Астрофізики визнали помилкові уявлення про Уран. У чому причина

Олександр Петров

Джерело: Nature

Науковці визнали помилку в уявлення про планету Уран, які були сформовані за результатами місії космічного корабля NASA Voyager-2 у 1986 році.

Головні тези:

Помилкові уявлення астрофізиків про Уран уперше виявлені у результаті місії Voyager-2.
Сонячний вітер знищив магнітосферу Урана, що призвело до хибних уявлень про планету.
Нові дані показують, що супутники Урана можуть мати підземні океани рідкої води.
Астрофізики досліджують умови для існування життя у океанах супутників Урана.
14 жовтня NASA запустили космічний корабель для вивчення супутника Юпітера Європи.

У чому полягають помилкові уявлення астрофізиків про Уран

Зазначається, що вперше Уран у 1781 відкрив астроном Вільям Гершель. Йому вдалось побачити планету та описати її.

У 1986 році NASA відправило до Урана Voyager-2, аби з близької відстані отримати інформацію про цю крижану та загадкову планету.

Наразі астрофізики визнають, що у момент, коли Voyager-2 досяг орбіти Урана, планета перебувала у особливому стані.

Астрофізики помилялись у своїх уявленнях про Уран — Уран та його супутники

Зокрема, незадовго до наближення космічного апарату NASA до Урану планета зазнала інтенсивного впливу сонячного вітру — швидкісного потоку заряджених частинок, які випускаються Сонцем.

Це призвело до того, що потоки сонячного вітру просто знищили магнітосферу Урана, яка має перешкоджати впливу сонячного та космічного випромінювань.

Знімки Урана Voyager-2 були зроблені у той момент, коли магнітосфера Урана зберігала близько 20% від звичайного обсягу.

Ми виявили, що умови сонячного вітру, присутні під час прольоту, трапляються лише в 4% випадків. Проліт відбувся під час максимальної пікової інтенсивності сонячного вітру, — пояснює провідний автор дослідження, астрофізик з Лабораторії реактивного руху NASA Джеймі Джасінскі.

Він додав, що якби Voyager-2 дістався Урана хоча б на тиждень пізніше, астрофізики змогли б побачити звичний вигляд магнітосфери планети, яка нагадує магнітосфери Юпітера, Сатурна та Нептуна.

Однак за результатами спостережень Voyager-2 були створені хибні уявлення про те, що магнітосфера Урану має надзвичайно інтенсивні пояси високоенергетичних електронів, однак у них відсутня плазма.

Плазмове середовище будь-якої планетарної магнітосфери зазвичай складається з плазми сонячного вітру, плазми будь-яких супутників, присутніх усередині магнітосфери, і плазми атмосфери планети. На Урані ми не бачили плазми від сонячного вітру або від супутників. І плазма, яку виміряли, була дуже розрідженою, — підкреслив Джасінскі.

Що відомо про нові дані щодо супутників Урана

До цього астрофізики вважали, що супутники Урана — Титанія та Оберон переважно рухаються по за межами магнітосфери планети, однак наразі науковці схиляються до того, що все як раз навпаки.

Це має у подальшому полегшити пошук підземних океанів на них.

Через великі розміри порівняно з іншими великими супутниками, їх обох вважають головними кандидатами для відкриття океанів рідкої води в системі Урана, — зазначив планетолог Лабораторії реактивного руху та співавтор дослідження Корі Кокрейн.

Наразі астрофізики намагаються зрозуміти, чи є придатні для існування життя умови в океанах під поверхнею супутників у зовнішній частині Сонячної системи. Для цього 14 жовтня NASA запустили космічний корабель до супутника Юпітера Європи.