Італійський оперний спів – це фізіологічно контрольований спосіб співу, який посилює опорну силу голосу в акустичних просторах, таких як аудиторії, амфітеатри, арени та церкви. Тепер він офіційно визнаний нематеріальною сппдщиною ЮНЕСКО.
Італійський оперний спів внесли до спадщини ЮНЕСКО
Мистецтво італійської опери додали в Список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Його описують як "засіб вільного самовираження" з культурною цінністю, "визнаною на національному та міжнародному рівнях", повідомило The Guadian.
В ЮНЕСКО заявили з цього приводу:
Італійський оперний спів – це фізіологічно контрольований спосіб співу, який посилює опорну силу голосу в акустичних просторах, таких як аудиторії, амфітеатри, арени та церкви. Виконується людьми всіх статей, асоціюється зі специфічною мімікою та жестами й передбачає поєднання музики, драматургії, акторської майстерності та інсценізації.
ЮНЕСКО описала цю практику як "засіб вільного самовираження і діалогу між поколіннями", а її культурна цінність "визнана на національному та міжнародному рівнях".
Це офіційне підтвердження того, що ми вже знали: оперний спів є світовим досягненням, – зазначив міністр культури Італії Дженнаро Санджуліано.
Беатріче Венеці, диригентка і музична радниця міністра, додала, що внесення до списку ЮНЕСКО "змушує нас пишатися як оперну спільноту і як італійців – ця жива форма мистецтва є фундаментальним стовпом нашої культури".
Італійська опера: що відомо
Італійська опера з'явилася наприкінці 1500-х років у Флоренції й дала багато всесвітньо відомих композиторів – від Клаудіо Монтеверді та Антоніо Вівальді до Джоаккіно Россіні та Джузеппе Верді.
Першою оперою в Італії вважається "Дафна" Якопо Пері, поставлена у Флоренції в 1598 році для двору родини Медічі, а першим великим композитором опери вважається італієць Клаудіо Монтеверді, який жив з 1567 по 1643 рік.
Нині в Італії існує близько 60 оперних театрів.
