Йдеться про старий лист власника вугільної шахти, датований 1949 роком, який довгий час залишався загубленим в архіві в Баварії.
Головні тези:
- Старий лист 1949 року привів до відкриття покладів гумбольдтину - рідкісного мінералу з унікальною структурою.
- Гумбольдтин утворюється лише в унікальних умовах, який містить залізо, вуглець, кисень та водень, його надзвичайна рідкість викликає зацікавленість геологів та колекціонерів.
Архівний лист вивів науковців на поклади рідкісного гумбольдтину
У Баварії архівний лист, що пролежав забутим з 1949 року, випадково привів науковців до відкриття, яке подвоїло задокументовані запаси одного з найрідкісніших мінералів на Землі — гумбольдтину.
Цей унікальний мінерал, який раніше фіксували лише у 30 місцях по всьому світу, пише Clays and Clay Minerals.
Це був старий рукописний лист від власника вугільної шахти, датований 1949 роком, який довгий час залишався загубленим в архіві в Баварії. У листі згадувалося про зразок мінералу з формулюванням: "Гумбольдтин із шахти Матіас поблизу Швандорфа".
Команда геологів на чолі з Роландом Айхгорном із Баварського управління з охорони навколишнього середовища переглянула понад 130 тисяч зразків, перш ніж знайшла жовті фрагменти з шахти поблизу Швандорфа, які виявилися гумбольдтином — мінералом із унікальною структурою, що містить залізо, вуглець, кисень та водень.
Ми юридично зобов’язані зробити ці експонати доступними для громадськості, — заявив Айхгорн.
Гумбольдтин — органічний мінерал, який утворюється лише за унікального поєднання залізовмісних порід і природних кислот. Через надзвичайну рідкість його знаходять випадково. Він має м’яку твердість, жовтий блиск і цінується колекціонерами.
Вперше відкритий у 1821 році й названий на честь німецького дослідника Александра фон Гумбольдта, мінерал став частиною наукової спадщини вченого, який вплинув на розвиток геології, кліматології та екології.
Результати сучасних тестів підтвердили, що зразки дійсно є гумбольдтином. Виявлений мінерал може становити інтерес не лише для геологів, а й для інженерів: оксалати заліза, подібні до гумбольдтину, мають перспективу як матеріали для літій-іонних акумуляторів нового покоління.
