Всесвітньо відомий британський актор, який зіграв Ґендальфа у франшизі "Володар перснів", вирішив долучитися до вшанування 4 роковин повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Він продекламував вірш українського військового ЗСУ та письменника Артура Дроня.
Головні тези:
- Ієн Маккеллен вкотре намагається привернути увагу світу до української культури й голосів тих, хто пережив війну.
- Артур Дронь — молодий український письменник і поет, військовослужбовець.
Маккеллен продовжує активно підтримувати Україну
До річниці повномасштабного вторгнення Ієн Маккеллен прочитав вірш ветерана Артура Дроня “Перше до коринтян”:
Любов довготерпить, любов милосердствує,
не заздрить, любов не величається,
любов боїться тваринним страхом,
але продовжує йти,
любов могла б здатися, залишити все,
але продовжує йти.
А інколи в любові прострелені ноги,
або в ногах у любові осколки,
і ноги її стискають турнікети,
або ніг у любові більше немає.
Тоді любов несуть її друзі.
Любов риє окопи і живе в них,
і гризе у них лід із розрізаної пляшки,
коли хоче пити у мінус двадцять.
Любов виходить на бойові чергування,
піднімається на позиції
з грижами, з температурами, із простатитами,
із контузіями, з астмами і алергіями,
з високою імовірністю
не повернутися,
з думками про когось
найважливішого.
Все зносить, вірить у все, сподівається всього, все терпить!
Любов розрізняє на слух
виходи градів, прильоти мін і рух танків.
Очі любові болять,
коли довго дивиться в тепловізор.
Прокидається любов уночі,
коли миші в бліндажі заповзають
під її бушлат.
Інколи любов
довго блює у посадці після важкого бою.
А інколи
любов закриває очі друзям своїм.
І загортає їх в спальники
і виносить.
Ніколи любов не перестає!
Хоч пророцтва й існують, та припиняться,
хоч мови існують, замовкнуть,
хоч існує знання, та скасується.
Бо інколи закінчується обстріл,
і любові закривають очі,
і друзі загортають її в спальники,
і виносять.
І тоді вона
переходить живим.
Цю поезію можна послухати також у виконанні самого автора — Артура Дроня:
