4 лютого відбувся великий обмін полоненими між Україною та РФ, в рамках якого вдалося повернути 116 наших людей. Серед них був й доброволець й колишній ресторатор Максим Колесников, який пішов добровольцем захищати Україну ще на початку російської агресії. Воїн вирішив поділитися з бійцями ЗСУ та простими українцями порадами, як не просто повернутися з російського полону, а також не дозволити собі ментально зламатися та зневіритися.
Джерело: Фейсбук-сторінка Максима Колесникова
Відео, на якому доброволець Максим Колесников куштує яблуко після року життя в полоні без овочів та фруктів, за лічені години стало хітом мережі.
Українці одразу помітили, що воїн схуднув на десятки кілограмів, однак не втратив жагу до життя й блиск в очах.
Доброволець вирішив розповісти, як йому вдалося пережити жахи російського полону й не дозволити собі зневіритися.
Як вижити в полоні — поради добровольця Максима Колесникова
За словами воїна, його головною метою було бажання зберегти самого себе ментально, тому він вирішив розробити систему, яка дала змогу це зробити.
Уявіть міст над прірвою. Прірва - полон, берега - минуле до нього та майбутнє. Мені треба пройти над прірвою, не впасти, не розбитися, не вмерти з переляку. В моста є точки опори, які його втримують, які й не дадуть мені впасти, як би важко не було йти по ньому. Думками повертаючись до них, я маю підсилюватися, заряджатися оптимізмом, знаходити сенс та сили все перенести гідно, не зрадити собі та не впасти в депресію, - пояснює Максим Колесников.
Ніколи не забувайте, що вас з полону чекає сім'я та вірні друзі
Як зазначає доброволець, знайти точки опори для нього виявилося насправді дуже легко.
Неважко здогадатися, що насамперед — це родина та друзі.
Люди, які мене чекають, з якими мене поєднує спільне щастя, спогади, плани на майбутнє. Люди, поваги й любові яких я хочу бути гідним. Дружина, доньки, батьки - я хочу залишитися собою не тільки заради себе, але й заради них, щоб зберегти їх в своєму житті, дбати про них та зробити їх знов щасливими після свого повернення. До кола моєї сім'ї входять й найближчі друзі, з якими я поділяю життєві цінності та принципи, - підкреслює Максим Колесников.
Друга важлива точка опори — інтереси та хобі
За словами колишнього полоненого, його завжди наповнювали силами думки про те, що незабаром він зможе продовжити навчання на психоаналітика, буде допомагати людям, а також повернеться до кулінарії та подорожей.
Не можна також забувати й про культуру й все те прекрасне, що створили талановиті люди для розвитку людства.
Росіянам не відібрати в мене пісні ОЕ, Foals та ТНМК, книжки Маркеса та Роулінг, фільми Вуді Алена та Уеса Андерсона. Я пригадував фільми та книги та переказував їх товаришам по камері, відволікаючи їх та себе від тих обставин, у яких ми опинилися, це допомагало пришвидшити час, відволіктися та підняти настрій. Я дуже багато співав про себе або пошепки, намагався згадати всі пісні українською, які чув - бо українська мова теж точка опори в російському концтаборі. Вдалося згадати Червону Руту, я співав її про себе з думкою про дружину, - зізнається Максим Колесников.
Оберігайте свою свідомість та підсвідомість від втручання росіян
Український доброволець звертає увагу на те, що окупанти ніколи не зможуть отримати доступ до вашої свідомості та підсвідомості, до ваших думок та снів.
Тому мене дуже сильно підтримували сни - вони здебільшого про сім'ю, дитинство, або майбутнє - про життя після полону. Дивним чином на відміну від більшості товаришів їжа снилася мені напрочуд рідко) Коли було важко фізично чи погано на душі - я думками повертався до своїх точок опори. Пригадував щось, з ними пов'язане, планував щось на майбутнє. Полон - це тимчасово, казав я собі та оточуючим. А моя сім'я, інтереси та культура - це все зі мною назавжди. Це ніхто в мене не відбере, хоча б у думках, спогадах та мріях. Тому я залишуся собою за будь-яких обставин, вірив та сподівався я. Здається, я зміг. І ви зможете, - переконаний Максим Колесников.
Читайте також:
