Відома українська дитяча та сімейна психологиня з 18-тирічним стажем Світлана Ройз продовжує регулярно ділитися з батьками та педагогами корисними порадами щодо виховання дітей. Цього разу експертка розповіла, як допомогти школярам продовжити навчання під час війни.
Джерело: Фейсбук-сторінка Світлани Ройз
За словами Світлани Ройз, насамперед важливо пояснити дітям, що вони — супергерої, адже продовжуть навчання та займаються власним саморозвитком у такий скрутний для країни час.
Окрім того, варто донести школярам, що можливі зміни в навчальних навичках під час війни є абсолютною нормою.
Які можуть бути зміни в навчальх навичках учнів на тлі війни
1. Літній відкат в знаннях. Цьогоріч важко спрогнозувати, скільки часу знадобиться на повторення матеріалу. До звичного «літнього відкату» приєднався ще стрес, який впливає на роботу довгострокової пам’яті. Дітям це важливо пояснити, щоб зняти їхню тривогу.
2. Багато дітей відвикли писати ручкою на папері. У багатьох точно зміниться почерк, ми можемо спостерігати деякий регрес в письмових навичках. Все згодом повернеться. Важливо частіше і дорослим, і малюкам давати вправи на розслаблення м’язів, пам’ятати, що зараз темп навчання і темп письма буде уповільнюватися.
3. Діти (і дорослі), що пережили досвід травматизації – часто на деякий час, поки не стабілізуються, «забувають» правила орфографії. На переконання психологині, ігри із словами, кросворди, картки можуть допомогти.
4. Можуть бути складності із предметами та знаннями, що пов’язані з просторовою орієнтацією( це одночасно і геометрія, тригонометрія і те, що пов’язане з прийменниками – над – за - під – через..). У цьому випадку потрібні будь-які активності, де б дитина могла створювати 3-д моделі – лего, пластилін, орігамі, ліпка, спорт, гра на музичних інструментах.
5. Травматичний досвід ускладнює сприйняття абстрактних понять, саме тому потрібна наочність, прикладні, практичні, конкретні, зрозумілі знання та дії
6. Навички читання. Навички читання у дітей можуть погіршитись – нам важливо пам’ятати, що це тимчасово. Все відновиться згодом.
7. Довгострокова пам’ять – процеси запам’ятовування інформації можуть бути ускладнені. Коли ми переживаємо стрес робота гіпокампу, що відповідає в тому числі і за довгострокову пам’ять, пригнічується. Починаємо з маленьких об’ємів інформації, закріплюємо все в діях. На перервах рухатись обов’язково!
8. Діти під час навчання можуть крутити щось в руках, гойдатися на стільці. Як пояснює Ройз, це не відволікання - це їхній спосіб «відгальмувати» зайві сигнали. Багато дітей у такий спосіб намагаються сконцентруватися. Можна навіть включити такі рухи-руханки в навчальний процес
9. Багато дітей за цей час звикли тримати телефон в руках. За словами психологині, це для них символ керованості, контрольованості. Потрібно подумати, що з цим робити. Можливо, потрібно включати додатки в телефонах в процес навчання.
10. Дітей може дратувати те, що не відчувається практичним. Важливо готуватись до питань школярів, а також давати більше проектної роботи.
Що потрібно пам’ятати про емоції
Ми не знаємо, що може стати тригером для емоційних реакцій, тому під час підготовки уроків ми маємо бути дуже обережні із підбором відео, фото та музики. Бажано знати, через який досвід пройшли родина, щоб надати підтримку, якщо вона потрібна. Будь ласка, уникайте несподіваних звуків, - радить Світлана Ройз.
Вона також звертає увагу на те, що будь-який процес навчання починається з відчуття безпеки, адже безпека – це наша передбачуваність, знання правил, знання території, недотоканість тілесна, повага до кордонів, зрозумілі правила, «безпечний простір»,коли дитина навіть на своєму місті може «усамітнитися» - вигадати жест, який це показує)
Можна починати урок з того, що всі стукають долонями по столах, створюють щось із олівців, малюють коло – свій захищений простір.
Дуже важливи залишаються близкість та єдність. Було б чудово починати урок з пісні, співати разом, створити свій девіз, ритуали привітання-прощання, робити загальні проєкти, разом допомагати ЗСУ, висаджувати рослини.
Про що також повинні знати батьки та педагоги під час війни
1. Зараз легалізована ненормативна лексика, саме тому потрібно одразу вводити правила і домовлятись, що є в вашій спільноті прийнятним.
2. Коли ми проживаємо стрес чи травматичний досвід, ми перестаємо відчувати свої потреби. Нагадуйте дітям, що потрібно пити, їсти, ходити до туалету, рухатись.
3. Лімбічна система не може витримати напругу. Червоні рамочки в презентаціях, гострі кути в рамках, які накладаються на слайди, емоційні картинки, багато інформації в слайдах можуть викликати перевантаження неочікувані та неусвідомлені.
4. Стрес та травматизація змінює та фрагментує наше сприйняття часу і реальності. Нам обов’язково потрібно наголошувати на поточній даті.
5. Чим більше тривоги, тим більше інформації – пояснень, структури. Потрібно розповідати, що за чим буде йти по діях. Правила, рутина, обов’язки – це зараз терапія для дітей.
6. Повторювати часто своє ім’я, оскільки діти часто забувають нові та навіть старі імена.
7. Під час стресу ми більш "правопівкульні". Діти уважніші до сигналів сенсорних, невербальних, ніж до наших слів. Можуть перевтомлюватись від навантаження контактами, бо за час онлайну від них відвикли. Потрібно робити паузи, пити воду, коли відчуваємо напругу.
8. Досвід дитини, що зазнала травматизації, – фрагментований. Вона може не пам’ятати того, що ми точно впевнені, що пам’ятати повинна. Нам потрібен зв’язок – минуле – теперішнє – майбутнє. Якщо дитина повернулась до своєї школи, до місця, де була – потрібно разом ходити по школі, пригадувати, торкатись речей, що залишились.
9.Коли ми проживаємо складний досвід, стрес, травматизацію – змінюється самооцінка. Зараз часто діти живуть в режимі очікування невдачі. Їм потрібен досвід перемог і підтримка. Маленькі знайомі завдання, завдання, в яких був би швидкий результат. Святкування перемог дня.
10. Не можна давати практик із заплющеними очіма. Зараз діти і дорослі не заплющують очей, бо так вони втрачають контроль. І якщо заплющити очі, а раптом буде тривога – це може стати ретравматизаціює.
11. Не можна просити дихати глибоко, адже глибоке дихання може провокувати більш сильні емоційні прояви – дихаємо так, як дихається. Намагаємось акцент робити на видиху.
12. Обов’язково оговорити все, що пов’язано із сиренами та укриттями.
Важливе правило – ми співчуваємо, але не жаліємо. Діти переживають складний досвід, але вони точно впораються, - підсумовує Світлана Ройз.
Читайте також:
Як допомогти дитині, коли їй страшно — поради психологині Світлани Ройз
Як підтримати дитину під час війни — корисні поради психологині Світлани Ройз
Що робити з дитячими "не хочу" та "не буду" — пояснює психологиня
