Дослідники підтвердили одну з теорій Дарвіна. Про що йдеться

Олександр Петров

Джерело: Phys.org

Науковці з'ясували, що птахи гірські гаїчки, які мешкають поблизу гори Боулдер у США, створили власні унікальні мелодії співу із метою співіуснування з іншими птахами, що підтверджує теорію Чарльза Дарвіна про “зміщення характеру”.

Головні тези:

Науковці підтвердили теорію Чарльза Дарвіна про “зміщення характеру” завдяки дослідженню співу гірських гаїчок.
Гірські гаїчки відрізняються унікальним співом, який допомагає їм відрізняти своїх від чужих та уникати схрещування з іншими видами.
Виконання унікальних пісень може допомагати птахам пристосовуватися до змін у середовищі та зменшувати конкуренцію.
Гірські гаїчки реагують на присутність світлокрилих гаїчок, змінюючи свій спів як стратегію спілкування та захисту території.
Дослідження співу птахів є важливим для розуміння впливу людини на дику природу та процесів адаптації тварин до змін у природному середовищі.

Що відомо про особливості гірських гаїчок

Зазначається, що гірські гаїчки, що мешкають у високогірних хвойних лісах уздовж західного узбережжя Північної Америки та в Скелястих горах, відомі своїм виразним співом.

Зокрема, вони використовують свист для пошуку партнера або за необхідності захисту території.

Близькими родичами цих птахів є гаїчки світлокрилі, які мають багато спільного з гірськими гаїчками.

Птахи гірські гаїчки допомогли вченим довести одну з теорій Чарльза Дарвіна — гірська гаїчка

Відрізнити представників двох видів можна хіба за парою білих смуг над очима, які нагадують брови. Унікальна ознака свідчить, що перед вами – гаїчка гірська.

За попередніми дослідженнями, за умови співіснування світлокрилі гаїчки переважно домінують над своїми гірськими родичами.

Перші зазвичай відганяють самиць іншого виду, якщо ті підходять надто близько.

Крім того, гірські гаїчки часто чекають, поки світлокрилі закінчать їсти, аж потім наближаються до годівниць.

На думку науковців, ці два види можуть поєднуватись між собою, але їхні нащадки жіночої статі не можуть мати потомства.

Для вивчення того, як саме спілкуються ці птахи між собою науковці дослідили характерні риси співу обох популяцій, які не перетинаються у Нью-Йорку та Каліфорнії.

Також науковці проаналізували свист представників гаїчок, які разом проживають поблизу гори Боулдер у штаті Юта.

За результатами дослідження, вчені записали понад 2 тис випадків співу пташок і виявили, що гірські гаїчки родом з Боулдера співають інакше, ніж ті, що проживають у Каліфорнії.

Пташки з Юти замість звичайної пісні, до складу якої входить чотири ноти, висвистують значно довше – від п’яти до шести нот.

Тривалість їхнього співу також відрізняється від того, як свистять світлокрилі гаїчки у тій же місцевості.

Гірські гаїчки родом з Боулдера також часто додають до щебетання одну або дні вступні ноти на початку пісні, що відрізняє їх як від родичів з Каліфорнії, так і від представників схожого виду.

Наші вуха не могли вловити ці довші вступні ноти, і ми помітили це лише після того, як записали й проаналізували пісні. Але слух птахів набагато кращий, ніж наш, тому вони, безперечно, можуть їх розрізняти, - пояснює співавтор дослідження Скотт Тейлор.

З якою метою птахи можуть вдаватись до утворення унікального співу

Науковці підкреслюють, що виконання унікальних пісень може допомагати цим птахам відрізняти своїх від чужих та уникати схрещування з іншими видами.

Гібридизація один з одним пов’язана з репродуктивними витратами. З погляду еволюції, безплідні самки – це безвихідь у розмноженні. І, можливо, гібридні самці також зазнають деяких фізіологічних витрат, про які ми ще не знаємо. Враховуючи, що два види адаптовані на різних висотах, деяким гібридам може бути важко вижити в холодні зими у високих горах, - зазначив Скотт Тейлор

Дослідники підкреслюють, що гірські гаїчки відтворили унікальний спів після того, як поблизу гори Боулдер у лісах з’явилась велика кількість світлокрилих гаїчок.

Це відбулося після того, як американські поселенці населили регіон та почали насаджувати там клени та ясени – сприятливе середовище для проживання світлокрилих гаїчок.

Ці висновки підтверджують теорію Дарвіна під назвою "зміщення характеру". Відповідно до неї, серед тісно споріднених видів існує тенденція до виникнення відмінностей за ознаками, як-от зовнішністю чи кличем. За допомогою цього істотам вдається зменшити конкуренцію або уникнути спарювання між представниками різних видів.

Дуже цікаво спостерігати, як ці види реагують на те, що, зрештою, є тиском, спричиненим людиною. Я вважаю, що важливо задокументувати це та зрозуміти наш вплив на дику природу та те, як вони пристосовуються до співіснування, - наголошує провідний автор дослідження Олівія Тейлор.