського народу. Число людських втрат досі залишається під питанням. За оцінками експертів, в період масового штучного голоду убитих було понад 7 мільйонів українців в УРСР і 3 мільйони українців в інших регіонах СРСР. Крім того, за даними дослідників, в пікові місяці Голодомору кожну хвилину в Україні вмирали 26 людей, щогодини - майже 1,5 тисячі українців, щодоби - 34560 осіб. Але в Росії продовжують заявляти, що Голодомору не було, виправдовуючи злочини радянської влади. І це не єдиний найпоширеніший і вражаючий міф про Голодомор, який давно спростован на підставі історичних фактів і доказів.
Разом з Україною геноцидом Голодомор визнали ще 17 держав - Естонія, Австралія, Канада, Угорщина, Ватикан, Литва Грузія, Польща, Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія, Мексика, Латвія, Португалія, США. У цих країнах переконані, що Голодомор був не просто справою масового вбивства - геноцид навмисне направили на знищення культури і нації України. Сотні свідчень очевидців, документи, записи в щоденниках, архівні фото жертв Голодомору, жахливі розповіді про реалії "чорних дощок", знущання активістів і система судочинства - все це не повинно було б залишати сумнівів у злочинах радянської влади. Втім, ця історична травма досі не здатна повністю зажити, і поки є ті, хто сумнівається в її правдивості. Тому нижче ми руйнуємо міфи про Голодомор 1932-1933 років.
Міф № 1 - Голодомору не було
Послідовники цього міфу визнають, що голод був, проте викликала його не цілеспрямована політика радянської влади, а лише збіг обставин. Обставини - це саботаж українського селянства, необхідність утримати державу «на плаву» за часів «Великої депресії», несприятливі погодні умови. На вершині - твердження про те, що Голодомору не було, оскільки масштаби і наслідки його "надумані". Такої позиції досі притримується президент РФ Володимир Путін, який заявляє, що Радянський Союз "всіх годував" і все це при тому, що в архівах Кремля є сотні сторінок документів з доказами геноциду українського народу, до яких російська влада не має наміру відкривати нікому доступ .
"Продовольство і всі товари господарського вжитку почали видаватися за картками. Все населення було розділене на 5 категорій. Найбільша категорія - робітники-шахтарі, металурги і «люди важкої фізичної праці». Їм видавали в місяць 800 г хліба, 200 г м'яса, кілька рибин, певна кількість масла. Здавалося кілька літрів масла, які каші. Це той мінімальний набір продуктів для людей важкої праці. Далі йшли нижче і нижче. 5 категорія - утриманці тих же робітників. Селяни в цю систему централізованого постачання не входили. Тобто, вони повинні були забезпечувати себе самі. Тому це ще один міф, що радянська влада всіх годувала. Так, вона годувала, але тільки тих робітників і службовців, які знаходилися в місті, і входили партійно-радянську номенклатуру ", - розповідає про події Голодомору 1932-33 років історик Роман Подкур.
Міф № 2 - Голод був через неврожай
Існує також міф, що Голодомор виник через неврожай. У частині цього твердження є частка правди, але причиною меншою врожайності були не погодні умови, а рішення Сталіна по хлібозаготівлях: в селах не вистачало зерна для засіву полів, його все більше вивозили з УРСР, не залишаючи нічого на посівну. Але навіть тієї кількості, що залишалася, вистачило б, щоб уникнути голоду, якби не проводилася навмисна політика геноциду, в результаті чого селяни повністю втратили доступ до вирощеного ними ж урожаю і можливості прогодувати себе і свої сім'ї. І жертвами цього терору стали виключно українці, так як масштабний голод був виключно в тих регіонах, де українці становили більшість населення: Кубань, окремі райони північного Кавказу і Нижнього і Середнього Поволжя. При цьому в сусідніх селах і містах за кілька кілометрів за кордон голоду не було. Наприклад, прикордонні Сіверщина або Слобожанщина страждали, а поруч в Росії чи Білорусі проблем з врожаями не було.
"Доки Україна зберігає свою національну єдність, доки її народ продовжує думати про себе як про українців і домагається незалежності, доти вона становить серйозну загрозу для самого серця радянської ідеї. Нічого дивного, що комуністичні вожді надавали найбільше значення русифікації цього самостійно мислячого члена їхнього« союзу республік »і вирішили переробити його і пристосувати до свого зразка єдиної російської нації. Тому українець не є і ніколи не був росіянином. його культура, його темперамент, його мова, його релігія - все є інакше. ... Він відмовлявся від колективізації, приймаючи радше депортацію і навіть смерть. Тому було особливо важливо пристосувати українців до зразка ідеальної радянської людини ", - пояснює правозахисник Рафаль Лемкін.
Міф № 3 - Голод був у всьому СРСР
У спілкуванні Сталіна з його наближеними - організаторами Голодомору - питання України мало особливе значення. Доказом тому є численні накази, протоколи партійних з'їздів і спогади очевидців. Основним інструментом знищення населення стали непосильні плани хлібозаготівель для України. Крім цього з'явилася практика сумних "чорних дощок", на які потрапляли цілі райони, населені пункти, колгоспи, сільради, які не могли виконати непосильні плани.
Міф № 4 - Українці не чинили опору
Ще один популярний міф про Голодомор полягає в тому, що Україна "сама винна" у масовому голоді. Але насправді саме за те, що українці чинили опір, і було скоєно геноцид. Тільки в 1930 році в Україні відбулося 30% селянських повстань проти радянської влади по всьому СРСР. У них взяло участь більше мільйона людей. Щоб припинити повстання сталінський режим в Україні розкуркулили 70407 господарств. З них депортували понад 30 тисяч сім'ї, але і на цьому опір населення не припинився. Люди намагалися заховати урожай в тайниках, втекти з колгоспів селах можна було знайти якесь продовольство і таким чином вижити і врятувати сім'ю.
Міф № 5 - Голодомор організували українські чиновники
Прихильники цього міфу стверджують: винна не Москва, а місцеві, українські, «свої» чиновники, яким насправді доводилося виконувати вимоги політики Москви по хлібозаготівлях. Але ці люди були членами Комуністичної партії більшовиків України, а значить, частиною радянської окупаційної влади. Ці люди не були "своїми" для українського народу. Але навіть вони свідомо затягували з узгодженням планів хлібозаготівель, пізніше відмовлялися їх виконувати, виходили з партії, покидали роботу, а вище парткерівництво УРСР намагалося донести до Сталіна нереальність хлібозаготівель.
Як відзначають історики, радянське партійне керівництво тоді добре розуміло, що насправді відбувалося в Україні на той момент. Доказ тому - численні доповіді та записки про реальну ситуацію, а поруч з ними - свідчення про посилення заходів по знищенню українського селянства. Але сталінський режим намагався всіляко приховати будь-які згадки, документи, записи, публікації, які могли б підтвердити факт смерті мільйонів людей в Україні. Цьому сприяла і пропагандистська машина, яка змогла заглушити голоси десятків навіть американських і британських журналістів. Всі записи про реальну загибель людей в результаті геноциду при загадкових обставинах зникали, а вимерлі села оперативно заселялися людьми.
Нагадаємо, 28 листопада 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яка кваліфікувала Голодомор як геноцид українського народу. У травні 2009 року СБУ відкрила провадження «За фактом вчинення геноциду в 1932-1933 роках». Слідство довело: керівництво Радянського Союзу мало намір знищити частину української нації. Апеляційний суд міста Києва у 2010 році визнав доведеним, що Голодомор 1932-1933 років в Україні - це спланована акція, проведена з метою придушення українського національно-визвольного руху та недопущення побудови незалежної Української держави.
Раніше ONLINE.UА публікував моторошні історії українців, яким вдалося вижити в період Голодомору.
