За словами представників американського Інституту вивчення війни, вони вирішили оновити свої дані від 1 жовтня про те, що ЗСУ нібито втратили позиції в системі окопів на південний захід від Роботиного, адже вони виявилися дезінформацією.
ISW визнав, що поширив фейк про ситуацію на полі бою
За словами американських аналітиків, географічні кадри, які були оприлюднені 2 жовтня, а також нові супутникові знімки підтверджують той факт, що Збройні сили України змогли успішно відбити ці позиції десь між 12 і 17 вересня й станом на сьогодні продовжують їх утримувати.
Ба більше, іноземні експерти звертають увагу на те, що бійці ЗСУ все-таки просунулися в районі кордону Донецької і Запорізької областей та поблизу Бахмута.
Російські війська 2 жовтня продовжили наступ на лінії Авдіївка-Донецьк і просунулися вперед. Російські військові стверджували, що 1 і 2 жовтня захопили кілька українських позицій поблизу Сєверного (6 км на захід від Авдіївки), Кераміка (14 км на північний захід від Авдіївки) і Степового (8 км на північний захід від Авдіївки).
Згідно з даними Генштабу ЗСУ, наші захисники змогли відбити російські атаки на схід від Степового та поблизу Авдіївки, Кераміка, Первомайського (11 км на південний захід від Авдіївки), Мар’їнки (на західній околиці міста Донецьк) і Новомихайлівки (36 км на південний захід від Авдіївки).
Що ISW раніше говорив про ситуацію на фронті
Як уже згадувалося раніше, 1 жовтня американські аналітики з Інституту вивчення війни публічно охарактеризували ситуацію на південь від Роботиного як нестабільну, тактично складну і динамічну.
Тоді вони запевняли, що важливі польові укріплення кілька разів переходили з рук в руки.
Однак, як виявилося, іноземні експерти поширили фейк, адже наші воїни утримували свої позиції та не віддавали їх ворогу.
Також аналітики повідомляли, що статус ПВК "Вагнера" досі нібито залишається незрозумілим на тлі новин про перемовини щодо майбутньої співпраці бойовиків з владою РФ
Основні бойові елементи "ПВК Вагнер" розкидані по декількох країнах, включаючи Білорусь, Центральноафриканську Республіку, Лівію та Малі, і немає чітко визначеного єдиного лідера угрупування.
