Через майже 40 років після аварії на Чорнобильскій АЕС, яка сталась у квітні 1986 року, за результатами дослідження вчених з'ясувалось, що навколишнє середовище адаптувалось до життя в умовах підвищеного рівня радіації.
Головні тези:
- Науковці встановили, що екосистема в зоні ЧАЕС успішно адаптувалась до життя після аварії через майже 40 років.
- Дослідження показало, що східні деревні жаби з району ЧАЕС не страждають від високих рівнів радіації та не мають ознак стресу або передчасного старіння.
- Вчені вважають, що поточні рівні радіації у зоні ЧАЕС не є достатніми для спричинення серйозних ушкоджень організмам тварин.
- Спостереження за жабами свідчать, що вони вдало адаптувалися до екстремальних умов підвищеного радіаційного фону в зоні ЧАЕС, включаючи зміни у пігментації шкіри.
- Дослідження показало, що радіація після аварії на ЧАЕС була небезпечною для здоров'я тварин лише у перший період після викиду, а згодом рівень радіації значно знизився.
Як екосистема навколо ЧАЕС адаптувалась до життя після найбільшого викиду радіоактивних речовин в історії людства
Зокрема, у новому дослідженні науковці з Іспанії вивчали існування східної деревної жаби, для якої рівні радіації виявились прийнятними і вона адаптувалась до них.
Так, науковці дійшли висновку, що радіація ніяк не вплинула на тривалість життя цих тварин, і не призвела до високого рівня стресу і передчасного старіння.
Я дійсно думаю, що рівні радіації, які нині присутні в Чорнобильській зоні відчуження, є недостатніми для того, щоб спричинити помітну шкоду організмам у дикій природі, принаймні у більшості районів Чорнобиля. За два тижні роботи у дуже забруднених районах (по кілька годин щодня) ми накопичили такий самий рівень радіації, який людина отримує за один візит до стоматолога. Це пов'язано з тим, що найнебезпечніші радіоізотопи, викинуті в атмосферу в момент аварії на Чорнобильській АЕС, мають дуже короткий період напіврозпаду, тому рівень радіації швидко знизився за кілька місяців чи років, — пояснює один зі співавторів дослідження , постдокторант у Estación Biologica de Doñana Пабло Буррако.
Пабло Буррако був членом команди науковців під керівництвом Германа Орісаоли, які проводили польові роботи в Чорнобилі в період з 2016 по 2018 рік, вивчаючи популяції тварин, приділяючи особливу увагу східній жабі.
У рамках дослідження науковці відібрали понад 200 самців жаб, які демонстрували усі наявні рівні радиації у всіх районах навколо ЧАЕС.
За результатами лабораторних досліджень, вчені встановили вік жаб і кількість радіації, яку вони поглинули, а також рівень гормону стресу кортикостерону.
Вони також визначили швидкість старіння цих жаб.
Отримані результати не продемонстрували ніякої різниці між тривалістю життя, швидкістю старіння та показниками стресу у чорнобильських деревних жаб порівняно з тими, що живуть у контрольних районах без радіації
Науковці дійшли висновку щодо недостатніх рівнів радіації у зоні ЧАЕС для виникнення хронічних ушкоджень у місцевих тварин.
За їхніми словами, зона ЧАЕС наразі відіграє роль притулку для диких тварин.
Як жабам вдалось вижити після аварії на ЧАЕС
Спостереження за жабами підкреслюють також те, що вони навчилися адаптуватися до наслідків аварії.
Низькі рівні радіації нині мають вирішальне значення, але жаби також адаптувалися, щоб виживати за її рекордної концентрації.
Попередні дослідження, в яких брав участь Буррако, показали, як жаби розвинули меланізм та перетворилися із зелених на чорних. Це дозволило їм захиститися від радіації, але вчені не знають, чи пов'язане хороше самопочуття жаб сьогодні з їхнім кольором.
Це може бути пов'язане з пігментацією жаб, але ми ще не досліджували цю можливість. У мене склалося враження, що відмінності в пігментації могли бути більш значущими, коли сталася аварія, щоб вижити за дуже високих рівнів радіації в той час, але я згоден, що це все ще може відігравати роль у наші дні, — припускає науковець.
